Постанова № 30611650, 12.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2013 року 11:50 № 826/2995/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства «Кристал»доКиївської регіональної митниціпроскасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2013 № 21.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

08.04.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.12.2012 за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання ПАТ «Кристал» законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару «шприци» походженням з Королівства Іспанія Київською регіональною митницею складено Акт № н/79/12/100000000/30675741 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та п. 2.4 Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 N АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» (далі - Рішення комісії) та, як наслідок, заниження суми податкового зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита на суму у розмірі 394814,35 грн.

22.02.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 21, яким у зв'язку з порушенням ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та п. 2.4 Рішення комісії позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 394814,35 грн., а саме - шприців ін'єкційних з полімерних матеріалів одноразового застосування об'ємом 5 та 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, оформлених у митному режимі «імпорт» за ВМД від 01.06.2010 № 100000016/2010/619016 та від 21.02.2011 № 100130003/2011/101037.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 11 Закону України «Про Єдиний митний тариф», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що з метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

За змістом ст. 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф» антидемпінгове мито підлягає застосуванню, зокрема, відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про Єдиний митний тариф» передбачено, що особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

В свою чергу, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Водночас, відповідно до п. 2.4 Рішення комісії розмір ставки остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну товару становить: для шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних, зокрема, об'ємом 5 мл походженням з Королівства Іспанія - 10,54 %, об'ємом 10 мл походженням з Королівства Іспанія - 196,38 %.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач при ввезенні вказаного товару на територію України за вищенаведеними ВМД не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито у зв'язку з тим, що дію Рішення комісії від 29.09.2009 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 у справі № 2а-3851/10/2670 на період з 12.03.2010 по 15.09.2010, а у період з 25.11.2010 по 16.03.2011 Рішення комісії було нечинним на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 у справі № 2а-3851/10/2670.

15.09.2010 постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-3851/10/2670 у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Рішення комісії відмовлено повністю.

В подальшому, 25.11.2010 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю -визнано протиправним та скасовано Рішення комісії.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 у справі № К-40593/10 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 про визнання протиправним та скасування Рішення комісії та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010, при цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 10 МК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Отже, митне оформлення товарів проводиться на підставі нормативно-правових актів чинних на день прийняття митної декларації митним органом України, однак тимчасове зупинення дії нормативного акту не є тотожнім поняттям з втратою чинності такого нормативного акту.

Суд зауважує, що спір виник в результаті неоднакового розуміння сторонами вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, що призвело до неможливості виробити узгоджене рішення щодо взаємних прав та обов'язків, а спір щодо фактичних обставин у справі між сторонами відсутній.

Поряд з цим, позивач, посилаючись на ст. 58 Конституції України, зазначає, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Так, запроваджений в КАС України інститут забезпечення адміністративного позову за європейською термінологією адміністративного права є інститутом попереднього судового захисту. Метою засобів забезпечення позову є гарантування виконання постанови адміністративного суду і забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За концепцією КАС України, подання адміністративного позову або відкриття провадження в адміністративній справі саме по собі не зупиняє дії рішення суб'єкта владних повноважень. Зупинити дію цього рішення чи окремих його положень на час провадження в адміністративній справі може лише суд у порядку забезпечення адміністративного позову. Зупиняючи дію рішення суб'єкта владних повноважень, суд може вказати на необхідність повернення ситуації, яка існувала до прийняття рішення суб'єктом владних повноважень або до початку його виконання чи виконання окремих його положень.

В даному випадку, вищевказаними ухвалами судів було зупинено дію Рішення комісії, що мало наслідком у періоді з 12.03.2010 по 15.09.2010 та з 25.11.2010 по 16.03.2011 звільнення суб'єктів господарювання від виконання вимог цього нормативного акту.

За своєю правовою природою, таке зупинення мало тимчасовий характер дії - на період розгляду судом відповідної справи та вирішення правомірності спірного нормативного акту. Саме ж звільнення було обумовлено ймовірним ускладненням відновлення попереднього стану позивачів у справі, в разі задоволення адміністративного позову.

Отже, для суб'єктів господарювання, на яких поширювалась дія Рішення комісії, обсяг прав та обов'язків залишався незмінним, як на момент дії цього рішення, так і на момент його зупинення. При цьому, проводити аналогію із припиненням дії нормативного правового акту, - в силу зміни законодавства, із зупиненням дії такого нормативно-правового акту в межах забезпечення адміністративного позову, із відповідними наслідками зворотної дії у часі, є помилковим.

Також, зміна чи скасування чинних норм права є процесом правотворчості, який притаманний суб'єктам законодавчої (підзаконодавчої) діяльності, тобто органам законодавчої влади, а не судової.

Разом з тим, суд наголошує, що тимчасове зупинення дії нормативного акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту. Після закінчення строку, на який зупинено їх дію, ця дія поновлюється автоматично.

Так, законність Рішення комісії, виходячи зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011, була підтверджена, а отже таке рішення не втрачало чинності.

Чинність нормативного акта - це юридична передумова його дії, яка означає наявність у такого акту юридичної сили. Чинність нормативного акта надає йому нормативної обов'язковості в системі законодавства. В свою чергу, зупинення дії нормативного акта необхідно розглядати як одну із форм його тимчасової невиконуваності.

Отже, Рішення комісії не втрачало чинності протягом всього часу існування спірних правовідносин, у зв'язку з чим посилання позивача на ст. 58 Конституції України є необґрунтованим.

Обов'язок ПАТ «Кристал» по сплаті антидемпінгового мита, встановленого Рішенням комісії, з огляду на чинність цього нормативно-правового акту протягом всього часу з моменту його прийняття, не нівелювався відповідними судовими рішенням про зупинення дії вказаного рішення, а по суті мав характер відкладальної дії, що було реалізовано відповідним податковим повідомленням-рішенням, правомірність якого оскаржується в рамках даної справи.

Водночас, судом не приймаються до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірного рішення, на процесуальні порушення, які мали місце, на думку позивача, під час направлення Акту перевірки, розгляду заперечень, оскільки це не є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, слід зазначити, що винесення митним органом спірного податкового повідомлення-рішення є реалізацією норм права, для застосування яких існували передумови, здійснене останнім в рамках наданих йому повноважень.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 № 21 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим у суду відсутні належні правові підстави для скасування такого рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Кристал» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко