Постанова № 30616960, 03.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 квітня 2013 року (11 год. 55 хв.) Справа № 808/285/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Халецької Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєва Дмитра Миколайовича про визнання недійсною та скасування постанови №75 від 25.07.2012.

02.11.2012 до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (далі - позивач) до заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєва Дмитра Миколайовича (далі - відповідач), в якому позивач просить: постанову №75 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.07.2012 визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, за відсутністю у діях позивача складу такого правопорушення.

Крім того, позивач просив поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що лише під час здійснення виконавчого провадження з приводу примусового виконання оскаржуваної постанови - 25.10.2012 позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови. Оскаржуваною постановою до відповідача був застосований штраф за експлуатацію об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а саме належного позивачу на підставі договору дарування від 30.12.2003 приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1. Позивач вважає, що він не є тим суб'єктом, до якого може бути застосована відповідальність передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон №208/94), оскільки не є суб'єктом містобудування. Крім того зазначає, що відповідальність до позивача може бути застосована лише за те правопорушення, яке вважалось таким на час його вчинення. В обґрунтування вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення посилається на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.11.2012 провадження у адміністративній справі було відкрите.

Ухвалою від 24.12.2012 справа була передана на розгляд Запорізькому окружному адміністративному суду.

14.01.2013 зазначена справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, та в порядку ст. 15-1 КАС України була розподілена для розгляду судді Запорізького окружного адміністративного суду Киселю Р.В.

Ухвалою судді від 15.01.2013 судове засідання по справі було призначене на 29.01.2013.

У судове засідання 29.01.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 29.01.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 11.02.2013.

Ухвалою від 11.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 11.02.2013.

У судове засідання 11.02.2013 представник відповідача не прибув, через що судовий розгляд було відкладено до 25.02.2013.

25.02.2013 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: визнати поважним пропуск строку звернення до суду із цим позовом та поновити цей строк, постанову відповідача №75 від 25.07.2012 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити за відсутністю у діях позивача складу такого правопорушення.

Ухвалою від 25.02.2013 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 03.04.2013.

Ухвалою від 03.04.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 03.04.2013.

У судовому засіданні судом було визнано поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та поновлено цей строк, оскільки про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 25.10.2012 - дати отримання в Відділі державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області. При цьому протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 19.07.2012 та оскаржувану постанову позивач від відповідача не отримував.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що будівельні роботи, які потребують введення в експлуатацію належного позивачу приміщення позивачем не здійснювались. Це приміщення належить позивачу на підставі договору дарування від 30.12.2003. Користування позивачем зазначеним приміщенням здійснюється з моменту прийняття цього дарунку, що зокрема підтверджується договором сервітутного землекористування від 15.12.2005 земельною ділянкою на якій розташований цей магазин. Позивач не є суб'єктом містобудівної діяльності, а тому до нього не можуть бути застосовані санкції визначені Законом №208/94. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що під час позапланової перевірки належного позивачу магазину було встановлено експлуатацію цього об'єкта містобудування без його введення в експлуатацію. У зв'язку з чим 19.07.2012 було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис №68 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Із зазначеними протоколом та актом було ознайомлено уповноважених осіб позивача, які від їх підпису відмовились. У зв'язку з виявленим правопорушенням, оскаржуваною постановою до позивача був застосований штраф. Відповідач вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята на підставі та в межах повноважень наданих відповідачу, а тому позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 03.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2002 позивачка зареєстрована Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області в якості фізичної особи - підприємця.

На підставі договору дарування від 30.12.2003, посвідченого державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області за реєстровим №3734, до позивача спільно із ОСОБА_6 перейшло право власності на 7/10 частин об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 104,8 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 242 кв. м.

15.10.2012 між Оріхівською міською радою, з одного боку, та ОСОБА_6 і позивачем, з другого боку, був укладений договір сервітутного землекористування, за умовами якого позивачу та ОСОБА_6 була передана у сервітутне користування земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1.

На підставі направлення на здійснення позапланової перевірки від 31.05.2012 №868-10 співробітником відповідача було здійснено перевірку магазину по АДРЕСА_1 на підставі виявленого факту самочинного будівництва.

19.07.2012 співробітником відповідача було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким встановлено факт експлуатації приміщення 2 магазину по АДРЕСА_1 без введення до експлуатації.

Крім того, 19.07.2012 також був складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким встановлено експлуатацію магазину по АДРЕСА_1 - об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію.

При цьому на акті та протоколі співробітником позивача вчинений запис про ознайомлення уповноважених осіб позивача із їх змістом та про те, що від підпису ці особи відмовились.

19.07.2012 співробітником відповідача був складений припис №68 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого ця посадова особа вимагала припинити експлуатацію магазину по АДРЕСА_1, до оформлення документів згідно чинного законодавства.

Примірники складених співробітником відповідача 19.07.2012 документів цього ж числа були надіслані позивачу засобами поштового зв'язку, проте не вручені адресату з причини закінчення терміну зберігання (копія конверту наявна в матеріалах справи).

25.07.2012 відповідачем була прийнята постанова №75, відповідно до якої за експлуатацію об'єкта будівництва ІІІ категорії складності, не прийнятого в експлуатацію: магазин по АДРЕСА_1, тобто за порушення вимог п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038), позивача було визнаним винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону №208/94 та накладено штраф у сумі 99180 грн.

У оскаржуваній постанові визначено, що штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення або надсилання поштою постанови. Також зазначено, що 26.07.2012 зазначена постанова надіслана поштою, проте згідно наявної в матеріалах справи копії конверту не вручена адресату з причин закінчення терміну зберігання.

25.10.2012 позивач отримав копію оскаржуваної постанови у Відділі державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції Запорізької області, а 02.11.2012 поданий позов до суду, який є предметом цього судового розгляду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 3 Закону №208/94 справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Редакцією Закону №208/94, яка діяла до 19.01.2012 не передбачалась відповідальність фізичних осіб - підприємців за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» від 22.12.2011 № 4220-VI, який набрав чинності 19.01.2012, Закон №208/94 був викладений у новій редакції, якою була введена відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності в тому числі і фізичних осіб - підприємців.

За змістом преамбули Закону №208/94 цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону №208/94 суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, при цьому для об'єктів III категорії складності встановлений розмір штрафу - дев'яноста мінімальних заробітних плат.

З наведеного вбачається, що відповідальність за експлуатацію або використання об'єкта будівництва, не прийнятого в експлуатацію, настає лише для суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до справи жодного доказу здійснення позивачем будівельної діяльності в магазині по АДРЕСА_1, тобто жодним чином не доведене здійснення самочинного будівництва, а також поєднання позивачем функцій замовника і підрядника одночасно.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону №3038 суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Визначення терміну містобудування (містобудівна діяльність), наведене в ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

В частині 1 статті 4 Закону №3038 визначено, що об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач не може бути прирівняний до суб'єкта містобудування, оскільки не здійснює містобудівної діяльності.

З обставин справи вбачається, що позивач може бути лише замовником будівництва об'єкта (без здійснення містобудівної діяльності) або поєднувати в собі функції замовника і підрядника одночасно.

Проте, відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивачем здійснювались будь-які будівельні роботи в належному йому об'єкті нерухомості з моменту переходу до позивача права власності на цей об'єкт.

Крім того, відповідачем не доведена можливість застосування до позивача відповідальності за правопорушення в сфері містобудівної діяльності, яке вважається таким лише з 19.01.2012, дати набрання чинності новою редакцією Закону №208/94.

Оскільки право власності на зазначений вище об'єкт нерухомості було набуте позивачем 30.12.2012, а відповідачем не доведене суду здійснення позивачем будівельних робіт на цьому об'єкті, то за приписами ст. 58 Конституції України (Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення) позивача не можна притягати до юридичної відповідальності за правопорушення, відповідальність за яке може бути застосована лише з 19.01.2012.

Крім того, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 4 Закону №208/94 порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244

За приписами п. 13-1 зазначеного порядку штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Через наведене вище суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

З наведених вище підстав, суд визнає вимогу позивача щодо скасування оскаржуваної постанови обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про визнання цієї постанови недійсною не підлягає задоволенню, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженням визнавати акт індивідуальної дії недійсним.

Так само адміністративний суд не наділений повноваженням закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, крім того оскаржувана в цій справі постанова відповідача не є постановою у справі про адміністративне правопорушення, а це провадження не є провадженням у справі про адміністративне правопорушення.

З наведених вище підстав суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведеній вище частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєва Дмитра Миколайовича про визнання недійсною та скасування постанови №75 від 25.07.2012 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову №75 від 25.07.2012 про накладення штрафу в розмірі 99180,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на ОСОБА_4, прийняту заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Колупаєвим Дмитром Миколайовичем.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 08.04.2013.