Постанова № 30613296, 19.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 березня 2013 року Справа № 814/684/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомЖовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1, пронакладення арешту на рахунки платника податків, В С Т А Н О В И В:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області ДПС (далі - позивач, МДПІ) звернулася до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1), якою просить накласти арешт на рахунок відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення ст. 81 ПК України відповідачем не допущено посадових осіб до проведення перевірки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що з наданих позивачем до суду матеріалів не вбачається наявність у відповідача податкового боргу.

Представником позивача та відповідачем надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, позивач при зверненні до суду не посилається на пп. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України та не вказує про вжиття заходів, застосованих ним щодо арешту майна відповідача.

Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 ПК України та п. 3.1.1 Порядку № 1398, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Отже, виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст. 94 ПК України та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Ні наявності належної підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту грошових коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що у відповідача є податковий борг, позивач у справі не довів.

Відсутність у відповідача податкового боргу не надає права для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, для накладення адміністративного арешту активів на кошти відповідача, що знаходяться в банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу). Позивачем не доведено наявності встановлених законом підстав для накладення арешту на кошти на рахунках платника, в зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та в задоволенні позову ДПІ слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов