Рішення № 30620248, 04.04.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа №629/485/13-ц

Провадження №2/629/371/2013

РІШЕННЯ

іменем України

04.04.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретарів Авраменко О.С., Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в особі директора ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в особі директора ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 01.10.1969 року до 22.01.2013 року працював у Державному підприємстві «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», який на час його працевлаштування називався Панютинським Вагонно-ремонтним заводом ім.Ф.Дзержинського (далі - Укрспецвагон), у Ремонтно-механічному цеху (далі - РМЦ), токарем. Протягом усього часу роботи на Украспецвагоні, за останній 2012 рік роботи, з боку роботодавця не було жодних зауважень до нього стосовно виконуваної роботи та дотримання трудової дисципліни на підприємстві. Вказане підтверджується постійним щомісячним преміюванням позивача, що не допустимо на підставі ч.3 ст.151 КЗпП України при порушенні трудової дисципліни, копії повідомлень про розміри оплати праці. З 24.12.2012 року по 29.12.2012 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні у Вузловій лікарні ст.Лозова з діагнозом хронічний бронхіт. Відповідно до листка непрацездатності серії АВС №617703 вказано стати до роботи 30 грудня 2012 року (за календарем - неділя). Після закриття лікарняного листка непрацездатності 29.12.2012 року ОСОБА_1 подзвонив зі свого мобільного телефону майстру РМЦ ОСОБА_3, повідомив йому про те, що лікарняний закрито і спитав коли йому виходити на роботу, оскільки до виходу на лікарняний ОСОБА_3 повідомляв про можливі зміни на виробництві. Майстер повідомив, що зараз не відомо і запропонував йому подзвонити пізніше, до кінця зміни, після закінчення наради начальником РМЦ, який повідомить про всі зміни. В цей же день - 29.12.2012 року приблизно о 15-30 год., позивач передзвонив майстру РМЦ ОСОБА_3, який повідомив йому, що виходити на роботу необхідно 14.01.2013 року, з послідуючим відпрацюванням у інші вихідні дні. Працювати з 01 січня 2013 року по 11 січня 2013 року будуть лише ті на кого оформлені перепустки за наказом для забезпечення приймання поступаючих матеріалів, оскільки на заводі нічим працювати. Ці люди забезпечать роботу з 14.01.2013 року. ОСОБА_1 до наказу начальником РМЦ не внесено. Після телефонної розмови зі ОСОБА_3 позивач прийшов на територію Укрспецвагон до Відділу кадрів з метою оформлення на себе медичної страховки, де заповнив бланк заяви фізичної особи щодо її участі в добровільному медичному страхуванні, а також поцікавився у інспектора відділу кадрів ОСОБА_4 про графік роботи підприємства з 30.12.2012 року по 14.01.2013 року, остання підтвердила раніше отриману інформацію, а саме те, що кого не вказано у наказі, виходять на роботу 14.01.2013 року і вони будуть писати заяви на відпустку без збереження заробітної плати. У звязку з отриманою інформацією позивач з 30.12.2012 року до роботи не приступив, а знаходився вдома з 02.01.2013 року по 12.01 2013 року та щоденно проходив амбулаторне лікування ІРТ, електропунктури фітотерапії, що підтверджується довідкою Вузлової лікарні станції Лозова від 29.01.2013 року. 10.01.2013 року ОСОБА_1 прийшов на

територію ДП «Укрспецвагон», де начальник групи відділу кадрів ОСОБА_5 повідомила, що до 14.01.2013 працюють лише ті на кого є наказ. Позивач на робот вийшов 14.01.2013 року, відпрацював повний робочий день, запитань з боку керівництва з приводу його не виходу на роботу з 30.12.2012 по 14.01.2013 року не було. 15.01.2013 року о 07-20 год. головний табельщик Укрспецвагону запитала, чого він не написав заяву на відпустку без збереження заробітної плати, на що ОСОБА_1 повідомив, що таку заяву писати не буде, а лише напише заяву про відпустку з відпрацюванням, крім того йому не відомо якою датою необхідно підписувати заяву. Після чого пішов до свого робочого місця. О 14-00 год. того ж дня ОСОБА_1 запросили в кабінет до заступника начальника РМЦ ОСОБА_6 В кабінеті знаходились ОСОБА_6 заступник начальника РМЦ, ОСОБА_7 заступник головного інженера, ОСОБА_8 інспектор по охороні праці. ОСОБА_7 запитав, чого ОСОБА_1 не хоче писати заяву на відпустку без збереження заробітної плати, останній пояснив, що напише заяву про відпустку з відпрацюванням. Тоді йому запропонували написати пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 02.01.2013 року по 14.01.2013 року. Позивач повідомив, що пояснення напише пізніше, оскільки пройшло 18 діб і йому треба зібратись з думками. ОСОБА_6 погодився надати час для написання пояснення до ранку 16.01.2013 року та повідомив, якщо в ранці не буде пояснення його буде звільнено за прогули. 16.01.2013 року ОСОБА_1 приніс пояснення та пішов на своє робоче місце працювати, а ОСОБА_6 пішов до відділу кадрів, здати заяву позивача. 22.01.2013 року о 14-00 год. ОСОБА_1 визвали до відділу кадрів, де запропонували ознайомиться з наказом про звільнення. В наказі було зазначено, що позивача звільнено 22.01.2013 року за відсутності на роботі з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року без поважних причин за ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин, на підставі рапорту начальника відділу кадрів, доповідної записки майстра, акту про відмову надання пояснення про відсутність на роботі. Не згодившись з наказом, ОСОБА_1 пішов до в.о. директора Укрспецвагону головного інженера ОСОБА_9 пояснити ситуацію. ОСОБА_10 пояснив, що він ніяких пояснень не читав, наказ винесено на підставі акту про відмову надати пояснення, рапорту начальника відділу кадрів, доповідної записки. Після чого позивач пішов до відділу кадрів і попросив надати йому акт для ознайомлення, на що йому було відмовлено. 23.01.2013 року позивач звернувся з заявою про поновлення його на роботі з пояснення про причини прогулу до директора ДП «Украспецвагон» ОСОБА_2 Відповідь він отримав в усній формі 28.01.2013 року. У поновлені на роботу ОСОБА_1 було відмовлено. Про те, що існує наказ №529 від 19.12.2012 року «Про перенесення робочих днів у 1 кварталі 2013 року, який підписав директор ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 позивачу стало відомо лише під час збирання доказів для складання позову. Неправомірні дії з боку посадових осіб Укрспецвагону щодо незаконного звільнення, спричинили позивачу моральні страждання внаслідок приниження його честі та гідності, ділової репутації, що призвело до втрати нормальних життєвих звязків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, адже зараз він безробітній, пригнічений, змушений відстоювати свої права і законні інтереси в суді. Позивач вважає звільнення без поважних причин, незаконним і безпідставним. В звязку з цим він змушений звернутися до суду з позовом, в якому просить наказ (розпорядження) Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №44/ОС від 22.01.2013 року про припинення трудового договору (контракту), про звільнення 22.01.2013 року, ОСОБА_1, визнати незаконним і скасувати, поновити позивача на посаді токар 6 розряду Ремонтно-механічного цеху Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з 22 січня 2013 року, стягнути з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2600 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді токар 6 розряду Ремонтно-механічного цеху Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2600 грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив наказ (розпорядження) Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №44/ОС від 22.01.2013 року про припинення трудового договору (контракту), про

звільнення 22.01.2013 року, ОСОБА_1, визнати незаконним і скасувати, поновити його на посаді токаря 6 розряду Ремонтно-механічного цеху Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з 22 січня 2013 року, стягнути з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9400 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1100 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді токар 6 розряду Ремонтно-механічного цеху Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 9400 грн., та задовольнити в повному обсязі. Крім того позивач зазначив, що з 02.01.2013 року по 12.01.2013 року лікарняний лист він не оформляв, але щодня проходив амбулаторне лікування ІРТ, електропунктури фітотерапії, ходив на інші процедури. ДП «Укрспецвагон» в ці дні не працювало і у начальника РМЦ ОСОБА_11 він не запитував коли необхідно виходити на роботу. 14.01.2013 року він вийшов на роботу та здав до відділу кадрів лікарняний листок за період з 24.12.2012 року по 29.12.2012 року. 15.01.2013 року його запросили в кабінет до заступника начальника РМЦ ОСОБА_6, де заступник головного інженера ОСОБА_7 запропонував йому написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати за 02,03,04 та 08 січня 2013 року, але він відмовився, тому що вважає це порушенням трудового законодавства, при цьому він повідомив, що напише заяву про відпустку з відпрацюванням та пояснення щодо невиходу на роботу пізніше. Також він зазначив, що рапорт начальника РМЦ ОСОБА_11 на імя директора ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 від 28.12.2012 року є документом, який підтверджує, що 02,03,04 та 08 січня 2013 року на підприємстві були вихідними днями. Інших наказів не виходу на роботу з боку керівництва не було.

Представник позивача адвокат ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити в повному обсязі, оскільки причиною не виходу на роботу з 02 по 13 січня 2013 року була хвороба позивача, ОСОБА_1 дійсно проходив курс лікування у лікарні, що підтверджується медичним документом.

Представник відповідача заступник начальника юридичного відділу Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ОСОБА_13 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав: наказом №44/ОС від 22.01.2013 року про припинення трудового договору (контракту) 22.01.2013 року позивач був звільнений за відсутність на роботі з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України. Згідно графіку роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік погодженого головою Панютинської селищної ради ОСОБА_14, головою профкому ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_15 та затвердженого директором ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 02,03,04,08 січня 2013 року є робочими днями. Вказаний графік роботи був виготовлений у жовтні 2012 року, його надавали кожному працівнику та один екземпляр вивішувався у цеху на дошці. Відповідно до п.13.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Укрспецвагон», встановлений час початку і закінчення роботи, а також перерви для відпочинку і харчування для працівників із пятиденним робочим тижнем: І зміна початок роботи о 07-30 год., перерва с 12-00 год. до 13-00 год., закінчення роботи о 16-30 год. Наказом №529 від 19.12.2012 року «Про перенесення робочих днів у 1 кварталі 2013 року, який підписав директор ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 та погодженого головою Профспілкового комітету ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_15, було перенесено у 1 кварталі 2013 року для працівників ДП «Укрспецвагон», яким встановлено пятиденний робочий тиждень з двома вихідними, робочий день: з середи 09 січня на суботу 02 лютого; з четверга 10 січня на суботу 16 березня; з пятниці 11 січня на суботу 30 березня. В звязку з прийняттям даного наказу, у січні 2013 року з робочих днів тільки 09,10,11 січня 2013 року являлись вихідними днями, а інші в тому числі 02,03,04,08 січня 2013 року, залишилися робочими днями. Таким чином, згідно графіку роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік позивач повинен був працювати в першу зміну 02,03,04,08 січня 2013 року з 07-30 год. до 16-30 год. Табель обліку робочого часу за січень 2013 року та звіт по проходам через контрольні точки за період з 21.12.2012 року по 14.01.2013 року відносно позивача, підтверджують не вихід на роботу позивача у вказані робочі дні. Також позивач не заперечує той факт, що він не

працював у робочі дні 02,03,04,08 січня 2013 року. Так в його позовній зазначено: «з 30 грудня 2012 року позивач до роботи не приступив, а знаходився вдома» (абз.2 арк.3), «на роботу позивач вийшов 14 січня 2013 року» (абз.4 арк.3), тим самим позивач визнає відсутність його на роботі, а отже і прогул. Свій невихід на роботу ОСОБА_1 мотивує отриманою інформацією від майстра РМЦ ОСОБА_3 та інспектора відділу кадрів Укрспецвагон ОСОБА_4, що на роботу йому виходити 14 січня 2013 року. Будь-яких інших виправдовувальних документів позивачем не надається. Виходячи з наведеного, це не є поважною причиною не виходу на роботу у робочі дні встановлені графіком роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік, що свідчить про наявність вини позивача у скоєнні прогулу. Складеним актом від 15.01.2013 року за підписом заступника начальника РМЦ ОСОБА_16, заступника головного інженера ОСОБА_7, інженера з охорони праці ОСОБА_8, було зафіксовано відмову позивача від надання письмових пояснень щодо невиходу його на роботу 02,03,04,08 січня 2013 року. При цьому, заступник головного інженера ОСОБА_7 погодження позивачу на перенесення терміну надання письмового пояснення не надавав. У позовній заяві позивач посилається також на те, «що протягом усього часу роботи на Украспецвагоні, за останній рік роботи 2012 рік, з боку роботодавця не було жодних нарікань до позивача стосовно виконуваної ним роботи та дотримання трудової дисципліни на підприємстві». Натомість, наказом №92-ОС від 17.05.2002 року за неналежне виконання своїх обовязків 08.04.2002 року, а саме не виконав змінного завдання без поважних причин, позивачу було оголошено догану. Також позивачем неодноразово допускалися порушення трудової дисципліни в 2012 році про що свідчать: доповідна записка від 30.01.2012 року з додатками (протокол про порушення від 30.01.2012 року, доповідна охоронника ОСОБА_17 від 27.01.2012 року, доповідна охоронника ОСОБА_18 від 27.01.2012 року, рапорт начальника РМЦ ОСОБА_11, рапорт бригадира РМЦ ОСОБА_19Ю.), доповідна записка від 25.01.2012 року з додатками (протокол про порушення від 25.01.2012 року, доповідна охоронника ОСОБА_20 від 24.01.2012 року, доповідна старшого зміни охорони ОСОБА_21 від 24.01.2012 року, доповідна охоронник ОСОБА_18 від 23.01.2012 року), рапорт начальника охорони підприємства від 01.02.2012 року, доповідна записка від 23.03.2012 року з додатками (протокол про порушення №25 від 21.03.2012 року). Крім того, відповідачем не було порушено жодних прав позивача, і позивач не надав доказів того, що саме через відповідача у нього виникли будь-які моральні страждання, що саме відповідач причина втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також позивач не зазначив з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Виходячи з того, що вимога про стягнення моральної шкоди не підтверджується жодним доказом зі сторони позивача, представник відповідача вважає вимогу про стягнення моральної шкоди необґрунтованою.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно виписки з трудової книжки та копії трудової книжки ОСОБА_1, 26 лютого 1949

року народження, з 01 жовтня 1969 року по 22 січня 2013 року працював у ремонтно-механічному цеху Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» токарем, що підтверджується довідками про доходи позивача №№1454,1455 від 28.01.2013 року та його середньомісячної заробітної плати (а.с.16,19-20,101-109).

Згідно наказу (розпорядження) в.о. директора Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ОСОБА_9 про припинення трудового договору (контракту) №44/ОС від 22.01.2013 року ОСОБА_1 токар 6 розряду ремонтно-механічного цеху звільнений 22.01.2013 року за відсутність на роботі з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин, на підставі рапорту начальника відділу кадрів, доповідної записки майстра, акту про відмову надання пояснення ОСОБА_1 про відсутність на роботі (а.с.39).

Відповідно до ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 24 грудня 2012 по 29 грудня 2012 року був відсутній на роботі з поважної причини в звязку з хворобою, що підтверджується листком непрацездатності серії АВС №617703 виданого на ОСОБА_1. В листку зазначено до роботи стати 30 грудня 2012 року (а.с.23).

Представник позивача на підтвердження поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 2,3,4 та 8 січня 2013 року посилається на довідку про стан здоровя видану лікарем ДЗ «Вузлова лікарня станції Лозова» ОСОБА_22 від 29.01.2013 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 страждає на захворювання хронічний бронхіт в ст. загострення, МКБ, хр. інтерстицидальний пієлонефрит, хр. ниркова недостатність 0 ст. та з 02.01.2013 року по 12.01.2013 року щоденно проходив сеанси амбулаторного лікування ІРТ, електропунктури, фітотерапії; виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 №18868 від 04.03.2013 року, виданої лікуючим лікарем ОСОБА_22, згідно якої ОСОБА_1 з 02.01.2013 року по 12.01.2013 року перебував на амбулаторному лікуванні у Вузловій лікарні ст.Лозова з діагнозом хронічний бронхіт уповільнений процес, ХЛСН 1 ст. МКБ (сечокам'яна хвороба, хр.простатит, хр. пієлонефрит, рецидивуюча течія) (а.с.42,164).

З довідки головного лікаря Державного закладу «Вузлова лікарня станції Лозова» СТГО «Південна залізниця» ОСОБА_23 №179 від 12.03.2013 року наданої представником позивача вбачається, що згідно з даними медичної документації ОСОБА_1 був на прийомі у лікаря ОСОБА_22 02.01.2013 року, якою встановлено наявність хронічних захворювань, а саме: хронічний простатит з наявністю каменів передміхурової залози, хронічний млявопротікаючий пієлонефрит ХНН 0 ст., хронічний бронхіт в стадії затухаючого загострення. Лікарем призначений курс голкорефлексотерапії, електропунктури та фітотерапії, які він отримував 2,3,4,5,8,9,10,12.01.2013 року. 12.01.2013 року повторне звернення, в результаті лікування відмічається позитивна динаміка, надані рекомендації по подальшому лікуванню (а.с.165).

Суд вважає, що зазначені довідки констатують лише наявність у позивача відповідних хронічних захворювань та призначення відповідного лікування, але не дає суду підстав зробити висновок про поважність причин відсутності позивача на роботі 2,3,4 та 8 січня 2013 року в звязку з наявністю у нього цих захворювань, необізнаності та неможливості оформлення належним чином ОСОБА_1 листка непрацездатності та неможливості пройти призначеного курсу лікування поза межами робочого часу або в робочий час, але з дотриманням відповідної процедури. Жодного доказу щодо наявності у позивача захворювання яке б обґрунтовано перешкоджало останньому відвідувати роботу в зазначені дні суду не надано.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що вона працює на ДП «Украспецвагон» начальником розрахункової групи, 11 січня 2013 року до неї у кабінет заходив ОСОБА_1 і запитував про працівників з відділу кадрів, вона пояснила, що відділ кадрів в цей день не працював, у своєму відділі вона працювала сама з 02 січня 2013 року повний робочий день, тому

що був звітній період, а саме нарахування заробітної плати, за все підприємство вона пояснити нічого не може, працівники у кого була робота, на підприємство виходили і працювали, з 02 по 08 січня 2013 року позивача на підприємстві вона не бачила.

З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що він працює в ДП «Укрспецвагон» на посаді заступника начальника ремонтно-механічного цеху, з 17.12.2012 року по 20.01.2013 року він знаходився у щорічній відпустці, а 14.01.2013 року з відпустки був відізваний з причини хвороби начальника цеха, у разі відсутності якого на підприємстві він виконує його обовязки, 14 січня та 15 січня 2013 року, знаходячись на робочому місці у відношенні позивача питань не виникало, приблизно о 16-00 год. 15.01.2013 року після селекторної наради до нього у кабінет прийшли заступник головного інженера ОСОБА_7, інспектор по охороні праці ОСОБА_8 та почали зясовувати, чому він не реагує на те, що працівники не виходять на роботу без поважних причин, це стосувалось, перш за все, ОСОБА_1, пояснити він нічого не зміг, оскільки до 15.01.2013 року знаходився у відпустці, потім вони запросили до кабінету ОСОБА_1 і ОСОБА_7 запропонував написати йому заяву на відпустку без збереження заробітної плати або надати письмові пояснення щодо поважності відсутності на роботі 02,03,04 та 08 січня 2013 року, останній відмовився і пішов на своє робоче місце, після чого був складений акт за його підписом, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про те, що він 02,03,04 та 08 січня 2013 року без поважної причини не вийшов на роботу, чим порушив «Правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників ДП «Укрспецвагон», у той же день він в кінці робочого дня підійшов до ОСОБА_1 і пояснив те, що коли людина не вийшла на роботу, вона повинна надати документ який виправдовує її не вихід на роботу. 16.01.2013 року о 07-30 год. ОСОБА_1 приніс йому пояснення та заяву на відпустку без збереження заробітної плати за 16.01.2013 рік, які він відразу ж відніс начальнику відділу кадрів. 22.01.2013 року ОСОБА_1 викликали до відділу кадрів та ознайомили з наказом про звільнення за відсутність на роботі з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України - прогул без поважних причин. Крім цього свідок пояснив, що у жовтні 2012 року був складений графік роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік, погоджений головою Панютинської селищної ради ОСОБА_14, головою профспілки ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_15 та затверджений директором ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 на сумісному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ДП «Укрспецвагон», згідно якого 02,03,04,08 січня 2013 року є робочими днями. Вказаний графік знаходиться на кожній дільниці підприємства, а також видавався кожному робітнику окремо. Табель обліку робочого часу заповнює щодня нормувальник або майстер. В кінці місяця табель переписується на чисто.

З пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що він працює в ДП «Укрспецвагон» на посаді майстра дільниці ремонтно-механічного цеху, 27.12.2012 року він подзвонив позивачу та спросив, коли той вийде на роботу, ОСОБА_1 повідомив, що вийде 29.12.2012 року, але в цей день не вийшов, потім ОСОБА_1 передзвонив і сказав, що на роботу йому виходити 30.12.2012 року, він повідомив ОСОБА_1, що ті хто 02.01.2013 року на роботу не виходять, пишуть заяву без збереження заробітної плати і виходять працювати 14.01.2013 року. 02.01.2013 ОСОБА_1 на роботу не вийшов. В цей день його бачили в лікарні, тому він вважав, що позивач знаходиться ще на лікарняному. 03,04 та 08 січня 2013 року ОСОБА_1 також на роботу не вийшов. 14.01.2013 року позивач вийшов на роботу, ніяких документів з приводу не виходу на роботу не надав. Тому він 15.01.2013 року написав доповідну записку на імя начальника РМЦ про те, що ОСОБА_1 з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року був відсутній на роботі без поважної причини. Крім того, зазначив, що графік роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік знаходиться у нього в кабінеті, а також видавався кожному робітнику окремо.

З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що він працює в ДП «Укрспецвагон» на посаді заступника головного інженера, 15.01.2013 року його до себе запросив директор та попросив розібратися у ситуації, яка склалася з позивачем, а саме: чому 02,03,04 та 08 січня 2013 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу і не надав ніяких документів. 15.01.2013 року після селекторної наради він пішов до ОСОБА_6 - заступника начальника ремонтно-механічного цеху, до кабінету якого також запросив ОСОБА_8 інспектора по охороні праці і ОСОБА_1 Приблизно 40 хвилин вони розмовляли з позивачем, після чого він запропонував написати ОСОБА_1 заяву без збереження заробітної плати на 02, 03, 04 та 08 січня 2013 року. ОСОБА_1

відмовився. Пояснення з приводу не виходу на роботу у вказані числа також відмовся надавати. В звязку з чим ним був складений акт за підписом заступника начальника РМЦ ОСОБА_16, його та інженера по охороні праці ОСОБА_8 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про те, що він 02,03,04 та 08 січня 2013 року без поважної причини не вийшов на роботу, чим порушив «Правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників ДП «Укрспецвагон». Згідно графіку роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік погодженого головою Панютинської селищної ради ОСОБА_14, головою профкому ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_15 та затвердженого директором ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 на сумісному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ДП «Укрспецвагон» 03 жовтня 2012 року - 02,03,04 та 08 січня 2013 року були робочими днями.

З пояснень свідка ОСОБА_24 вбачається, що вона працює в ДП «Укрспецвагон» на посаді начальника відділу кадрів, 14 січня 2013 року їй стало відомо, що позивач приступив до роботи, але за 02,03,04, та 08 січня 2013 року не надав ніяких документів, які підтверджували б поважність його відсутності на робочому місці, тобто на ці дні не було ні довідки ні лікарняного, після чого вона зателефонувала начальнику цеху і розповіла про цей факт. В ранці 15.01.2013 року ніяких документів, пояснень та заяв від ОСОБА_1 не було, тому вона написала доповідну на ім'я директора про те, що позивач був відсутній на роботі без поважних причин 4 дні, тобто скоїв прогул, за скоєння прогулів просила прийняти рішення. На вказаній доповідній директор спочатку написав розібратись, кому давав такі вказівки вона не знає, потім був складений акт за підписом заступника начальника РМЦ ОСОБА_16, заступника головного інженера ОСОБА_7, інженера по охороні праці ОСОБА_8 про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення про те, що він 02,03,04 та 08 січня 2013 року без поважної причини не вийшов на роботу. На підставі цього акту директор наказав звільнити ОСОБА_1 за прогули, оскільки відсутні документи поважності не виходу на роботу. 16.012013 року заступник начальника РМЦ ОСОБА_6 передав пояснення позивача, але в них не було вказано поважні причини його відсутності на робочому місці 02,03,04, та 08 січня 2013 року. Крім того свідок пояснила, що 29.12.2012 року ОСОБА_1 приходив до відділу кадрів, але коли виходити на роботу в січні 2013 року не запитував, також зазначила, що людина, яка була відсутня на робочому місці до початку роботи повинна надати пояснення з приводу свого не виходу на роботу.

З пояснень свідка ОСОБА_25 вбачається, що він працює на ДП «Укрспецвагон» в складальному цеху, його було не включено до списку працівників, яким надано дозвіл на вхід на територію підприємства в період з 02.01.2013 року по 11.01.2013 року, заяву про відпустку без збереження заробітної плати він писати відмовився, тому 02,03,04 та 08 січня 2013 року виходив на роботу. За 09,10,11 січня 2013 року був наказ про перенесення цих днів з відпрацюванням у березні 2013 року. У ці дні працювали деякі підрозділи. На кожний рік готується графік роботи підприємства, який надається кожному працівнику у вигляді календарів, де червоним кольором позначені вихідні дні, чорним кольором робочі дні. Крім цього, вказані графіки вивішуються у майстра в кабінеті. За 02,03,04 та 08 січня 2013 року йому була нарахована заробітна плата. Заяву за свій рахунок не писав і ОСОБА_26, який також працював у зазначені дні.

З пояснень свідка ОСОБА_27 вбачається, що він працює на ДП «Укрспецвагон» у механічному цеху, в кінці грудня 2012 року працівникам підприємства повідомили, кого не включено до списку працівників, яким надано дозвіл на вхід на територію підприємства в період з 02.01.2013 року по 11.01.2013 року, пишуть заяву без збереження заробітної плати на 02,03,04, та 08 січня 2013 року. 09,10,11 січня 2013 року на роботу можна виходити за відгули. Він написав заяву за свій рахунок. 09 січня 2013 вийшов на роботу у другу зміну. У списках його прізвища не було, тому він пішов до дому. ОСОБА_28 не було зазначено у списках, на територію підприємства пройти не могли. Рапорт про включено до списку працівників, яким надано дозвіл на вхід на територію підприємства в період з 02.01.2013 року по 11.01.2013 року знаходився на кімнаті майстрів, інструментальної дільниці, ремонтної дільниці. Про те що він не виходить на роботу йому сказав майстер, оскільки його не було у списках.

З пояснень свідка ОСОБА_26 вбачається, що він працює на ДП «Укрспецвагон» в складальному цеху, є головою вільної профспілки, яка складається з 12 чоловіків. Перед початком нового року начальник цеху змусив їх написати заяву без збереження заробітної плати за 02,03,04 та 08 січня 2013 року. Вказану заяву він писати відмовився, тому у ці дні вийшов на роботу,

директор дав вказівку забезпечити його роботою, на підприємство він та ОСОБА_25 зайшли без будь-яких перепон, майстер вніс у список працівників, яким надано дозвіл на вхід на територію підприємства. 09 січня 2013 року його ознайомили з наказом про перенесення робочих днів 09,10,11 січня 2013 року з відпрацюванням у березні 2013 року, після чого вивели з території заводу. Підприємство працювало вибірково, тобто не в повному складі, зі складального цеху на роботу вийшов він, ОСОБА_25 та 8-10 чоловік «люковщиків».

З пояснень свідка ОСОБА_28 вбачається, що він працює на ДП «Укрспецвагон» в складальному цеху, 27.12.2012 року майстер колісного цеху ОСОБА_29 приніс чистий папір та сказав, щоб робітники написали заяви без збереження заробітної плати на 02,03,04 та 08 січня 2013 року, в цей час позивач був на лікарняному, він, а також інші працівники писати не хотіли, але написали. 09,10,11 січня 2013 року був наказ про перенесення цих днів з відпрацюванням у березні 2013 року, який він особисто бачив. З 02.01.2013 року він захворів та пішов на лікарняний, вийшов на роботу 14.01.2013 року.

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобовязанні працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно графіку роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік погодженого головою Панютинської селищної ради ОСОБА_14, головою профкому ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_15 та затвердженого директором ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 на сумісному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ДП «Укрспецвагон» 03 жовтня 2012 року - 02,03,04,08 січня 2013 року є робочими днями (а.с.52-53).

Відповідно до п.13.1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Укрспецвагон», час початку і закінчення роботи, а також перерви для відпочинку і харчування для працівників із пятиденним робочим тижнем встановлюється такий: І зміна початок роботи о 07-30 год., перерва с 12-00 год. до 13-00 год., закінчення роботи о 16-30 год. (а.с.54-55).

Згідно наказу Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №529 від 19.12.2012 року «Про перенесення робочих днів у 1 кварталі 2013 року» робочі дні у 1 кварталі 2013 року перенесенні з середи 09 січня на суботу 02 лютого, з четверга 10 січня на суботу 16 березня, з пятниці 11 січня на суботу 30 березня, таким чином вважати вихідним днем 09 січня, 10 січня, 11 січня, робочим днем 02 лютого, 16 березня, 30 березня (а.с.24,80).

Положенням про пропускний та внутрішньообєктовий режим, затвердженого директором ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_2 03.01.2012 року, встановлено основні вимоги по організації й здійсненню пропускного та внутрішньообєктового режиму на території та обєктах ДП «Укрспецвагон», яке є обовязковими для виконання всіма працівниками підприємства, іншими юридичними й фізичними особами, які перебувають або виконують роботу на території ДП «Укрспецвагон» (а.с.30-37,86-100).

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 02,03,04 та 08 січня 2013 року підтверджується: табелем обліку робочого часу за січень 2013 року та звіту по проходам через контрольні точки за період з 21.12.2012 року по 14.01.2013 року, згідно якого позивач 02,03,04 та 08 січня 2013 року на роботу не виходив (а.с.56-58).

Згідно рапорту начальника відділу кадрів ДП «Украспецвагон» ОСОБА_24 від 15.01.2013 року та доповідної записки майстра РМЦ ДП «Укрспецвагон» ОСОБА_3 від 15.01.2013 року встановлено, що токар ремонтно-механічного цеху ОСОБА_1 з 02.01.2013 року по 04.01.2013 року та 08.01.2013 року був відсутній на роботі без поважної причини (а.с.132,146).

У відповідності до положень ст.147 КЗпП України у випадку порушення працівником трудової дисципліни звільнення є заходом стягнення. Для застосування передбачених законодавством заходів стягнення, роботодавець повинен дотримуватись порядку передбаченого ст.ст.148,149 КЗпП України.

Судом під час прийняття рішення прийнято до уваги, що до винесення наказу про звільнення позивачу надали можливість підготувати письмові пояснення, від надання яких ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом від 15.01.2013 року за підписом заступника начальника РМЦ ОСОБА_16, заступника головного інженера ОСОБА_7, інженера з

охорони праці ОСОБА_8, було зафіксовано відмову позивача від надання письмових пояснень щодо невиходу його на роботу 02,03,04,08 січня 2013 року (а.с.59,133).

Письмові пояснення позивач надав лише 16.01.2013 року, з яких вбачається, що він 22.12.2013 року захворів, з 24 грудня 2012 по 29 грудня 2012 року перебував на амбулаторному лікуванні у Вузловій лікарні ст.Лозова з діагнозом хронічний бронхіт. 27.12.2012 року йому подзвонив майстер та спитав, коли він вийде на роботу. ОСОБА_1 пояснив, що 28.12.2012 року він піде до лікаря і мабуть його випишуть і тоді, якщо необхідно, за наказом він вийде на роботу. Лікар закрив лікарняний 29.12.2012 року, до роботи ОСОБА_1 повинен був стати 30 грудня 2012 року. 29.12.2012 року він передзвонив майстру РМЦ ОСОБА_3, який повідомив йому, що виходити на роботу необхідно 14.01.2013 року, з послідуючим відпрацюванням у інші вихідні дні. Працювати з 01 січня 2013 року по 11 січня 2013 року будуть лише ті на кого оформлені перепустки за наказом для забезпечення приймання матеріалів які надходять, оскільки на підприємстві нічим працювати. ОСОБА_1 до наказу начальника РМЦ не внесено. 14.01.2013 року він вийшов на роботу (а.с.38).

Також позивачем не надано суду жодних доказів на спростування відомостей, зазначених в цих документах, крім своїх пояснень.

Посилання позивача на рапорт начальника РМЦ ОСОБА_11 з дозволом на вхід територію підприємства згідно списку осіб з переліком робіт по РМЦ з 02 по 11 січня 2013 року (а.с.81-84), як на законну підставу не виходу на роботу в звязку невнесенням позивача до списку осіб, яким дозволено вхід на територію підприємства, є безпідставним, таким, що не відповідає дійсності та спростовується запрошеними позивачем поясненнями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_25, які зазначили, що вони відмовилися писати заяви на 2,3,4 та 8 січня 2013 року за свій рахунок і керівництво підприємства забезпечило їх роботою в ці дні, тобто ці доводи позивача не знайшли об'єктивного підтвердження, що служить підставою до визнання даних доводів неспроможними.

Крім цього, суд вважає доводи представника відповідача про те, що головною причиною не внесення ОСОБА_1 до вищезазначеного списку, затвердженого головним інженером підприємства 28.12.2012 року, було знаходження позивача на лікарняному, об'єктивно підтвердженими і обґрунтованими.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважної причини.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Пунктом 24 Пленуму передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З огляду на зазначені норми матеріального права та досліджені докази, які підтверджуються поясненнями свідків, поясненнями позивача та його представника, представника

відповідача, суд вважає, що при звільненні позивача ОСОБА_1 з роботи з ДП «Украспецвагон», порушень вимог трудового законодавства України допущено не було, тому позивача було звільнено з підприємства на законних підставах і вимоги ОСОБА_1 до ДП «Укрспецвагон» не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом, моральної шкоди працівнику підприємства проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, моральних страждань заявника, а також інших негативних наслідків, які виникли у звязку з порушенням трудових прав позивача.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватися як засіб доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає наданий в якості доказу позивачем диск з звукозаписами приватних розмов з свідками про мотиви його звільнення, зроблений позивачем таємно від останніх, неналежними та недопустимими доказами.

Порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо свободи людини і громадянина, особистої недоторканості, недоторканості житла й іншого володіння особи, таємниці листування, телефонний розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя, поваги до гідності є безумовною підставою для визнання доказів недопустимими.

Натомість, зазначені позивачем та його представником свідки, в тому числі і ті розмови яких були записані (окрім директора підприємства, про виклик якого для допиту в судовому засіданні позивач не заявляв), були допитані в судовому засіданні, і позивач скористався своїм правом щодо доведення перед судом всіх обставин на які він посилався.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У звязку з тим, що судом не встановлено порушень вимог чинного трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи з ДП «Укрспецвагон», суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилався позивач та його представник, як на підставу своїх вимог, а представник відповідача як на підставу своїх заперечень, оцінивши докази в сукупності, заслухавши пояснення свідків, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, в звязку з чим, у суду відсутні підстави для висновку щодо обґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст.10,11,57,59,60,61,212-215 ЦПК України, ст.ст.40,41,147,148,149,116,232, 233,237-1 КЗпП України, ст.28,29,31,32,34,43,55,57,64,68 Конституції України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Ткаченко

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2013 року.