Постанова № 30616857, 04.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 р. № 820/1271/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вишневського О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянка В'єтнаму ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просить суд:

- скасувати висновок Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 31.07.2012 року відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) поновити у паспортних документах (національному паспорті) громадянці В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, відмітку (штамп) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що прибула в Україну у 1988 році з метою працевлаштування. Працювала на Дарницькому шовковому комбінаті з 1988 року по 1992 року та залишилась проживати в Україні. Позивачка була документована посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 від 25.06.2003 року. 31.07.2012 року УГІРФО ГУМВС України в м. Києві розглянувши матеріали щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання відносно позивачки винесло оскаржуване рішення (у формі висновку) про визнання позивачки такою, що не мала дозволу на імміграцію в Україну, визнання посвідки неправомірно виданою та її вилучення, анулювання штампу в національному паспорті про наявність дозволу на постійне проживання. Позивачка має дітей: ОСОБА_3, 1993 року народження та ОСОБА_4, 1996 року народження, які набули громадянства України. ОСОБА_2 стверджує, що зазначене рішення відповідача є незаконним та необґрунтованим.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року замінено неналежного відповідача - Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві належним відповідачем - Головним управлінням Державної міграційної служби в м. Києві.

Перший відповідач, Головне управління Державної міграційної служби в м. Києві проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що прийняте УГІРФО ГУМВС України в м. Києві рішення від 31.07.2012 року про визнання іноземної громадянки такою, яка на момент звернення (25.06.2003 року) не мала дозволу на імміграцію в Україні та про вилучення неправомірно виданої їй посвідки на постійне проживання є законним та обґрунтованим. Тому відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

В судове засідання представник першого відповідача не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Другий відповідач, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що громадянкою ОСОБА_2 був порушений порядок отримання посвідки на постійне проживання на території України, - заява на отримання посвідки була подана після закінчення терміну дії абзацу 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", що є підставою для скасування справи та вилучення посвідки на постійне проживання, а тому дії УГІРФО УМВС України в Харківській області є законними та обґрунтованими.

В судове засідання представник другого відповідача прибув, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою Соціалістичної Республіки Вєтнам, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту (а.с. 10-12).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 1988 році прибула в Українську РСР відповідно до Міжурядової Угоди "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР". Працювала на Дарницькому шовковому комбінаті з 1988 року по 1992 року та залишилась проживати в Україні.

За час проживання в Україні у позивачки народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, які набули громадянства України, з 02.07.2008 року на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та з 01.09.2010 року на підставі ч. 3 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" (а.с. 15-16).

20.01.1999 року ОСОБА_2 одержала податковий ідентифікаційний номер, як платник податків (а.с.8).

Позивачка постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком та двома дітьми (а.с.18).

25.06.2003 року керівництвом УГІРФО ГУМВС України в м. Києві на підставі заяви ОСОБА_2 було прийнято рішення про документування її посвідкою на постійне проживання відповідно до абзацу 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" та видано відповідну посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії (а.с. 7).

31.07.2012 року УГІРФО ГУМВС України в м. Києві затверджено Висновок розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, яким вирішено: 1) визнати громадянку В'єтнаму ОСОБА_2 такою, яка не мала дозволу на імміграцію в Україну; 2) посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 25.06.2003 визнати неправомірно виданою та вилучити; 3) анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянки В'єтнаму ОСОБА_2; 4) привести статус перебування зазначеної іноземної громадянки в Україні у відповідність до прийнятого рішення; 5) надіслати інформацію до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області (а.с. 9).

У вказаному вище рішенні підставою для його прийняття УГІРФО ГУМВС України в м. Києві було зазначено, що позивач повинна була звернутись із заявою про отримання посвідки не пізніше 07 лютого 2002 року.

Згідно з п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" №2491-ІІІ від 07.06.2001 року вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Статтею 12 Закону України "Про імміграцію" (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (в редакції що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу.

Отже, наведені вище вимоги Закону №2491-ІІІ і положення Порядку покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Суд зазначає, що визначеного Порядком подання не було. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області направив УГІРФО ГУМВС України в м. Києві лист №17/7687 від 06.07.2012 року, в якому просив повідомити підстави (вказати всі дані особи по якій одержав дозвіл на імміграцію) та підтвердити чи спростувати факт видачі громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання.

Тобто, визначених Положенням підстав для проведення перевірки правомірності оформлення іноземній громадянці посвідки на постійне проживання в України фактично не було, оскільки лист УГІРФО ГУМВС України в Харківській області №17/7687 від 06.07.2012 року не є поданням.

Тобто перевірка була проведена за відсутності підстави визначеної п. 22 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2, УГІРФО ГУМВС України в м. Києві керувалось п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Відповідно проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивачки та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_2. Разом з тим, цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про визнання громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 такою, яка не мала дозволу на імміграцію в Україну та визнання неправомірно виданою та вилучення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 25.06.2003 року.

Разом з тим, нормами Закону України "Про імміграцію" не передбачено такої процедури, як визнання особи такої, що не мала дозволу на імміграцію, а регулюються відносини пов'язані з наданням та скасуванням дозволу на імміграцію.

Судом не встановлено, що з дати видання посвідки з'явилися обставини передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію", які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію.

Доказів того, що посвідка на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 25.06.2003 року, видана УГІРФО ГУМВС України в м. Києві, є підробленою або отримана позивачкою у не передбаченому законом порядку, відповідачами не надано.

Крім того, представник ГУ ДМС України в м. Києві в запереченнях зазначив, що висновком УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 31.07.2012 року визнано посвідку на постійне проживання НОМЕР_2 від 25.06.2003 року неправомірно виданою.

Між тим, посадова особа, яка складала, затверджувала та видала посвідку на постійне проживання НОМЕР_2 від 25.06.2003 року до відповідальності за прийняття незаконного рішення не притягалась.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що ГУ ДМС України в м. Києві не надано доказів правомірності висновку УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 31.07.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний висновок УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 31.07.2012 року є необґрунтованим, винесеним з порушенням процедури прийняття, чим порушено права і законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про поновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області поновити ОСОБА_2 посвідку на постійне проживання в Україні та штамп в національному паспорті про наявність дозволу на проживання в Україні законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку звернення позивачки до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Судом встановлено, що оскаржуваний висновок Управлінням громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в місті Києві датований 31.07.2012 року. Висновок отриманий громадянкою ОСОБА_2 нарочно під підпис 06.02.2013 року. Позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду 18.02.2013 року, про що свідчить відтиск штампа вхідної кореспонденції суду.

Отже, позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному спорі відповідачі не надали доказів правомірності своїх дій та винесеного рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати висновок Управління громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Головного управління міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання від 31.07.2012 року відносно громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянці В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) поновити у паспортних документах (національному паспорті) громадянці В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, відмітку (штамп) про наявність дозволу на імміграцію в Україну.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2013 року.