Постанова № 30612024, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року № 826/2620/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтіко"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтіко" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення зустрічної звірки позивача та складання за її результатами акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 та тим, що зазначена звірка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Також позивач посилався на те, що зустрічна звірка не є перевіркою, та у відповідача відсутні повноваження на встановлення в рамках проведення зустрічної звірки фактів порушення позивачем податкового законодавства. Водночас позивач зазначив про те, що висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки є необґрунтованими з огляду на те, що відповідачем не було здійснення дослідження змісту правочинів укладених позивачем та не наведено доказів, як б вказували на нікчемність укладених позивачем правочинів.

У судовому засіданні 03.04.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 03.04.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь - яких прав і обов'язків, а отже не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Також позивач зазначив про те, що жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, рівно, як і зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за карткою особового рахунку позивача здійснено не було.

У судовому засіданні 03.04.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 03.04.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було складено акт № 3738/22-2/34529414 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтіка" (код за ЄДРПОУ 34529414) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 - 31.03.2012.".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтіко" вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012, а сам акт незаконним звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 встановлено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, при цьому зустрічна звірка є лише заходом інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 у справі № 2а-6160/12/2670.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-11060/12/2670.

У позовній заяві позивач, зокрема, просить суд визнати протиправними дії відповідача при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012.

Таким чином, враховуючи те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, а саме, за результатами проведення зустрічної звірки, а у зв'язку з встановленням факту що не дає змогу провести зустрічну звірку платника податків, то у даному випадку єдиними діями, які були вчинені податковим органом при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 були дії щодо документального фіксування факту, який виключає можливість проведення зустрічної звірки, а саме щодо складання зазначеного акту.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Рішення та дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені чи рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії чи рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність відповідача щодо складання акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 є лише службовою діяльністю його посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків щодо фіксування факту про неможливості проведення зустрічної звірки, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Дії відповідача при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Акт № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 є лише формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки акт № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його недійсним.

З огляду на викладене, враховуючи те, що єдиними діями, які були вчинені відповідачем при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 були дії щодо складання зазначеного акту, які самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а також те, що зазначений акт, який не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача при складанні акту № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 та визнання незаконним зазначеного акту не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості внесені на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012, поновивши у ній дані, задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012 та вилучити з облікової картки відомості, внесені на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 , поновивши у ній дані, задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи те, що відповідно до положень чинного законодавства акт зустрічної звірки суб'єкта господарювання може засвідчувати лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно відсутності факту документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, то на підставі нього не можуть бути внесені відомості, які б мали вплив на дані задекларовані платником податків.

Позивачем не було надана суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту внесення до АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та до облікової картки відомості на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012, які б мали вплив на дані задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем були внесені відомості до АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та до облікової картки на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012, які мали вплив на дані задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012, а отже і підстави для зобов'язання відповідача вилучити зазначені відомості.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості внесені на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012, поновивши у ній дані, задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012 та вилучити з облікової картки відомості, внесені на підставі акта № 3738/22-2/34529414 від 14.09.2012 , поновивши у ній дані, задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.013.2012 по 31.03.2012 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтіко" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов