Постанова № 30620428, 09.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5004/1458/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від заявника - не з'явився

від боржника - Татарчук Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" ЛТД та кредитора ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на ухвалу господарського суду Волинської області від 12.02.13 р. у справі № 5004/1458/12

за позовом ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд" ЛТД

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.02.2013 року у справі № 5004/1458/12 (суддя Шум М.С.) припинено провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Євробуд" ЛТД про банкрутство.

Повернуто з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ, вул. Артема, 52 а, оф. 147, код ЄДРПОУ 36593523, 5 365 грн. 00 коп. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 00 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №403 від 19.10.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5004/1458/12).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд" ЛТД та заявник ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" подали апеляційні скарги в яких просять останню скасувати з викладених в апеляційних скаргах підстав.

Зокрема, ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" зазначає, що 29.11.2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги відповідно до якого банк продає та передає новому кредитору (заявник по справі) права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів. Згідно Витягу з додатку №1 до договору факторингу від 29.11.2011 року заявник отримав права вимоги за кредитними договорами №38/08 від 30.05.2008 року, №44/08 від 02.07.2008 року, №84/05 від 27.09.2005 року та відповідно права вимоги за усіма забезпеченнями до них. Посилаючись на п. 2.1.1., 2.1.8., 2.2.2., 3.1., 8.1., 8.3. та ст. 512 ЦК України зазначає, що ТОВ "ФК"Приватні інвестиції" є кредитором ТОВ ВКФ "Євробуд" ЛТД у розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки має підтверджені, зокрема, рішенням Господарського суду Волинської області від 24.10.2010 по справі 5004/1986/11 та договором факторингу від 29.11.2011 вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника в сумі, що перевищує розмір 300 мінімальних заробітних плат. Відтак вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та безпідставно припинено провадження у справі.

Представник апелянта в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд" ЛТД в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала в частині повернення заявнику сплаченого судового збору є незаконною, а отже підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що законом про судовий збір не передбачено такої підстави для повернення судового збору, як припинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник боржника підтримав викладені у апеляційній скарзі доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а ухвалу господарського суду Волинської області від 12.02.2013 року у справі № 5004/1458/12 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 19.11.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ ВКФ "Євробуд" ЛТД, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича заявника зобов'язано подати суду довідку ДВС щодо стану виконавчого провадження станом на 16.11.2012 року, боржника - статут, свідоцтво, довідку з ЄДРПО, баланс, відзив, який повинен містити: наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника; загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах); відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ; розмір частки державної власності у статутному фонді підприємства (у відсотках).

В обгрунтування заяви про порушення справи про банкрутство, ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" вказувало, що рішенням господарського суду Волинської області від 24.10.2011 року №5004/1986/11 постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Євробуд" ЛТД на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Волинського відділення Центральної філії 17 383 888 грн.03 коп., а також судові витрати по справі в сумі 25 736 грн. (а. с. 18-19). а виконання зазначеного рішення 11.11.2011 року судом видано наказ №5004/1986/11-1 (а. с. 21).

23.02.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника на користь ПАТ "Кредобанк" в особі Волинського відділення Центральної філії заборгованості згідно рішення суду №5004/1986/11 (а.с. 24). Згідно зазначеної постанови заява про примусове виконання подана 21.02.2012 року.

29.11.2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу шляхом уступки права грошової вимоги (а.с. 25-43) відповідно до якого банк продає та передає новому кредитору (заявник по справі) права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів. Згідно Витягу з додатку №1 до договору факторингу від 29.11.2011 року заявник отримав права вимоги за кредитними договорами №38/08 від 30.05.2008 року, №44/08 від 02.07.2008 року, №84/05 від 27.09.2005 року та відповідно права вимоги за усіма забезпеченнями до них.

Колегія суддів відзначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2012 року стягувачем є ПАТ "Кредобанк" в особі Волинського відділення Центральної філії, а заява про примусове виконання подана 21.02.2012 року, тобто після укладання договору факторингу від 29.11.2011 року. На момент подачі заяви про примусове виконання ПАТ "Кредобанк" уступило відповідне право ініціюючому кредиторові по справі, проте звернулося до ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом суду від 11.11.2011 року №5004/1986/11-1, хоча такого права набуло ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 3 статті 6 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Положеннями абз. 5, 8 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

З цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Відповідно, встановлений ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік саме з моменту відкриття виконавчого провадження.

Згідно листа Відділу примусового виконання ДВС України від 23.01.2013 року №12-0-35-322/5-9 станом на 16.11.2012 року стягувачем у виконавчому провадження №31422005 є ПАТ "Кредобанк" в особі Волинського відділення Центральної філії (а. с. 73-74).

Відповідно до п. п. 1, 5 ЗУ "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (ч. 3 ст. 25 ГПК України).

Крім того, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15 за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність

Разом з тим, господарським судом Волинської області не виносилась ухвала про заміну сторони кредитора, зокрема з ПАТ "Кредобанк" на ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" по справі №5004/1986/11.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що боржник - ТзОВ "Євробуд" ЛТД не позбавлений можливості оскаржити договір факторингу від 19.11.2012 року, укладений між ініціюючим кредитором та ПАТ "Кредобанк", що в свою чергу суперечить приписам ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) щодо визначення безспірності вимог.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності ознак неплатоспроможності боржника, встановлені ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), оскільки заявник фактично не являється кредитором по відношенню до боржника за матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15 законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) містить перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст. 4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже в якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, ТзОВ ВКФ "Євробуд" ЛТД, можуть також застосовуватися норми ст. 80 ГПК України щодо підстав для припинення провадження у господарській справі.

Згідно ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження безспірності грошових вимог в розумінні ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) місцевий суд дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Євробуд" ЛТД про банкрутство.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі.

Відповідно до п. п. 4.11, 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 з урахуванням припису частини другої статті 41 ГПК правила статей 80 і 81 цього Кодексу можуть на загальних підставах застосовуватись у розгляді господарськими судами справ про банкрутство. У вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року №01-06/1175/2011 року статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, зокрема, частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

З огляду на вищезазначене твердження боржника про відсутність підстав для повернення судового збору до уваги колегією суддів не беруться.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 12.02.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст.. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд" ЛТД № 1/2502 від 25.02.2013 р. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" від 28.02.2013 р. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 12.02.2013 року у справі № 5004/1458/12 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.