Постанова № 30616860, 04.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 квітня 2013 р. Справа № 802/921/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Іваненка М.В.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

04 березня 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Перша», позивач) про скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) від 18.02.2013 року № 0000022203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.02.2013 року Вінницькою ОДПІ за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки Вінницької філії ПрАТ «Страхова компанія «Перша» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022203 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 14280 грн. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням рішенням та обґрунтовує свою позицію наступним. Так, за наслідками проведеної перевірки перевіряючим в тому числі встановлено порушення, яке полягало у використанні філією позивача розрахункових книжок з порушенням порядку їх ведення в кількості 42 штук. Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не мав права застосовувати до нього штрафні (фінансові) санкції, оскільки Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», а саме, статтею 17, на яку відповідач послався в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки, в той час, як в акті перевірки зазначено про порушення порядку ведення розрахункових книжок.

При цьому позивач вважає, що у даному випадку необхідне застосування положення п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України та прийняття рішення на його користь, оскільки, у даному випадку, норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» суперечать між собою та припускають їх неоднозначне (множинне) трактування.

Також, у позовній заяві позивачем зазначено, що навіть якщо припустити, що Вінницької філії ПрАТ «Страхова компанія «Перша» дійсно порушено норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», то до нього можна було б застосувати штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн., тобто за порушення порядку ведення розрахункової книжки, а не 14280 грн., за порушення ведення 42 розрахункових книжок.

З огляду на викладене, позивач дане податкове повідомлення-рішення вважає таким, що суперечить чинному законодавству, є протиправним, не ґрунтується на жодних законних підставах та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з підстав, викладених у його письмових запереченнях № 6892/10 від 03.04.2013 року, в яких зазначив, що Вінницька ОДПІ приймаючи оскаржуване рішення діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 21.01.2013 року по 01.02.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Вінницької філії ПрАТ «Страхова компанія «Перша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 21.01.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 лютого 2013 року № 411/2207/36352216 (а.с. 9 - 39), в якому зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.17 «е» п. 164.2, п. 164.5 ст. 162, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27086,93 грн.

2. п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» та п. 9.1, 9.9 ст. 9 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 р. за № 106/5297, філією проводилися розрахункові операції з надання послуг із страхування з використанням розрахункових книжок з порушення порядку їх ведення в кількості 42 книги.

В заявленому адміністративному позові позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 18.02.2013 року № 0000022203 (а.с. 8), прийняте внаслідок порушення, викладеного в п. 2 висновків акту перевірки.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив із наступного.

Так, в акті перевірки перевіряючим зазначено, що Вінницькою філією ПрАТ «Страхова компанія «Перша» в перевіряємому періоді проводилися розрахункові операції з надання послуг із страхування з використанням розрахункових книжок з порушенням порядку їх ведення, а саме: на реєстраційній сторінці розрахункових книжок відсутня дата початку її та закінчення, відсутня загальна сума розрахунків (42 книжки).

Пунктом 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 року № 265/95 (далі - Закон № 265/95) встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 2 Закону № 265/95 визначено, що розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Статтею 17 Закону № 265/95 встановлено розмір фінансових санкцій, які застосовуються до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за порушення вимог цього Закону.

Так, зокрема, пунктом 3 даної статті Закону передбачено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімум доходів громадян.

Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.02.2001 р. за № 106/5297, затверджено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (далі - Порядок).

Даний Порядок розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами господарювання при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 9.1 даного Порядку встановлено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку.

В свою чергу, в п. 9.9 Порядку зазначено, що після використання всіх розрахункових квитанцій на реєстраційній сторінці розрахункової книжки необхідно зазначити дату її закінчення та загальну суму розрахунків за всіма розрахунковими квитанціями у книжці.

Позивач у позовній заяві, як і його представник у судовому засіданні, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилаються на те, що нормами п. 5 ст. 3 Закону № 265/95 встановлено обов`язок суб`єктів господарювання, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, в той час, як в ст. 17 Закону № 265/95, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки. І, на їх думку, порядок ведення і порядок використання розрахункової книжки є зовсім різними речами.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Так, на думку суду, використання розрахункової книжки включає в себе і порядок її ведення.

Оскільки, Законом № 265/95 не передбачено відповідальність за порушення порядку ведення розрахункової книжки, а тому, на думку суду, законодавець ототожнює поняття ведення розрахункової книжки із поняттям її використання.

При цьому, позивачем не спростовується факт того, що на реєстраційних сторінках розрахункових книжок дійсно відсутня дата початку її та закінчення, відсутня загальна сума розрахунків.

З цього приводу представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дійсно позивачем, в деяких випадках, при веденні розрахункових книжок на їх реєстраційних сторінках не зазначалась дата початку їх ведення та закінчення, а також загальна сума розрахунків за всіма розрахунковими квитанціями. Однак, на його думку, таке зазначення містить лише формальний характер, оскільки датою початку використання книжки є дата першої розрахункової операції, яка вказується в першій розрахунковій квитанції, а датою закінчення ведення розрахункової книжки є дата проведення останньої розрахункової операції, яка вказується в останній розрахунковій квитанції. Крім того, представник позивача зазначив, що загальну суму розрахунків можливо визначити підбивши суму, зазначену у всіх розрахункових квитанціях, які містяться у книзі.

Однак, суд критично відноситься до таких тверджень представника позивача з огляду на те, що пунктами 9.1 та 9.9 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, розробленого на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку, а після використання всіх розрахункових квитанцій на реєстраційній сторінці розрахункової книжки необхідно зазначити дату її закінчення та загальну суму розрахунків за всіма розрахунковими квитанціями у книжці.

При цьому, в Порядку чітко визначено, що дати початку та закінчення використання розрахункових книжок, а також загальна сума розрахунків зазначаються саме на їх реєстраційних сторінках, а не в будь-якому іншому місці, та в будь-який інший спосіб.

Що стосується посилань позивача у позовній заяві на те, що відповідачем неправомірно застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14280 грн. (за порушення ведення 42 книжок), оскільки п. 3 ст. 17 Закону № 265/95, передбачена відповідальність у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., то у даному випадку варто зазначити наступне.

Так, статтею 2 Закону № 265/95 визначено, що розрахункова книжка - це належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

На думку суду, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 14280 грн., за кожне окреме порушення ведення 42 розрахункових книжок, оскільки кожна із цих книжок є індивідуальною, вони окремо одна від одної реєструються в органах державної податкової служби України, і кожна з них містить номерні розрахункові квитанції відмінні від інших, в той час, як, на думку суду, п. 3 ст. 17 Закону № 265/95 передбачена відповідальність за порядок використання однієї розрахункової книжки.

Що стосується посилань позивача у позовній заяві на п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, то, на думку суду, у даному випадку, відсутнє неоднозначне (множинне) трактування норм одного і того ж нормативно-правового акту, а також дані норми не суперечать між собою.

А тому, на думку суду, положення п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, не можуть застосовуватись при вирішенні даної справи.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ від 18.02.2013 року № 0000022203, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна