Ухвала суду № 30612563, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 1570/1946/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Градовського Ю.М.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 р. по справі № 1570/1946/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7 Континентів" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

20.03.12р. товариство з обмеженою відповідальністю "7 Континентів" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2011 р. № 0001982301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "7 Континентів" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0001982301 від 30.12.2011 року.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " 7 Континентів" зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 13.05.2009 року за №15381020000015771.

На момент перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, яка у подальшому була реорганізована в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ " 7 Континентів" було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 08.12.2011 року №764, відповідно до п.79.1 ст.79 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ " 7 Континентів" по взаємовідносинам з ТОВ "Агропортторг" та ТОВ "АМГ Груп" за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого: завищено значення рядка 17 "усього податкового кредиту" за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 145254,60 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду березень 2011 року на суму ПДВ 145254,60 грн.; занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 145254,60 грн. за березень 2011 року та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201, ст. 192, ст.188 Податкового кодексу України, оскільки дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товарів, є недійсними.

Такий висновок був зроблений перевіряючими, виходячи зі змісту актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року та №301/23-214/37280436 від 11.11.2011 року щодо неможливості проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Агропортторг" та ТОВ "АМГ Груп" за січень-квітень 2011 року, якими встановлено нікчемність укладених за січень - квітень 2011 року правочинів з контрагентами, до яких, в тому числі відноситься "7 Континентів" .

На підставі акту перевірки № №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року відповідачем було винесено відносно позивача податкове повідомлення -рішення №0001982301 від 30.12.2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145254,6 грн. -за основним платежем та на 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України, ч.198.3, ст.198 та ч.201.4 ч.201.7, ч.201.10 ст.201, ст.192, ст.188 Податкового кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів правомірність винесеного ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0001982301 від 30.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника (ТОВ "Агропортторг" та ТОВ "АМГ Груп") товарів (послуг), на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків збільшено сума грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товаро - транспортні накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів(послуг) своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення позивачем при формуванні податкового кредиту норм Податкового та Цивільного Кодексів України, та приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Груп», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді: