Постанова № 30618385, 04.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа № 5015/4949/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Гулі Б.Я.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" за №237 від 30.01.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 17.01.2013р. у справі № 5015/4949/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила", м.Бориспіль

до відповідача публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич

про стягнення 32 244,11 грн.

за участю представників:

від позивача Карпа С.І.

від відповідача не з'явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2013р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Краєвської М.В. у склад колегії у даній справі введено суддю Гриців В.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.01.2013р. у справі №5015/4949/12 (суддя Н.Березяк) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) "Промислові мастила" задоволено частково, присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на користь позивача 30 216,03 грн. основного боргу, 671,71 грн. пені, 184,03 грн. три відсотки річних та 1550,98 грн. судового збору; в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з врахування положень ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 220, 230, 232 ГК України.

Дане рішення оскаржено відповідачем, оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення річних та пені. Зокрема, скаржник зазначає, що при визначенні періоду прострочення платежів суд прийняв до уваги строки здійснення оплати, визначені п.5.1 договору поставки, однак, не взяв до уваги, що п.10.1 договору сторони погодили, що якщо специфікація або інший додаток до договору містить положення, відмінні від положень договору, то перевагу мають та застосовуються сторонами положення такого додатку/специфікації. Так, у підписаній сторонами специфікації №9 від 03.08.2012р., на підставі якої виник борг у відповідача, визначено, що попередня оплата у розмірі 50% вартості товару здійснюється до моменту поставки, а решта 50% оплати повинна бути проведена протягом 30 календарних днів після отримання товарно-матеріальних цінностей. Відтак, скаржник зазначає, що строк виконання зобов?язання за накладною від 15.08.2012р. є 14.09.2012р, що складає 67 днів протермінування виконання зобов?язання, а за накладними від 20.08.2012р. - 19.09.2012р., тобто 62 дні прострочення оплати боргу, відтак, підлягало до стягнення з відповідача 161,48грн. 3% річних та 490,13грн. пені. Окрім того, відповідач зазначає про те, що оскаржуване рішення прийнято за відсутності представника відповідача, чим порушено принцип змагальності сторін судового процесу.

Позивач заперечив доводи скаржника усними поясненнями представника в судовому засіданні, зокрема, зазначив про безпідставність апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013р. адресату (а.с.71). Розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника (а.с.79,81).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, зважаючи на строк розгляду спору, встановлений ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

17.02.2011 року між ТзОВ "Промислові мастила" (постачальник по договору, позивач у справі) та ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ЗМК- 034/11, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію промислово-технічного призначення, згідно специфікацій до даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с.9-12).

Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженим представником товаросупровідних документів на товар (п.4.3. договору).

Відповідно до п.5.1. договору, оплата товару, що поставляється за даним договором, здійснюється шляхом переказу коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару протягом 14-ти банківських днів з отримання товару згідно умов договору.

Згідно п.10.1. договору, якщо специфікація або інший додаток до договору містить положення, відмінні від положень договору, то перевагу мають та застосовуються сторонами положення такого додатку/специфікації.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар на суму 66 631,26 грн., вартість якого відповідачем оплачена частково в розмірі 36 415,23 грн.

Направлене на адресу відповідача досудове попередження за №73/12 від 10.10.2012р. про оплату 30 216,03 грн. заборгованості, яке отримано відповідачем 26.10.2012р. (а.с.21-22), залишене відповідачем без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку .

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано три відсотки річних, які згідно уточнюючого розрахунку складають 184,03 грн., а згідно п.6.4. договору - пеня, згідно уточнюючого розрахунку у розмірі 671,71 грн., нараховані за період з 05.09.2012р. по 19.11.2012р.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскарженого рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу товар, який відповідачем не оплачено.

Факт поставки товару позивачем на загальну суму 66 631,26 грн., підтверджується видатковими накладними за №3370001037 від 15.08.2012р., № 3370001051 від 20.08.2012р., № 3370001052 від 20.08.2012р., №3370001053 від 20.08.2012р., №3370001054 від 20.08.2012р., які підписані повноважним представником відповідача Зарубою С.Д. (а.с.19), довіреністю на отримання товару № 721 від 14.08.2012р. виданою відповідачем, на отримання товару від ТзОВ «Промислові мастила», а також товарно-транспортною накладною №212470 від 20.08.2012р. (а.с.20).

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, виникнення зобов?язання по оплаті вартості отриманої продукції.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, п.5.1. договору сторони погодили, що оплата товару, що поставляється за даним договором, здійснюється шляхом переказу коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару протягом 14-ти банківських днів з отримання товару згідно умов договору. Окрім того, п.1.1 відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за отриманий товар на умовах даного договору.

Відповідачем доказів оплати товару у встановлений договором строк до матеріалів справи не долучено як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати 30 216,03грн. вартості отриманого товару.

Посилання скаржника на специфікацію до договору, якою змінено порядок розрахунків вважається судовою колегією безпідставним, оскільки така специфікація до матеріалів справи ним не долучена. Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 184,03грн. 3% річних, обчислених з 05.09.2012р. по 19.11.2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6.4. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, передбачених даним договором, покупець сплачує пеню в розмірі 0,03% від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.231 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов?язання, позивачем відповідно до умов договору за період 05.09.2012 року по 19.11.2012 року нараховано 671,71грн. пені, і як правильно встановлено оскаржуваним рішенням, її розмір не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, така заявлена в межах шестимісячного строку, відтак, підлягає до стягнення.

Посилання відповідача на порушення судом принципів рівності учасників судового процесу, змагальності сторін, всебічності розгляду справи, вважається судовою колегією безпідставним, враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали місцевого господарського суду відповідачу (а.с.27). Розгляд справи відкладався у зв?язку з неявкою представника відповідача та на підставі поданих ним клопотань (а.с.29,33,45), а тому останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов?язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату поставленого за видатковими накладними товару, а також не наведено суду підстав невизнання позову, зокрема, не заперечено факту отримання товару, повного або часткового повернення товару позивачу, відтак, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2013 року у справі №5015/4949/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.04.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Гриців В.М.