Рішення № 30610019, 12.04.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1811/13-ц

(2/199/1542/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

при секретарі Голубніченко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Дудка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», про припинення права власності на частину домоволодіння та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку набувальної давності, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила припинити право власності на ? частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_3 по факту набувальної давності відповідно до ст.344 ЦК України та визнати за позивачем право власності на ? частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що числилася за ОСОБА_3 по терміну набувальної давності відповідно до ст.344 ЦК України.

В обґрунтування позову зазначила, що 22 березня 1980 року вона зі своїм братом - відповідачем по справі ОСОБА_3 спільно купили житловий будинок за адресою провулок АДРЕСА_1. Право власності за ними зареєстровано по ? частині. Після придбання будинку відповідач ОСОБА_3 не проживав та не реєструвався у будинку, має інше житло у власності по АДРЕСА_2, де і проживає. Будинок по АДРЕСА_1 в натурі не ділився, Всі ці 32 роки позивач утримує будинок в належному стані, а саме сплачує комунальні послуги, проводить ремонтні роботи. Оскільки відповідач самоусунувся від утримання своєї власності, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» свого представника до суду не направив, повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суд не сповістили.

Представник третьої особи ПАТ «Дніпрогаз» Дудка Д.В. в судовому засіданні пояснив, що за адресою АДРЕСА_1 обліковуються як споживачі газу - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 З 2000 року облік спожитого газу за даною адресою ведеться за допомогою встановленого у споживача побутового газового лічильника. Оскільки даним спором права та інтереси підприємства не зачіпаються, просив вирішити спір на розсуд суду згідно чинного законодавства.

Вислухавши позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 є сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 березня 1980 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1-253.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Розглядаючи позовні вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_3 на підставі ст.344 ЦК України, суд зважує на те, що припинення права власності регулюється главою 25 Цивільного Кодексу України. До даних правовідносин вимоги ст.344 ЦК України застосовані бути не можуть. Однак, позивач в ході розгляду справи позовні вимоги не уточнила і наполягала на застосуванні до її вимог ст.344 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ст.344 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 28 січня 2013 року №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати, між іншим, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, тобто власники майна відомі.

Доказів того, що власник ОСОБА_3 відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно суду не надано, тоді як відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України обов'язок доведення обставин позову покладено саме на позивача.

А відтак, суд вважає, що звертаючись з позовом про припинення права власності на ? частину домоволодіння за адресою провулок АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_3 по факту набувальної давності відповідно до ст.344 ЦК України та визнання за позивачем право власності на ? частину домоволодіння за адресою провулок АДРЕСА_1, що числилася за ОСОБА_3 по терміну набувальної давності відповідно до ст.344 ЦК України, позивачем ОСОБА_1 вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

В ході розгляду справи, позивач вимоги не уточнювала, а настоювала на їх розгляді саме в такій редакції.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 на утримання нею спірного домоволодіння, суд зазначає, що вона не позбавлена права звернутися до суду із позовними вимогами щодо стягнення понесених нею витрат на утримання домоволодіння АДРЕСА_1.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», про припинення права власності на частину домоволодіння та визнання права власності на частину домоволодіння в порядку набувальної давності - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на позивача.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 12 квітня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець