Постанова № 30611499, 12.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2013 року 08:05 № 2а-13817/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі

м. Харкова

про

визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2006 № 0006531510/0, № 0014291710/0 та № 0014301710/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 25.02.2013, 25.03.2013 та 09.04.2013 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.09.2006 за результатами невиїзної документальної перевірки ГПУ «Харківгазвидобування» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань за період з 20.03.2003 по 05.09.2006 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено Акт № 5499/1530/25617463 (далі — Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв’язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов’язань – після граничних строків його сплати.

18.09.2006 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0006531510/0, яким у зв’язку з порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 981, 923, 864, 833, 772, 740, 679, 648 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 206052,50 грн.;

№ 0014291710/0, яким у зв’язку з порушенням ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 5,72 грн.;

№ 0014301710/0, яким у зв’язку з порушенням ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, за затримку на 87, 90, 44, 76 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 1,01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, право податкового органу самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання.

Пунктом 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку є складовою податкового зобов’язання, у зв’язку з чим, такі штрафні санкції можуть бути застосовано лише у межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону, тобто протягом 1095 днів з моменту фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 у справі № К-20333/10.

Як видно з Акту перевірки та не заперечувалось представником позивача, узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток, за затримку на 981, 923, 864, 833, 772, 740, 679, 648 днів граничного строку сплати якого податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2006 № 0006531510/0 позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 206052,50 грн., сплачена позивачем платіжним дорученням від 28.10.2004 № 356, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про застосування податковим органом штрафних санкцій до позивача у межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Водночас, судом не приймається до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування спірних рішень, на те, що в період дії мораторію не нараховуються штрафи, пеня та інші санкції за неналежне виконання зобов’язань, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов’язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов’язання, і є похідними від основного зобов’язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 07.05.2012 у справі № 21-289а11.

Згідно з ч. 1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких умов, у суду відсутні належні правові підстави для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2006 № 0006531510/0.

Разом з тим, з Акту перевірки видно, що узгоджена сума податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати якого податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2006 № 0014291710/0 позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 5,72 грн., сплачена позивачем платіжним дорученням від 15.07.2003 № 207, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про застосування податковим органом штрафних санкцій до позивача поза межами строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв’язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, як видно з Акту перевірки та не заперечувалось позивачем, узгоджена сума податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, за затримку на 87, 90, 44, 76 календарних днів граничного строку сплати якого податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2006 № 0014301710/0 позивача зобов’язано сплатити штраф на загальну суму у розмірі 1,01 грн., сплачена позивачем платіжними дорученнями від 09.10.2003 № 4, від 14.04.2006 № 217, від 29.05.2006 № 1893555 та від 30.06.2006 № 1927903.

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, за висновком суду, правомірно, у межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовано до позивача штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2006 № 0014301710/0, а тому у суду відсутні належні правові підстави для визнання нечинним та скасування такого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2006 № 0014291710/0.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2006 № 0014291710/0, прийнятого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2006 № 0014291710/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

3. У решті позовних вимог відмовити повністю.

4. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1,13 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (61166, м. Харків, пр. Леніна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко