Постанова № 30612082, 03.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2013 року № 826/1381/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Єврофуд"до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії

за участю:

представника позивача - Павлюк І.С. (довіреність б/н від 14.01.2013),

представника відповідача - Сперкача С.В. (довіреність № 1100/9/10.2-09 від 06.02.2013)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.04.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврофуд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в акті № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 не було здійснено дослідження змісту правочинів укладених позивачем та не наведено належних доказів, які б вказували на нікчемність укладених позивачем правочинів та допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що у період за який податковим органом проводилась перевірка, він дійсно мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Легпромтекс" та СПД ОСОБА_3, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 03.04.2013 представник позивача підтримала позовні вимоги, надала додаткові усні пояснення та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 20.03.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що позивачем фактично оскаржується акт перевірки № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь - яких прав і обов'язків, а отже не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Також позивач зазначив про те, що жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, рівно, як і зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за карткою особового рахунку позивача здійснено не було.

У судовому засіданні 03.04.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.11.2012 по 22.11.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврофуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки було складено акт № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012.

На сторінці 13 вказаного акту зазначено наступне: "Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі - продажу ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОФУД" по ланцюгу постачання ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3 та між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОФУД" та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". ".

На сторінці 14 акту № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 викладено наступне: "В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОФУД" від ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3 та продаж ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ", що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недісністю".

В розділі 4 зазначеного акту "Висновок" вказано наступне: "Перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОФУД" у ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3 за серпень 2011 року.

Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОФУД" валові доходи з податку на прибуток та податкові зобов'язання з ПДВ з серпень року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврофуд" вважаючи, протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визнання правочинів нікчемними та які полягають у визнанні непідтвердженими задекларованих доходів та витрат з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адмінстративного суду Украни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адмінстративного суду Украни від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3 та між позивачем та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ", на підставі яких здійснювались операції у серпні 2011 року нікчемними та які полягають у визнанні непідтвердженими задекларованих позивачем доходів та витрат з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року в частині поставок товарів придбаних у ТОВ "Легпромтекс" та ОСОБА_3.

Як на обгрутувння позовних вимог позивач в позовній заяві та в судових засіданнях посилався на те, що відповідачем було неправомірно та необгрунтовано в проміжних висновках акту перевірки № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 зазначено про нікчемність правочинів укладених позивачем, а в висновках вказаного акту про не підтвердження задекларованих позивачем валових доходів з податку на прибуток та податкових зобов'язань з ПДВ з серпень 2011 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3.

Отже, позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо викладення в акті перевірки № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 певних власних суб'єктивних висновків щодо зафіксованих обставин, які були втановлені ним підчас перевірки, тобто оскаржуються дії відповідача щодо змістового наповнення акту перевірки № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем фактично оскаржуються дії відповідча щодо змістового наповнення акту перевірки № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Легпромтекс", ОСОБА_3 та між позивачем та ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ", на підставі яких здійснювались операції у серпні 2011 року нікчемними та які полягають у визнанні непідтвердженими задекларованих позивачем доходів та витрат з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року в частині поставок товарів придбаних у ТОВ "Легпромтекс" та ОСОБА_3 не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України і відновити у базах даних задекларовані позивачем суми доходів та витрат, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань відкоригованих на підставі акту № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано суду жодних доказів та обгрунутувань на підтвердження того, що відповідачем були здійнені будь - які коригування на підставі акту № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 та не було зазначено про неможливість надання таких доказів.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування на підставі акту № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012, з огляду на що відсутні підстави для зобов'язання відповідача відновити інформація, яка була, на думку позивача відкоригована відповідачем на підставі акта № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача внести зміни до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України і відновити у базах даних задекларовані позивачем сум доходів та витрат, а також податкового кредиту та податкових зобов'язань відкоригованих на підставі акту № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 є необгрунтованою та не підлягає задовленню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача утриматися від будь - якого використання недостовірних фактів, викладених в акті № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановлено цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання відповідача утриматися від будь - якого використання недостовірних фактів, викладених в акті № 1061/22-3/37635710 від 22.11.2012 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені, то суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необгрнутовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврофуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 10.04.2013.