Постанова № 30612008, 10.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року місто Київ № 810/1086/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до

Державної податкової інспекції в місті Славутичі Київської області Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду 05.03.2013 року звернулося Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 00002581501 та від 20.09.2011 року № 00002591501 прийняті з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню, посилаючись на те, що зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу нараховано пеню за невчасну сплату податків та зборів, однак на підприємство поширюється дія Закону України від 20.02.2003 року № 554-ІV «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожиті газ та електроенергію» (надалі – Закон № 554-ІV). Згідно зі статтею 5 Закон № 554-ІV на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Позивач зазначив, що підприємство з метою виконання вимог Закону № 554-ІV станом на 01.02.2007 року укладено 1 310 договорів на реструктуризацію з населенням міста Славутич Київської області на загальну суму 3 278 273, 14 гривень. У зв’язку з цим вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені протиправно.

Також позивач посилався на Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року № К-17709/09, згідно якої суд вважає, що відсутні підстави для стягнення пені, оскільки Конституція не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

В призначений день та час до суду сторони не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представників сторін до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, розгляд справи просили проводити в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника відповідача 10.04 2013 року до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (вхідний № 4865).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що на позивача згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було накладено штрафні санкції, а не пеня, як це було зазначено позивачем. Вважає, що поняття штрафної санкції та пені є різними та має законодавчо різне обґрунтування.

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» зареєстровано Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 462355. Згідно з пунктом 3.1 Статуту КП «Управління житлово-комунального господарства» (зареєстровано Виконавчим комітетом Славутицької міської рад 04.04.2001 року) головним завданням підприємства є:

- розвиток та утримання в належному технічному, санітарному і протипожежному стані житлового фонду, об’єктів соцкультпобуту, об’єктів спортивного призначення, життєвозабеспечуючих інженерних споруд і мереж;

- забезпечення всіх споживачів міста електричною енергією, питною водою, теплом встановлених параметрів і в необхідній кількості;

- відведення і очистка стічних і дощових вод.

Згідно зі статтею 5 Закону № 554-ІV на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

КП «Управління житлово-комунального господарства» з метою виконання вимог вказаного Закону станом на 01.02.2007 року укладено 1 310 договорів на реструктуризацію з населенням міста Славутич Київської області на загальну суму 3 278 273, 14 гривень. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нарахована штраф у розмірі 59 951, 67 гривень за порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 00002581501 по платежу за земельний податок з юридичних осіб на суму штрафу – 58 587, 71 гривень та від 20.09.2011 року № 00002591501 по платежу за спеціальне використання води на суму штрафу – 1 363, 96 гривень).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача засновано саме штрафні санкції, а не пеню, посилання на положення статті 5 Закону № 554-ІV як підставу для скасування таких рішень є необґрунтованими.

Тобто можна зробити висновок про те, що пеня та штрафна санкція має різне законодавчого обґрунтоване значення та накладається за окреме порушення норм податкового законодавства.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем були надані обґрунтовані заперечення, які дають підстави вважати про правомірність висновку перевіряючого під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Державної податкової інспекції в місті Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 року № 00002581501 та від 20.09.2011 року № 00002591501 – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.