Ухвала суду № 30621867, 09.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/364/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 року № 0000902350.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Макс". Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення №2382/22 від 04.10.2012 року виданого Вінницькою ОДПІ згідно із ст.20, п.п. 78.1.1, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 04.10.2012 року №2425/22, була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартістю з контрагентами ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ - 31360133 за січень-травень 2012 р. та липень 2012 р., ТОВ «Асторія Груп» код ЄДРПОУ - 37505972 за червень-липень 2011 р. та вересень 2011 р. ТОВ «Едвентайзінг-Експерт» код ЄДРПОУ 35195412 за вересень-листопад 2011 р., ТОВ «Сорента» код ЄДРПОУ 37403012 за квітень 2011 р.

За результатами перевірки Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області ДПС було складено акт перевірки від 17.10.2012 року № 2513/22/37085006.

Згідно висновку даного акту перевірки, встановлені наступні порушення:

1) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в наслідок чого підприємство зависило податкові зобов'язання на загальну суму 917 633,26 грн., в тому числі: за січень 2012 року на суму 20 035,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8 968,00 грн., за березень 2012 року на суму 184 632,00 грн., за квітень 2012 року на суму 164 692,96 грн., за травень 2012 року на суму 295 246,01 грн., за липень 2012 року на суму 87 085,99 грн., за червень 2011 року на суму 45 149,26 грн., за липень 2011 року на суму 4 306,13 грн., за вересень 2011 року на суму 75 318,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., за листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12 879,39 грн.

2) п. 198.1 п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого підприємство зависило податковий кредит на загальну суму 917 633,26 грн., в тому числі: за січень 2012 року на суму 20 035,00 грн., за лютий 2012 року на суму 8 968,00 грн., за березень 2012 року на суму 184 632,00 грн., за квітень 2012 року на суму 164 692,96 грн., за травень 2012 року на суму 295 246,01 грн., за липень 2012 року на суму 87 085,99 грн., за червень 2011 року на суму 45 149,26 грн., за липень 2011 року на суму 4 306,13 грн., за вересень 2011 року на суму 75 318,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 250,00 грн., за листопад 2011 року на суму 11 070,00 грн., за квітень 2011 року на суму 12 879,39 грн.

Позивач оскаржив спірне податкове-повідомлення-рішення до Державної податкової служби Вінницької області, проте скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Між позивачем та ТОВ «Едветайзенг-Експерт» укладено договір купівлі-продажу від 01.09.2011 р. №18 на поставку продукції (запчастини) зазначену у додатках:додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною , а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару. Загальна сума даного договору складається з сумарної ціни товару, вказаної в рахунках. Строк дії договору не обумовлено.

Відповідно до виставлених контрагентом TOB «Едвентайзінг-Експерт» рахунків-фактур, TOB «Авіа Макс» розрахувалась за товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №195 від 20.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн.; №205 від 23.09.2011 р. на суму 84 240,00 грн.; №207 від 26.09.2011 р. на суму 116 184,00 грн.; №215 від 18.10.2011 р. на суму 49 500,00 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №76 від 17.11.2011 р. на суму 6 480,00 грн.

Реальність отримання купленого товару у TOB «Едвентайзінг-Експерт» підтверджується наступним:

1) податковими накладними №90903 від 09.09.2011 р. на суму 116 184,00грн., №91410 від 14.09.2011 на суму 84 240 грн., №91903 від 19.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн., №14 від 09.11.2011 на суму 59 940,00 грн., №34 від 17.11.2011 р. на суму 6 480,00 грн., №605 від 06.10.2011 на суму 49 500,00 грн.;

2) видатковими накладним №24 від 14.09.2011 р. на суму 84 240,00 грн.; №28 від 19.09.2011 р. на суму 87 000,00 грн., №75 від 09.11.2011 р. на суму 59 940,00 грн., №84 від 17.11.2011 р. на суму 6 480, грн., №202 від 06.10.2011 р. на суму 49 500,00 грн.

Перевезення купленого товару було проведено з оформлення подорожник листів та товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Свідок ОСОБА_2, який зазначений як водій у товарно-транспортних накладних, підтвердив факт переміщення купленого товару від TOB «Едвентайзінг-Експерт» м. Київ до ТОВ «Авіа Макс» м. Вінниця.

Куплений товар (запасні частини для ремонту авіатехніки) у TOB «Едвентайзінг-Експерт», відповідально до договорів поставки, TOB «Авіа Макс» продало авіаремонтним заводам України, а саме: TOB «Вінницький авіаційний завод», Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод», Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «Авіаком».

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбаченою ПК України.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011 року, в якому зазначено, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно безпідставності визначення суми заниження податку на додану вартість у розмірі 67 224,00 грн., оскільки дана сума визначенна в порушення норм Палаткового кодексу України, не вірно визначено відсоток та суму штрафних санкцій.

Відповідно до змісту ст. 123.1, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку контролюючим органом потрібно було застосувати штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. Оскільки, Вінницька ОДПІ в перше, а не повторно на протязі 1095 днів, самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування, так як 05.07.2012 року у справі № 2а/0270/2432/12 Вінницький окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, від 14.05.2012 р. № 0000252330, яким було визначено грошове зобов'язання TOB «Авіа Макс» в сумі 22 311,00 грн. Дане судове рішення не було скасовано Вінницьким апеляційним адміністративним судом і набрало законної сили.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.