Постанова № 30612075, 04.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року 810/1278/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000"доТетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 №0001861720 та №0000212310.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "Варт-Буд", ПП "Автотрейд-2012", ТОВ "Сканвест" не відповідають дійсності, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів позивач не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Тетіївської МДПІ Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

04 квітня 2013 року представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" є юридичною особою, що зареєстроване 07.10.2008 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 08.10.2008 за № 759, станом на момент перевірки перебувало на обліку в Ставищенському відділенні Тетіївської МДПІ Київської області ДПС. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 04 липня по 16 липня 2012 року посадовими особами Тетіївської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Екогласс 2000" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 30.07.2012 № 67/220/36055782 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем, а саме:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206890 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 51798 грн., за квітень 2011 року на суму 91769 грн., за травень 2011 року на суму 23923 грн., за червень 2011 року на суму 37830 грн., за серпень 2011 року на суму 1570 грн.;

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56826 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 56826 грн.;

- п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в січні 2011 року в сумі 3553 грн.

На підставі висновків Акту перевірки 07.08.2012 Тетіївською МДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0001861720, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 4441,25 грн., в тому числі за основним платежем - 3553 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 888,25 грн., та № 0000212310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 278317 грн., в тому числі за основним платежем - 263716 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 14601 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Станом на час прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства були врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З викладеного слідує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

- наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

- документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання визначені позивачу, зокрема, у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних послуг та товарно-матеріальних цінностей. Оскільки, на думку податкового органу, послуги та товарно-матеріальні цінності фактично не надавались та не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Перевіркою було встановлено, що позивач мав господарські операції з ТОВ "Варт-Буд", ПП "Автотрейд-2012" та ТОВ "Сканвест".

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей ПП "Автотрейд 2012", позивачем надано суду копії наступних документів, а саме:

- заяву директора ПП "Автотрейд-2012" Агеєва Р.Б. про підтвердження факту відвантаження ТМЦ на адресу ТОВ "Екогласс 2000" за період з лютого 2011 року по вересень 2011 року;

- договір купівлі-продажу від 10.01.2011 №0110/8;

- податкові накладні від 01.02.2011 №2021, від 01.02.2011 №2020, від 03.02.2011 №2035, від 04.02.2011 №2043, від 07.02.2011 №2074, від 09.02.2011 №2094, від 09.02.2011 №2095, від 10.02.2011 №2102, від 10.02.2011 №2103, від 11.02.2011 №2112, від 14.02.2011 №2143, від 14.02.2011 №2146, від 14.02.2011 №2147, від 15.02.2011 №2151, від 15.02.2011 №2152, від 16.02.2011 №2161, від 17.02.2011 №2174, від 17.02.2011 №2175, від 17.02.2011 №2176, від 18.02.2011 №2183, від 18.02.2011 №2184, від 21.02.2011 №2215, від 21.02.2011 №2216, від 22.02.2011 №2222, від 23.02.2011 №2232, від 24.02.2011 №2249;

- видаткові накладні від 01.02.2011 №02021, від 01.02.2011 №02020, від 03.02.2011 №02035, від 04.02.2011 №02043, від 07.02.2011 №02074, від 09.02.2011 №02094, від 09.02.2011 №02095, від 10.02.2011 №02102, від 10.02.2011 №02103, від 11.02.2011 №02112, від 14.02.2011 №02143, від 14.02.2011 №02146, від 14.02.2011 №02147, від 15.02.2011 №02151, від 15.02.2011 №02152, від 16.02.2011 №02161, від 17.02.2011 №02174, від 17.02.2011 №02175, від 17.02.2011 №02176, від 18.02.2011 №02184, від 21.02.2011 №02215, від 21.02.2011 №02216, від 22.02.2011 №02222, від 23.02.2011 №02232, від 24.02.2011 №02249.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Автотрейд-2012" було укладено договір про надання послуг від 01.07.2011 №0701/5.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду копії наступних документів:

- податкові накладні від 25.08.2011 №61, від 18.08.2011 №46, від 15.08.2011 №39, від 05.08.2011 №12;

- рахунки-фактури від 25.08.2011 №61, від 18.08.2011 №46, від 15.08.2011 №39, від 05.08.2011 №12;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.08.2011 №61, від 18.08.2011 №46, від 15.08.2011 №39, від 05.08.2011 №12.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ТОВ "Варт-Буд" договір поставки від 01.04.2011 №0401/5.

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Варт-Буд", позивачем надано суду копії наступних документів, а саме:

- податкові накладні від 01.04.2011 №3, від 11.04.2011 №16, від 08.04.2011 №14, від 06.04.2011 №10, від 05.04.2011 №8, від 01.04.2011 №5, від 18.04.2011 №28, від 26.04.2011 №34;

- видаткові накладні від 01.04.2011 №3, від 26.04.2011 №34, від 11.04.2011 №16, від 08.04.2011 №14, від 06.04.2011 №10, від 05.04.2011 №8, від 01.04.2011 №5, від 18.04.2011 №28;

- рахунок-фактуру від 05.04.2011 №8.

Крім того, з матеріал справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Сканвест" було укладено угоду про поставку товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження факту поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Сканвест", позивачем надано суду копії наступних документів, а саме:

- податкові накладні від 06.05.2011 №4, від 05.05.2011 №3, від 04.05.2011 №2, від 04.05.2011 №1;

- видаткові накладні від 06.05.2011 №4, від 05.05.2011 №3, від 04.05.2011 №2, від 04.05.2011 №1.

При цьому, позивачем не надано суду доказів оплати з поставлені товарно-матеріальні цінності та за отримані послуги.

Як вбачається з Акту, за результатами проведеної перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками завищено податковий кредит на загальну суму 263716 грн., в тому числі по взаємовідносинах з юридичними особами - ТОВ "Варт-Буд", ПП "Автотрейд-2012" та ТОВ "Сканвест".

Щодо правових відносин з ТОВ "Варт-Буд".

Податковий орган зазначає, що позивачем на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 91769,40 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Варт-Буд", в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на суму 91769,40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами аналізу даних бази "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" шляхом автоматизованого співставлення даних додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Екогласс 2000" та задекларованими податковими зобов'язаннями його контрагентів, а саме:

У ТОВ "Екогласс 2000" обсяги придбання у контрагента ТОВ "Варт-Буд" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за квітень 2011 року - 550616,40 грн., в т.ч. ПДВ -91769,40 грн.

У ТОВ "Варт-Буд" обсяг поставки контрагенту ТОВ "Екогласс 2000" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за квітень 2011 року - 0 грн., в т.ч. ПДВ - 0 грн.

Розбіжність (завищення податкового кредиту у ТОВ "Екогласс 2000") за квітень 2011 року становить у сумі ПДВ 91769,40 грн.

Тетіївською МДПІ від ДПІ у Шевченківському районі отримано акт від 05.04.2012 №59/22-40/34492751 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Варт-Буд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за квітень, жовтень, листопад 2011 року, яким встановлено, що операції купівлі-продажу ТОВ "Варт-Буд" не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Так, в акті позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Варт-Буд" зазначено наступне.

Підприємству ТОВ «Варт-Буд» направлено запит про надання первинних документів за жовтень, листопад 2011 року, але посадових осіб за місцем реєстрації не знаходилось. В результаті чого було складено довідку про неможливість вручення запиту від 30.03.2012 та направлено запит від 30.03.2012 на ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва для з'ясування місцезнаходження посадових осіб ТОВ "Варт-Буд".

ТОВ "Варт-Буд" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в тому числі головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків № 311 "Поточні рахунки у національній валюті", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 70 "Доходи від реалізації", 641 "Розрахунки по податкам", 643 "Податкові зобов'язання", 681 "Розрахунки по авансам отриманим", податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

Щодо правових відносин з ПП "Автотрейд-2012".

В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Екогласс 2000" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 91198,70 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбанню, товарів (робіт, послуг) у ПП "Автотрейд-2012", в результаті чого занижено податок на вартість на суму 91198,70 грн.

Так, за результатами аналізу даних бази "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" шляхом автоматизованого співставлення даних додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Екогласс 2000" та задекларованими податковими зобов'язаннями ПП "Автотрейд-2012" за лютий 2011 року, а саме:

У ТОВ "Екогласс 2000" обсяги придбання у контрагента ПП "Автотрейд-2012" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за лютий 2011 року - 310790,30 грн., в т.ч. ПДВ - 51798,40 грн., за червень 2011 року - 226982,20 грн., в т.ч. ПДВ - 37830,40 грн., за серпень 2011 року - 9420 грн., в т.ч. ПДВ - 1570 грн.

У ПП "Автотрейд 2012" обсяг поставки контрагенту ТОВ "Екогласс 2000" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за лютий, червень, серпень 2011 року - 0 грн., в т.ч. ПДВ - 0 грн.

Таким чином у ТОВ "Екогласс 2000" обсяги придбання товару у контрагента ПП "Автотрейд-2012" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ загальна розбіжність за перевірений період становить 91198,70 грн.

Тетіївською МДПІ від ДПІ у Шевченківському районі отримано акт від 10.04.2012 №111/2240/37200994 про неможливість проведення перевірки ПП "Автотрейд-2012" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий, червень, серпень, вересень 2011 року, яким встановлено, що операції купівлі-продажу ПП "Автотрейд-2012" не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Щодо правових відносин з ТОВ "Сканвест".

В акті перевірки встановлено, що на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Екогласс 2000" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 23922,79 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Сканвест", в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 23922,79 грн.

За результатами аналізу даних бази "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" шляхом автоматизованого співставлення даних додатку №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом ТОВ "Екогласс 2000" та задекларованими податковими зобов'язаннями ТОВ "Сканвест" за травень 2011 року, а саме:

У ТОВ "Екогласс 2000" обсяги придбання у контрагента ТОВ "Сканвест" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за травень 2011 року - 143536,75 грн., в т.ч. ПДВ - 23922,79 грн.

У ТОВ "Сканвест" обсяг поставки контрагенту ТОВ "Екогласс 2000" згідно системи автоматизованого співставлення додатку 5 декларації з ПДВ за травень 2011 року - 0 грн., в т.ч. ПДВ - 0 грн.

Розбіжність (завищення податкового кредиту ТОВ "Екогласс 2000") за травень 2011 року становить у сумі ПДВ 23922,79 грн.

Тетіївською МДПІ від ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано акт від 18.10.2011 №313/23-50/61813831 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сканвест" з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, яким встановлено відсутність у ТОВ "Сканвест" об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів у підприємства-постачальника та підприємств-покупців за травень 2011 року.

Так, від ГВПМ у Святошинському районі м. Києва надійшла інформація у формі довідки "про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків", в якій зазначено, що ТОВ "Сканвест" за податковою адресою (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414) відсутнє, тобто, місцезнаходження (місце проживання) платника податків та його посадових осіб на дату підписання акту перевірки не встановлено, та встановлено, що суб'єкт господарювання зареєстрований на осіб, які до діяльності ТОВ "Сканвест" жодного відношення не мають.

Так, від ГВПМ у Святошинському районі м. Києва надійшла службова записка за №4907/вн/26-08/51, в якій зазначено, що керівником ТОВ "Сканвест" є громадянка Естонії ОСОБА_3, яка останній раз перетинала митний кордон України 04.04.2011 (мета поїздки - туризм), тобто вона не могла фактично підписувати податкову звітність за травень 2011 року (лист УПМ ДПА за №5095/7/26-4115), декларація з ПДВ за травень 2011 року подана до ДПІ у Святошинському районі м. Києва 13.07.2011 року за №177963).

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Сканвест" не здійснюється. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Сканвест" та контрагентами відсутні, та встановлено, що контрагенти-покупці та контрагенти-постачальники використовували ТОВ "Сканвест" для здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, виходячи з вищевикладеного, зазначені операції ТОВ "Екогласс 2000", контрагентів-покупців та контрагентів-постачальників не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Крім того, з вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Варт-Буд", ПП "Автотрейд-2012", ТОВ "Сканвест" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності цими підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Варт-Буд", ПП "Автотрейд-2012", ТОВ "Сканвест" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Також суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів доцільності та потреби у господарській діяльності підприємства у купівлі товарно-матеріальних цінностей та послуг, також не надано первинних документів, яким саме транспортом здійснювалось перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Крім того судом встановлено, що в податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, від ПП "Автотрейд-2012" вказано вид цивільно-правового договору - договір поставки, разом з тим, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу, від ТОВ "Сканвест" відсутній обов'язків реквізит - вид цивільно-правового договору, що є порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Також суду не надано доказів оплати позивачем своїм контрагентам за отриманий товар та послуги.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Це означає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість підтверджену податковими накладними, що оформлені з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, з урахуванням відсутності доказів отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг, недоведення позивачем того, що послуги та товарно-матеріальні цінності придбавалися із метою їх використання у господарській діяльності, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин, а лише їх документальне оформлення.

Водночас, за відсутності факту отримання ТМЦ та послуг або в разі якщо отримані послуги, ТМЦ не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що податковий орган правомірно дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206890 грн.

Щодо встановленого порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", суд виходить з наступного.

Так, при опрацюванні даних підсистеми співставлення податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що на порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв у податковому періоді до 31.12.2010, ТОВ "Екогласс 2000" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у періоді, який був перевірений, без наявності документального підтвердження запізнення податкових накладних та відповідного підтвердження про не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним у періоді, який був перевірений, чим завищено суму податкового кредиту всього на суму 56825,70 грн., за грудень 2010 - 56825,70 грн.

Згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв у періоді перевірки визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписка відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв до 31.12.2010, підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті попередньої виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Екогласс 2000" від 09.11.2010 №3622/23-2/36055782/233, якою перевірено податковий період з 07.10.2008 по 30.06.2010 не зазначено, що в перевіреному періоді підприємству відмовлено постачальниками в наданні податкових накладних, відповідно підприємством не надавались заяви зі скаргою на таких постачальників.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ній на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки податкова накладна згідно з п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 2 Порядку оформлення Поштових відправлень з вкладанням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 № 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатись поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 799 у містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку № 799).

Також, пунктом 6 Порядку № 799 передбачено, що відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату.

Таким чином, документальним підтвердженням у покупця - платника податку на додану вартість при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої в інших періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля за умови дотримання інших вимог Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту.

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки, а також суду документів, які доводять, що податкові накладні отримані від продавця товарів (робіт, послуг) надійшли із запізненням.

Таким чином, проведеною перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв у податковому періоді до 31.12.2010.

Щодо встановленого порушення позивачем вимог п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб, суд виходить з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою встановлено, що Приватному підприємцю ОСОБА_4, який не надав копії документу, що підтверджує його державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, виплачено 08.01.2011 суму у розмірі 24350 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 3652,50 грн.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, який отримує такий дохід, надано копію свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, позивачем в обґрунтування незаконності прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податок з доходів фізичних осіб, будь-яких доводів та доказів не надавав, також не надано доказів з приводу того, що Приватним підприємцем ОСОБА_4 було надано позивачу свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак суд вважає, що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 №0001861720 та №0000212310, у зв'язку з чим вони не підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогласс 2000" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.