Постанова № 30616803, 12.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1009/13-а

12 квітня 2013 року 10год. 16хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі про визнання протиправною та скасування вимоги ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі про скасування вимоги про стягнення з позивача суми єдиного внеску. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного внеску на майбутнє.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він отримує пенсію по віку та є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, платником єдиного податку. Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску (норма діє з 06.08.2011 року). Однак незважаючи на це, відповідач 05 березня 2013 року виніс щодо позивача вимогу № Ф-31 про сплату боргу по єдиному внеску в сумі 5472,42 грн. На думку позивача, вказану вимогу слід скасувати.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач позов не визнав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав письмові заперечення, згідно яких, зокрема, просить розглянути справу без його участі. Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, а жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Оскільки позивач не досяг 60-річного віку, то він не підпадає під дію ст.26 Закону №1058, а тому і не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464. Враховуючи викладене вважає, що вимога про сплату єдиного внеску винесена правомірно, а тому слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, платник єдиного податку та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Однак, згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі №1149/04 від 11 березня 2013 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 16 жовтня 2009 року та довічно отримує пенсію за віком як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто він є пенсіонером за віком.

Згідно ч.4 ст.4 Закону №2464, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана норма набрала законної сили 06.08.2011 року. Таким чином, позивач звільнений від сплати єдиного внеску від 06.08.2011 року.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача стосовно того, що позивач не підпадає під дію ст.26 Закону №1058, а тому і не звільняється від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464, враховуючи наступне.

Стаття 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені умови призначення пенсії за віком, а саме досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Виходячи зі змісту норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - особи, що стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Як зазначалось, позивач отримує пенсію за віком, призначену на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особа, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Тобто позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком, з урахуванням чого має передбачене п.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", право на звільнення від сплати єдиного внеску.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, вказана вимога про сплату боргу по єдиному внеску № Ф 31 від 01 березня 2013 року є незаконною та підлягає до скасування.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Наразі, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску, як особі, що перебуває на пенсії за віком, слід зазначити наступне. Враховуючи положення ст.ст. 2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Відтак, дана вимога позивача заявлена без наявності спірних правовідносин, а тому суд, приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Сплачений позивачем судовий збір, повертається йому з Державного бюджету України відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ в Рокитнівському районі про сплату недоїмки №Ф-31 від 01 березня 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 29 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.