Ухвала суду № 30620283, 10.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 26

головуючий в I інстанції Мамалуй М.В.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Будулуци М.С.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в повному обсязі ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду представник ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, яке вручено 05 квітня 2013 (а.с. 44-45) і телефонограмою №5829, зареєстрованою у відповідному порядку від 03 квітня 2013 року (а.с.41), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №5828, зареєстрованою у відповідному порядку від 03 квітня 2013 року (а.с.40), відповідно до заяви просив розглянути справу у його відсутність (а.с. 42-43), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково та стягуючи 20 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 18 вересня 1978 року по 08 листопада 2012 року, втратив працездатність в 2013 році, вперше МСЕК від 22 січня 2013року йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням.

Такий висновок суду відповідає нормам процесуального і матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 18 вересня 1978 року по 08 листопада 2012 року працював у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (а.с.4-5). При виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 22 січня 2013 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково та третю групу інвалідності (а.с.6-7).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» встановлена Актом №35 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 грудня 2012 року (а.с.8-9).

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв'язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Також апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивача було попереджено про шкідливі умови праці, оскільки умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені укладеним сторонами контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з положеннями ст. 237-1 КЗпП чи іншим законодавством, згідно зі ст. 9 КЗпП є недійсними.

Суд не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням нещасного випадку, оскільки Актом №35 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 грудня 2012 року встановлено такий факт (а.с. 8-9).

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

Доводи скарги відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Визначений судом розмір моральної шкоди 20 000,00 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача. При цьому суд врахував характер та тривалість моральних страждань в зв'язку з професійним захворюванням позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, те, що ушкодженням здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, засади розумності та справедливості.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка.

Інші доводи скарги є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України на зазначені положення закону звернув увагу, а тому апеляційна скарга ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: