Рішення № 30620385, 08.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?08? квітня 2013 р. № 927/281/13-г

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

вул. Дегтярівська, 27-Т,Київ, 04119

Відповідач 1 : Закрите акціонерне товариство науково - виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля»

15552, Чернігівський р-н, смт. Седнів,вул..Я.Лизогуба,13

Відповідач 2: Дочірнє підприємство «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ»

16200, смт. Короп,вул..Дачна,25

Про стягнення 1 438 471,58 грн.

Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

позивача: Михайловський І.В. - дов. № 2635 від 30.10.2012 р.

відповідача 1: Коростенський В.В. - дов. № б/н від 29.08.2012 р.

відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" подано позов про солідарне стягнення з Закритого акціонерного товариства науково - виробничого об'єднання "Чернігівеліткартопля" (відповідача 1) та Дочірнього підприємства "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛ" (відповідач 2) 132 606,76 грн. заборгованості по лізинговим платежам згідно договору фінансового лізингу № 080415-48/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008 р. та додаткових угод до нього від 17.05.2009 р., від 21.05.2009 р., від 25.10.2010 р., 20 131,72 грн. річних, 224 438,50 грн. штрафу за порушення процедури вилучення майна, 1 054 113,60 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмета лізингу, 7 181 грн. витрат на послуги нотаріуса за вчинення виконавчого напису.

Відповідач 1 проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у генерального директора позивача права звернення до суду з позовом на суму , що перевищує 1 млн. грн., згоди Наглядової Ради товариства.

Відповідач 1 в відзиві на позов та представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог в частині 1 054 113,60 грн. неустойки за прострочення повернення майна, 7181 грн. в частині вимог щодо витрат за послуги нотаріуса за вчинення виконавчого напису заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки до лізингових правовідносин не застосовується положення ст.. 785 Цивільного кодексу України. Відповідач 1 також заперечив проти позовних вимог до поручителя, оскільки порука припинилась у зв'язку з ненаправленням позивачем в шестимісячний строк вимог до поручителя.

Відповідач 2 відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Ухвала суду від 27.03.2013 р. направлена відповідачу 2 за юридичною адресою смт. Короп, вул.Дачна,25, повернута відділенням зв'язку як неодержана з написом: «за закінченням терміну зберігання».

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, суд

Встановив:

16.04.2008 між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ЗАТ науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" (лізингоодержувач) укладено договір № 080415-48/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу (далі-договір лізингу) предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена у специфікації (додаток №2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов"язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізиногоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" до обов"язків лізингоодержувача віднесено і своєчасну сплату лізингових платежів.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 договору лізингу сторонами узгоджено лізингові платежі та порядок розрахунків.

Зокрема, зазначено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору складає 2 244 385 грн. з ПДВ.

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно складає суму без ПДВ - 802 853,31 грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням пунктів 3.4.1-3.4.5 договору.

Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Представниками сторін підписано додаток №1 до договору - графік сплати лізингових платежів за яким загальна сума платежів, в тому числі платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості майна, та винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, становить 3 047 238,31 грн., додаток №2 до договору -специфікація, додаток №3 -типова форма довідки про технічний стан предмету лізингу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч.1, 2 ст.553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

12.05.2008 р. між ТОВ "ВіЕйБі лізинг"(кредитор) та ДП "Коропський сирзавод" ТОВ "СИЛ" (поручитель) укладено договір поруки №080512-43/П (далі-договір поруки) за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником (ЗАТ НВО "Чернігівеліткартопля") усіх грошових зобов'язань за контрактом (договір лізингу) в повному обсязі, а саме: сплату кредитору лізингових платежів у встановлені контрактом строки, розмір яких відповідно до умов контракту може бути збільшений, сплату кредитору пені за затримку сплати лізингових платежів, яка передбачена контрактом, сплату кредитору штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на боржника у відповідності до положень контракту.

У договорі поруки сторонами узгоджено, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно: у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель зобов'язаний виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора; порука за цим договором припиняється: після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за контрактом, переведення на іншу особа боргу за контрактом, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 3, 5, 10 договору поруки).

17.05.2009 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору лізингу за якою, зокрема, графік сплати лізингових платежів викладено у новій редакції і за яким загальна сума платежів на користь позивача визначена у 3 126 540,42 грн.

21.05.2009 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору лізингу за якою змінено графік сплати лізингових платежів. За графіком №1 загальна сума платежу позивачу визначена у 3 183 313,20 грн., а за графіком № 2 на загальну суму 400 162,20 грн. (прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами визнану лізингоодержувачем відповідно до п.1 додаткової угоди).

25.10.2010 р. між сторонами укладено додаткова угода до договору лізингу за умовами якої лізингоодержувач визнає, що станом на 11 жовтня 2010 року він має перед лізингодавцем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами в розмірі 490 680,24 грн., що включає в себе: прострочену заборгованість по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна в розмірі 261 844,90 грн.; прострочену винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно в розмірі 228 835,34 грн. з урахуванням коригування, передбаченого п. 3.4.1-3.4.4 договору, в тому числі податок на додану вартість, нарахований згідно п.3.4.3 договору в розмірі 10 220,01грн. Зазначеною угодою статтю 3 договору лізингу "лізингові платежі та порядок розрахунків" викладено у новій редакції. Згідно з ст.6 цієї додаткової угоди з моменту її підписання лізингові платежі за договором сплачуються лізингоодержувачем одночасно та сумарно за графіком сплати лізингових платежів №1 та №2 (додаток №1 до додаткової угоди), з коригуванням їх розміру згідно п. 3.4.3 договору по кожному з зазначених графіків сплати лізингових платежів. Як зазначено у графіку сплати лізингових платежів №1 загальна сума платежів позивачу становить 3 987 653,93 грн. ( в тому числі компенсація вартості майна 2 244 385грн. + винагорода лізингодавцю 1 743 268,89 грн.). За графіком сплати лізингових платежів №2 загальна сума платежів позивачу становить 490 680,24 грн. (нараховані та не сплачені лізингові платежі, в тому числі відшкодування вартості майна 261844,90 грн. + винагорода лізингодавцю 228 835,34 грн.). За цими графіками сплати лізингових платежів відповідач 1 зобов'язався сплатити до 18.08.2011 р. лізинговий платіж в сумі 67027,66 грн., до 18.09.2011р. - в сумі 65882,10 грн., всього на загальну суму 132909,76 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення вказаних вище норм матеріального права та умов договору щодо строку оплати лізингових платежів, відповідач 1 не розрахувався за спірний період. Позивачем пред'явлено вимоги про стягнення частини боргу по несплаті лізингових платежів - в сумі 132606,76 грн.

Доказів сплати лізингових платежів за спірний період відповідач 1 не надав. Не надано також доказів сплати боргу по лізингових платежах і відповідачем 2, як поручителем.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 132606,76 грн. боргу підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем 1 і підлягають задоволенню.

Як встановлено ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 4256,39 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання: з 19.08.2011 р. по 26.09.2012 р. по лізинговому платежу в сумі 67027,66 грн. та з 19.09.2011 р. по 26.09.2012 р. по лізинговому платежу в сумі 65882,10 грн.. Проти вимог щодо сплати 3% річних відповідач 1 не заперечив, доказів сплати не надав.

Позовні вимоги про стягнення 4256,39 грн. 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

Пунктом 3.10. додаткової угоди від 25.10.2010 р. сторони визначили, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів більше ніж на 10 (десять) календарних днів, розмір винагороди (комісії) по даному договору збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 16 (шістнадцяти) відсотків річних за методом «факт/365» на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості майна (визначається шляхом зменшення остаточної загальної вартості майна у складі лізингових платежів за цим договором) протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди (комісії) за цим договором підлягає сплаті щомісяця на дату сплати кожного наступного після дати виникнення простроченої заборгованості лізингового платежу у відповідності до графіка лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 15875,33 грн. 16% річних за період прострочення сплати лізингових платежів більш ніж на 10 календарних днів в період з 25.10.2011 р. по 29.08.2012 р. Відповідач 1 проти суми даних нарахувань не заперечив, доказів їх сплати не надав.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 суми 15875,33 грн. 16% річних підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Згідно ст.. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно ч.3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту , коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 16.3. договору лізингу передбачено, що на вимогу лізингодавця договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Пунктом 7 частини 1 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Статтею 10 договору сторонами врегульовано процедуру повернення майна. Пунктом 10.1. договору встановлено, що лізингодавець має право вилучити майно в таких випадках: лізингоодержувая не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Пунктом 10.2. визначено, що у випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених в п. 10.1.1.,10.1.5. даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги повернути майно лізингодавцю.

06.10.2011 р. позивач направив відповідачу 1 повідомлення № 3325 від 06.10.2011 р. про розірвання (відмову від) договору та вимагав повернути в строк до 14.10.2011 р. майно, передане в лізинг згідно договору. 12.10.2011 р. відповідач 1 отримав зазначене повідомлення, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 09613272. Отже, відповідач 1 зобов'язаний був повернути об'єкт лізингу на протязі 7 робочих днів - до 21.10.2011 р.

Відповідач 1 порушив умови договору - в обумовлений строк не повернув на вимогу позивача майно, передане в лізинг.

21.06.2012 р. приватним нотаріусом КМНО Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис про повернення майна, який зареєстровано в реєстрі за № 441.

22.06.2012 р. ВДВС Чернігівського РУЮ було відкрито виконавче провадження № 33157208 з примусового виконання даного виконавчого напису. Державним виконавцем ВДВС Чернігівського РУЮ вилучено у відповідача 1 та передано позивачу трактор колісний, про що складено акт вилучення і передачі майна від 25.06.2012 р. та за актом вилучення та передачі майна від 03.07.2012 р. вилучено та передано позивачу сівалку. 05.07.2012 р. державним виконавцем ВДВС Чернігівського РУЮ виконавче провадження № 33157208 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що складено постанову.

Пунктом 11.2.5. договору встановлено, що за порушення процедури вилучення майна сплачується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього договору.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 224438,50 грн. штрафу, що складає 10% від вартості майна, вилученої на момент укладення договору - 2 244 385 грн.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про зменшення суми штрафу, посилаючись на надмірно велику суму штрафу, перевищення суми штрафу суми основного боргу, складне фінансове становище підприємства відповідача 1, спричинене неврожаєм в зв'язку з погодними умовами, неодержанням прибутку , неодноразове стягнення штрафів та фактичне повернення предмета лізингу позивачу.

Позивач проти зменшення суми штрафу заперечив, посилаючись на ускладнення фінансового становища свого підприємства в зв'язку з порушенням договірного зобов'язання відповідачем 1 щодо своєчасного повернення об'єкта лізингу, поверненням об'єкта лізингу в неналежному стані, що спричинило додаткові витрати на ремонт, залучення кредитних коштів та сплату додаткових процентів, безпідставність заперечень щодо неоднократного стягнення штрафу, оскільки за судовим рішенням від 25.10.2011 р. по справі № 5028/11/119/2011 було стягнуто штраф за інше порушення - щодо страхування предмета лізингу, а також на тривале використання відповідачем 1 лізингової техніки без належних правових підстав (з дня настання зобов'язання щодо повернення до дати вилучення) та одержання відповідачем 1 від цього прибутку.

З огляду доводів сторін та документального підтвердження, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача 1 враховуючи тривалість порушення договірного зобов'язання щодо повернення об'єкта лізингу та безоплатне використання в цей час лізингової техніки відповідачем 1 (сума несплаченої винагороди (комісії) за період з 18.10.2011 р. по 03.07.2012 р., включно, - по день повернення техніки, перевищує суму штрафу); непов'язаність одного договірного порушення (несплата боргу по лізингових платежах, що є предметом даного спору) з іншим порушенням договірних зобов'язань щодо своєчасності повернення лізингової техніки, що спростовує посилання відповідача 1 відносно неспіврозмірності основного боргу та суми штрафу. Матеріалами справи спростовуються доводи відповідача 1 щодо неодноразового стягнення штрафних санкцій, оскільки рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.10.2011 р. по справі № 5028/11/119/2011 присуджено до стягнення штраф за інше порушення договірних зобов'язань - щодо страхування об'єкта лізингу. Судом також взято до уваги, що порушення договірного зобов'язання по поверненню об'єкта лізингу полягає не тільки в несвоєчасності повернення, а і в поверненні техніки (трактора) в неналежному стані.

Так, актом вилучення від 25.06.2012 р. підтверджується, що трактор частково розкомплектований, а саме: відсутній передній міст.

В результаті повернення трактора в технічно несправному стані позивач поніс додаткові витрати по його ремонту, сплатив 41666,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3888 від 26.07.2012 р., актом виконаних робіт № 0000036941 на суму 23094,84 грн., платіжним дорученням № 3889 від 26.07.2012 р., видатковою накладною № 0000028411 на суму 17413,46 грн., , платіжним дорученням № 4791 від 11.09.2012 р. та актом виконаних робіт № 0000041872 від 12.09.2012 р. на суму 1158 грн., яка не пред'явлена до стягнення як збитки, оскільки покривається пред'явленою неустойкою за порушення процедури повернення об'єкту лізингу.

Відповідач 1 не надав доказів відсутності своєї вини в несвоєчасному поверненні лізингової техніки.

З огляду на зазначені обставини справи, вимоги позивача по стягненню 224438,50 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Платіжним дорученням № 3275 від 22.06.2012 р. позивачем сплачено 7181,00 грн. за нотаріальні послуги (вчинення нотаріального напису), вимога про стягнення яких є предметом даного позову. Позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає на підставі наступного:

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про нотаріат" оплата послуг приватного нотаріуса вчиняється за домовленістю між нотаріусом та учасниками нотаріального провадження; за визначенням правовідносин така домовленість є цивільно-правовим правочином і не є публічним договором.

Згідно глави 16 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012 р. (далі - «Порядок») за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством. Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за вчинення нотаріусом виконавчого напису сплачено 7180,00 грн. платіжним дорученням № 3275 від 22.06.2012 р.

В виконавчому написі № 441 не зазначено розмір плати, що підлягає стягненню з боржника за вчинення нотаріального напису.

Згідно пункту 4 глави 16 розділу ІІ «Порядку» виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічні норми містить стаття 89 Закону України "Про нотаріат".

Отже, в розумінні статті 89 Закону України "Про нотаріат" та пункту 4 глави 16 розділу ІІ «Порядку» витрати, понесені позивачем при вчиненні виконавчого напису повинні стягуватись на підставі виконавчого напису у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", оскільки згідно статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"

Таким чином, розмір плати, що підлягає стягненню з боржника має бути визначений у виконавчому написі, а право на стягнення з боржника оплати послуг приватного нотаріуса, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, повинне бути реалізоване в процесуальних формах та у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження". Правові підставі для стягнення зазначених коштів як збитків в розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України відсутні.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1 054 113,60 грн. неустойки за прострочення повернення майна в розмірі подвійної плати за користування. Підставою своїх вимог позивач зазначає порушення відповідачами зобов'язань з повернення предмету лізингу (ст. 11 договору лізингу), а також ст.. 611,762,785 Цивільного кодексу України, ст.. 232 Господарського кодексу України.

Заявою про уточнення підстав позову , поданою 14.03.2013 р., позивач вказує, що статтею 11 договору фінансового лізингу сторони передбачили договірну неустойку, як штрафну (договірну) санкцію, що фактичною підставою даної позовної вимоги є прострочення повернення лізингоодержувачем предмета лізингу, а нормативною підставою є положення ст. 11договору, а також ст..ст.611,546,762,785 Цивільного кодексу України, ст.. 230-232 Господарського кодексу України. Пункт 11.2.2. статті 11 договору фінансового лізингу передбачає сплату неустойки в разі неповернення або несвоєчасного повернення майна в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування неустойки від загальної вартості майна за кожний день прострочки. Зміни предмета позовних вимог щодо сплати неустойки як пені визначеної пунктом 11.2.2. статті 11 договору з доданням обґрунтованого розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ позивачем не проводилось. Крім того, як в позовній заяві, так і в заяві про уточнення підстав позову, підставою позовних вимог вказано ст.. 11 договору фінансового лізингу та ст..785 Цивільного кодексу України. Посилання позивача на зміну підстав позовних вимог заявою про уточнення підстав позову безпідставне, оскільки цією заявою фактично не змінюються підстави позову в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном.

Вимоги позивача по стягненню 1 054 113,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення задоволенню не підлягають.

Статтею 11 договору № 080415-48/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу не передбачено відповідальності за несвоєчасне повернення майна в розмірі подвійної плати за користування майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Таке ж положення міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі Закон № 723/97), відповідно якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.

Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону № 723/97, зокрема у п. 6, який передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Приписами ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення ч. 2 ст. 785 ЦК України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Саме така правова позиція висловлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року при розгляді справи за позовом ТОВ «Перша лізингова компанія» до ТОВ «Р.Е.Й.В.» про стягнення неустойки за заявою ТОВ «Р.Е.Й.В.» (справа № 3-68гс12).

Заявлені вимоги до відповідача 2 - Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ», як до поручителя, задоволенню не підлягають на підставі слідуючого:

Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 10 договору поруки № 080512-42/П від 12.05.2008 р. визначено, що порука за цим договором припиняється після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов'язань за контрактом. Така умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання боржником своїх зобов'язань за договором не може вважатись встановленням сторонами договору поруки строком припинення поруки. Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України). У зв'язку з цим порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (дана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-48 цс 11; від 21 травня 2012 р. у справі № 6-68 цс 11; від 23 травня 2012 р. у справі № 6-33 цс 12).

Позивачем пред'явлені вимоги по стягненню лізингових платежів за період серпень - вересень 2011 р. , які, відповідно, відповідач 1 (боржник) зобов'язаний був сплатити до 18.08.2011 р. та до 18.09.2011 р. З вимогою виконати зобов'язання позивач звернувся до відповідача 2 (поручителя) листом № 2357 від 27.09.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пропущено строк звернення до поручителя з вимогою про виконання зобов'язання.

Заперечення відповідача 1 про перевищення повноважень генеральним директором позивача щодо підписання позовної заяви на суму більше ніж 1000000 грн. без згоди Наглядової Ради спростовується матеріалами справи. Так, відповідно до п.19.12.37 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», державну реєстрацію якого проведено за № 10741050021016803, до компетенції Наглядової Ради належить прийняття рішень (надає письмову згоду ) щодо участі Товариства в якості позивача у будь - яких судових спорах, сума позову за якими перевищує 1 000 000,00 грн.. В доказ надання згоди щодо звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» в якості позивача до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Чернігівеліткартопля» та Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ» 1438471,58 грн. надано протокол засідання № 37 Наглядової Ради Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» від 03.10.2012 р.

Судові витрати у вигляді судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 11,214,526,546,625,629,785,806Цивільного кодексу України, Законом України ?Про фінансовий лізинг?, Законом України ?Про нотаріат?, ст..49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково - виробничого підприємства «Чернігівеліткартопля», Чернігівський р-н, смт. Седнів, вул.. Я.Лизогуба, 13 (р. 26008935000766 в ЧОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 353014, код 00497377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, вул.. Дегтярівська,27-Т (р. 26005300115839 в ПКФ ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 321637, код 33880354) 132606,76 грн. боргу по лізинговим платежам, 4256,39 грн. 3% річних, 15875,33 грн. 16% річних, 224438,50 грн. штрафу, 7739,76 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позовних вимог до Закритого акціонерного товариства «Чернігівеліткартопля» відмовити.

3. В позові до Дочірнього підприємства «Коропський сирзавод» Товариства з обмеженою відповідальністю «СИЛ» відмовити.

Повне рішення складено 12.04.2013 р.

Суддя Н.О. Скорик