Постанова № 30611978, 09.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 року Справа № 812/562/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О. А.

при секретарі судового засідання - Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.01.2013 року № 0000088615, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС, в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС від 03.01.2013 року № 0000088615, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 32.392.787,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

18 грудня 2012 року посадовими особами Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» було отримано Акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року № 130/15-0/00186513 від 14.12.2012 року.

08 січня 2013 року ПАТ "СЗФ" поштою було отримано податкове повідомлення - рішення № 0000088615 від 03.01.2013 року, яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 32.392.787 грн.

На сторінках з 8 по 10 Акту перевірки наводяться дані щодо господарських операцій проведених ПАТ "СЗФ" у липні 2008 року, вказується, що основними причинами від'ємного значення ПДВ у липні 2008 року, задекларованого в податковій декларації з ПДВ за липень 2008 року, були:

- здійснення передплати ТОВ "Компанія "Ресурс" згідно умовам договору № 60 від 25.06.2008 року, яким передбачено постачання продукції, яка вміщує марганець виробництва ВАТ "Марганецький ГЗК" та ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" на умовах 100% передплати. ПАТ "СЗФ" здійснено передплату у розмірі 255.000.000, в т.ч. ПДВ - 42 500 000 грн.

- здійснення експортних операцій з продажу продукції власного виробництва, обсяг яких

у червні 2008 року склав 65 936 302 грн.

В акті перевірки зазначається про направлення запитів на адресу постачальників для підтвердження постачання продукції та вказується, що станом на 12.12.12 року підтверджена та відшкодована сума бюджетного відшкодування за даними перевірки складає 4.122.586,00 грн., а залишок суми бюджетного відшкодування по декларації за липень 2008 року складає 32.392.787,00 грн.

При цьому зазначається, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по ТОВ "Компанія "Ресурс" - передплата за постачання руди марганцевої на суму ПДВ 42.500.000,00 грн. в зв'язку із не підтвердженням даних по направлених запитах.

В акті перевірки також міститься посилання на наступне:

- згідно податкової інформації отриманих з автоматизованих баз даних ДПСУ підприємство ТОВ "Компанія "Ресурс" визнано банкрутом, Свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.06.2012 року.

- протягом 2008 року постачальником ТОВ "Компанія "Ресурс" було ПП "Весна", відносно директора якого є порушена кримінальна справа. Згідно Акту ДПА у Закарпатській області угоди між ТОВ "Компанія "ресурс" та ПП "Весна" визнано нікчемними.

З урахуванням наведених даних на сторінці 11 Акту перевірки робиться висновок - в порушення абз. "а" п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПАТ "Стахановський завод феросплавів" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2008 року у розмірі 32.397.787,00 грн.

З наведеним висновком Акту перевірки та його обґрунтуваннями не можна погодитися, оскільки, на наш погляд, він прямо суперечать положенням Закону України «Про податок на додану вартість» № 168, зроблений без урахування фактичних обставин господарської діяльності ПАТ "СЗФ", судових рішень та з порушенням порядку проведення перевірок.

У червні 2008 року між ПАТ "СЗФ" та ТОВ "Компанія "Ресурс" було укладено договір поставки № 60 від 25.06.2008 року. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Компанія "Ресурс" взяло на себе зобов'язання здійснити поставку на адресу ПАТ "СЗФ" марганецьвмісткої продукції виробництва ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", а ПАТ "СЗФ" відповідно - прийняти та оплати продукцію. Умовами договору було передбачено можливість попередньої оплати за продукцію по договору.

Слід зазначити, що вказані господарські операції мали реальний характер, та в повній мірі були відображені в бухгалтерському та податковому обліку як ПАТ "СЗФ", так і ТОВ "Компанія "Ресурс".

Первинні документи, щодо проведених господарських операцій були перевірені Стаханівською ОДПІ та порушень чинного податкового законодавства виявлено не було, що підтверджено Довідкою № 1080/23-00186513 від 17.10.2008 року. Дані про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства чи відсутність первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій у липні 2008 року, під час перевірки встановлені не були.

Як вбачається із Акту перевірки висновок про порушення ПАТ "СЗФ" вимог п. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ № 168 ґрунтується на тому, що відповідь на запити отримано не було, за інформацією автоматизованих баз даних ТОВ "Компанія "Ресурс" визнано банкрутом, а також, що у 2008 році ТОВ "Компанія "Ресурс" мало господарські взаємовідносини з ПП "Весна", а правочини з цим підприємством визнано недійсним згідно висновків акту перевірки податкового органу.

Зазначені обставини не можуть свідчити про порушення ПАТ "СЗФ" вимог п. 7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, а тому висновок про таке порушення не відповідає законодавству, є необґрунтованим та безпідставним, тому податкове повідомлення - рішення від 03.01.2013 року № 0000088615 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов повністю.

У судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надали суду заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтували наступним.

СДПІ на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п.78.1.8 п. 78 ст. 78 розділу II Податкового кодексу України, наказу від 29.11.2012 № 351 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «СЗФ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на прибуток за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 30.06.2008, за наслідками якої складено акт від 14.12.2012р. № 130/15- 0/00186513, згідно висновків якого встановлено порушення абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року у розмірі 32.392.787,00 грн.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення податку на додану вартість до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ГІДВ, включно.

В перевіряємий період ПАТ «СЗФ» мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Ресурс» (постачання руди марганцевої).

Згідно податкової інформації, отриманої з автоматизованих баз даних Державної податкової служби України ТОВ «Компанія «Ресурс» визнано банкрутом, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.06.2012 року.

Також до податкового органу, на обліку у якого знаходилось ТОВ «Компанія «Ресурс», було направлено запити на проведення зустрічних звірок (запит від 04.09.2008 № 12683/23, вдруге: від 21.07.2009 № 14439/7/08- 3106, втретє: від 02.02.2010№ 1538/7/3106)

СДПІ на зазначені запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Ресурс» отримано довідки від 02.12.2008 №5984/23-612/31076200 та від 04.11.2010 № 63756/7/23-610, згідно з якими встановлено не можливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з вилученням всіх оригіналів документів.

Крім того, протягом 2008 року постачальником ТОВ «Компанія «Ресурс» було підприємство ПП «Весна». За даними програмного продукту «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України» встановлено, що у підприємства ПП «Весна» відсутні основні фонди, транспортні засоби, земельні ресурси, відповідно до податкового розрахунку комунального податку на підприємстві лічиться 1 особа, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 12.07.2010 року, за місцезнаходженням підприємство відсутнє.

Також згідно листа ГВПМ СДПІ від 29.11.2012 № 13198/7/07-01 в результаті відпрацювання ПП «Весна» встановлено, що у відношенні директора зазначеного підприємства порушена кримінальна справа № 11- 1742, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 336 Карного кодексу України за фактом ухилення від сплати податків шляхом підробки фінансово-господарських документів. 20.06.2012 за зазначеною кримінальною справою Перечинським районним судом Закарпатської області (провадження Ц № 1/708/25/2012) винесено обвинувальний вирок у відношенні директора ПП «Весна».

У зв'язку з вищенаведеним СДПІ не отримано належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 32.392.787,00 грн. для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим платником у податкові декларації за липень 2008 року.

Таким чином, СДПІ, як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум податку на додану вартість в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.

Тому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, щодо необґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

До набрання чинності Податковим Кодексом України діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 04.12.2000 № 2181-ІІІ.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом встановлено, що ПАТ "Стахановський завод феросплавів" зареєстровано в якості юридичної особи 30.12.1994 виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області. (т.1 а.с. 10).

Згідно свідоцтва №100334606 НБ №103920, позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську. У зв'язку з перейменуванням Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" на Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" позивачу було видане 05 травня 2011 року нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №100334606 НБ №103920. (Т. 1 а.с.11).

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі -ПК України).

До набрання чинності Податковим Кодексом України діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 04.12.2000 № 2181.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 втратив чинність, серед інших, Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі -Закон 168), який визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Проте, у зв'язку з тим, що дії які стали підставою виникнення податкового боргу були вчинені як до набрання чинності Податковим Кодексом України так і після, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати як норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України «Про податок на додану вартість» так і норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функції та повною мірою використовувати надані їм права.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунком 36.1 ст.36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суми податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.2. п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом.

Згідно п.14.1 п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 вказаного кодексу встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної

податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України та згідно Наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС від 29.11.2012 № 351 відповідачем була здійснена документальна невиїзна позапланова перевірка ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 30.06.2008.

За результатами перевірки складений Акт №130/15-0/00186513 від 14.12.2012 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2008 по 30.06.2008» (а.с. 13)

24.12.2012 Позивач подав до податкової заперечення на акт перевірки №130/15-0/00186513 від 14.12.2012. Відповіддю від 28.12.2012 № 14464/10/15-011 заперечення від 24.12.2012 на акт перевірки №130/15-0/00186513 від 14.12.2012 залишено без задоволення. (а.с. 35 - 38).

03.01.2013 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000088615, відповідно до якого ПАТ «Стахановському заводу феросплавів» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 32392787,00 грн. (а.с. 25).

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПКУ контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.11 отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх проваджені.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

При огляді акту перевірки від 14.12.2012 № 130/15-0/00186513 вбачається, що жодного посилання на відмову в наданні таких первинних документів немає.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону№168, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи.

21.07.2008 позивачем була відповідачу подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ за червень 2008 року. Відповідно до рядка 25 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 464805,00 грн. (т.1 а.с. 147-150).

21.07.2008 позивачем був поданий відповідачу розрахунок коригування сум до податкової декларації з ПДВ за червень 2008 року. (Т. 1 а.с. 151-152)

21.07.2008 позивачем була подана відповідачу довідка щодо суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду за червень 2008 року. (Т.1 а.с. 153)

21.08.2008 позивачем був поданий відповідачу розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року. Відповідно до рядка 3 вказаного розрахунку позивачем була заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 464805,00 грн. (Т.1 а.с. 154)

21.08.2008 позивачем була подана відповідачу заява про повернення суми бюджетного відшкодування з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Т. а.а. 155 - 180)

21.08.2008 позивачем був поданий відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок (Т. 1 а.с. 181 - 183)

21.03.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі п.п.20.1.4 п.20.1, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та листа ДПА в Луганській області від 17.03.2011 №5076/08-205 та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на службове розслідування від 18.03.2011 №103 та згідно наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську №110 від 18.03.2011, було здійснено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за період з 01.11.2007 по 31.12.2007, з 01.03.2008 по 30.04.2008, з 01.06.2008 по 30.09.2008, з 01.12.2008 по 30.01.2009, з 01.03.2009 по 31.01.2010, з 01.03.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №185/08-3/00186513 від 21.03.2011. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001018013/0 від 21.03.2011 про зменшення ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 168176668,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 адміністративний позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Стахановської ОДПІ, Головного управління Державного казначейства в Луганській області про стягнення суми ПДВ задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією за з ПДВ за липень 2008 року (Т. 1 а.с. 75-83)

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2009 скасовано, у задоволені позову відмовлено повністю. (Т. 1 а.с. 84-87)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011 Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 скасовано.(Т.1 а.с. 88-91)

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 у справі №2а-2697/11/1270 за позовом ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 № 0001018013/0 (в тому числі за липень 2008 року) задоволено адміністративний позов повністю. (Т.1 а.с. 39-62).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 залишено без змін (Т. 1 а.с. 63-74).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2012, Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 залишені без змін. (Т. 15 а.с. 43-46)

Податкове повідомлення - рішення, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 21.03.2011 року за №0001018013/0 про зменшення ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 168176668,00 грн. за період 2007-2010 роки було скасовано.

Правомірність заявлення ПАТ «Стахановський завод феросплавів» сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування по періодам за: грудень 2007 року, квітень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, січень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року підтверджена судовими рішеннями про стягнення суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету, які набрали законної сили та перелічені вище.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Встановлено в судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що 25.06.2008 ТОВ «Ресурс» (Продавець) уклало з ВАТ «Стахановський завод феросплавів» договір № 60 з додатковими угодами та специфікаціями. (Т. 4 а.с. 1-49)

Відповідно до договору від 25.06.2008 № 60 ТОВ «Ресурс» поставляло, а позивач купувало продукцію, яка вміщує марганець, виробництва ВАТ "Марганецький ГЗК" та ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" на умовах 100% передплати.

ПАТ "СЗФ" здійснено передплату у розмірі 255 000 000, в т.ч. ПДВ - 42 500 000 грн., здійснення експортних операцій з продажу продукції власного виробництва, обсяг яких у червні 2008 року склав 65 936 302 грн. Факт поставки та оплати товару за договором від 25.06.2008 № 60, підтверджується первинними документами (рахунками - фактурами, накладними, накладними на маршрут або групу вагонів, актами здачі - приймання товару).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит з червня 2008 року по грудень 2010 року.

Представник СДПІ по роботі з великими платниками податків не заперечував проти того, що платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено лише на підставі того, що контролюючим органом отримані відповіді на запити щодо результатів перевірок контрагентів ПАТ «Стахановський завод феросплавів» по всьому ланцюгу постачання, а саме ТОВ «Ресурс» та ПП «Весна».

В перевіряємий період ПАТ «СЗФ» мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Ресурс» (постачання руди марганцевої).

Згідно податкової інформації, отриманої з автоматизованих баз даних Державної податкової служби України ТОВ «Компанія «Ресурс» визнано банкрутом, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.06.2012 року.

Також до податкового органу, на обліку у якого знаходилось ТОВ «Компанія «Ресурс», було направлено запити на проведення зустрічних звірок (запит від 04.09.2008 № 12683/23, вдруге: від 21.07.2009 № 14439/7/08- 3106, втретє: від 02.02.2010№ 1538/7/3106).

СДПІ на зазначені запити до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Ресурс» отримано довідки від 02.12.2008 р. №5984/23-612/31076200 та від 04.11.2010 № 63756/7/23-610, згідно з якими встановлено не можливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з вилученням всіх оригіналів документів. (Т. 1 а.с. 227 - 256)

В довідках зазначено, що протягом 2008 року постачальником ТОВ «Компанія «Ресурс» було підприємство ПП «Весна». За даними програмного продукту «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України» встановлено, що у підприємства ПП «Весна» відсутні основні фонди, транспортні засоби, земельні ресурси, відповідно до податкового розрахунку комунального податку на підприємстві лічиться 1 особа, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 12.07.2010 року, за місцезнаходженням підприємство відсутнє.

Також згідно листа ГВПМ СДПІ від 29.11.2012 № 13198/7/07-01 в результаті відпрацювання ПП «Весна» встановлено, що у відношенні директора зазначеного підприємства порушена кримінальна справа № 11- 1742, за ознаками складу злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 336 Карного кодексу України за фактом ухилення від сплати податків шляхом підробки фінансово-господарських документів. 20.06.2012 за зазначеною кримінальною справою Перечинським районним судом Закарпатської області (провадження Ц № 1/708/25/2012) винесено обвинувальний вирок у відношенні директора ПП «Весна». (т. 2 а.с. 3 - 50)

У зв'язку з вищенаведеним СДПІ вважає, що не отримано належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 32 392 787,00 грн. для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим платником у податкові декларації за липень 2008 року.

Статтею 7 зазначеного Закону №168 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, Закон №168 не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні товарів (послуг).

Згідно із ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки первинними документами.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Згідно ст. 208 ЦКУ - правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦКУ). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його належне та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦКУ право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених діючим законодавством, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 664 ЦКУ моментом виконання обов'язку продавця, щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з нормами ст. 198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій по: а) придбанню або виготовленню товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) і послуг.

Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Суд вважає, що наявність у покупця (позивача) належно оформлених документів, які відповідно до Податкового Кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про правомірність винесення ДПІ у м. Ровеньках Луганської області ДПС податкового повідомлення - рішення від 09.02.2012 № 0000052342 суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під час розгляду справи позивачем надано суду первинні документи, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит, які підтверджують факт надходження товару та отримання його ПАТ «СЗФ» згідно договору від 25.06.2008 року № 60.

Акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні тощо за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і суму бюджетного відшкодування зменшено лише на підставі того, що контролюючим органом не отримані відповіді на запити щодо результатів перевірок контрагентів ПАТ «Стахановський завод феросплавів» по всьому ланцюгу постачання, а по деяким встановлено відсутність основних фондів, транспортних засобів, земельних ресурсів.

У судовому засіданні досліджено первинні документи, що доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, і відповідно до абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 підтверджують наявність суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню. Відповідачем не встановлено фіктивність або безтоварність даних операцій. Крім того, фактичне здійснення господарських операцій не оспорюється сторонами та повністю підтверджується матеріалами справи.

Тобто, спірне питання полягає у тому, що висновок про завищення ПАТ «Стахановський завод феросплавів» заявленої суми бюджетного відшкодування за вказаний період червень - липень 2008 року контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити у зв'язку з не підтвердженням даних по направленим запитам та за даними програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Разом з тим, доводи відповідача з посиланням на здійснення заходів щодо підтвердження сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок судом не приймаються до уваги, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по ланцюгу.

Порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону №168, покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачем заявлені суми бюджетного відшкодування ПДВ за період липень 2008 року вже були перевірені в ході проведення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську документальної невиїзної (камеральної) та позапланових виїзних перевірок ПАТ «Стахановський завод феросплавів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з квітня по грудень 2010 року, по яким винесені рішення Луганським окружним адміністративним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом, які набрали законної сили.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в акті перевірки та оскаржуваному повідомленні - рішенні не наведено.

Суд приходить до висновку про доведеність позивачем реальності здійснених між ним та контрагентом правочинну, та наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача, тому податкове повідомлення-рішення від 03.01.2013 року № 0000088615 є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що до обґрунтованості позову, так як можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.01.2013 року № 0000088615 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС від 03.01.2013 року № 0000088615.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" (код ЄДРПОУ 00186513) судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12 квітня 2013 року.

Суддя О.А. Дибова