Ухвала суду № 30609820, 03.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/64563/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012

у справі № 2а-8148/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест»

до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва

за участю прокуратури Дніпровського району м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кустос Інвест» (надалі - позивач, ТОВ «Кустос Інвест») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ в Дарницькому районі м. Києва), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000220710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2012 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Кустос Інвест» до ДПІ в Дарницькому районі м. Києва відмовлено у повному обсязі

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким адміністративний позов ТОВ «Кустос Інвест» задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ в Дарницькому районі м. Києва від 15.03.2012 № 0000220710 скасовано, зобов'язано ДПІ в Дарницькому районі м. Києва ДПС зарахувати суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 21 991 410,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Кустос Інвест» з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів та стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ в Дарницькому районі м. Києва ДПС на користь ТОВ «Кустос Інвест» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 000,00 грн.; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просить її відхилити з підстав, наведених у адміністративному позові та апеляційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно декларації за серпень 2010 року ТОВ «Кустос Інвест» заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку у розмірі 24 820 820,00 грн..

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кустос Інвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.07.2010 по 31.07.2010.

За результатами перевірки 24.05.2011 контролюючим органом складено акт № 2713/0700/36058275, у якому відображено порушення підприємством приписів підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000640700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 21 991 410, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 497 853,00 грн. У матеріалах справи відсутні докази надсилання податковим органом позивачу, вказаного податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011, прийняте на підставі акта перевірки від 24.05.2011 № 2713/0700/36058275 було скасоване постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2012 у справі № 2а-10251/12/2670 за позовом ТОВ «Кустос Інвест» до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення відповідача № 0000640700 від 09.06.2011, яка набрала законної сили.

При цьому, 15.09.2011 ТОВ «Кустос Інвест» було подано до відповідача уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року (вх. № 9007489934 від 15.09.2011) у розмірі 21 991 410,00 грн.

Податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «Кустос Інвест» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року, за результатами якої 14.10.2011 складено акт № 6649/07-10/36058275.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000220710, яким зменшено позивачу заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року на суму 21 991 410,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, на підставі яких було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення рішення від 15.03.2012 № 0000220710, ґрунтуються на результатах попередньої перевірки (акт від 24.05.2011 № 2713/0700/36058275) позивача, які визнані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2012 у справі 2а-10251/12/2670 незаконними.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що дії посадових осіб ТОВ «Кустос Інвест» щодо заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 21 991 410,00 грн. не можуть вважатися протиправними.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлював обмеження щодо права на отримання бюджетного відшкодування лише щодо осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З метою перевірки дотримання позивачем вказаних норм, судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги, що на адресу податкового органу позивачем було подано податкову звітність з податку на додану вартість, згідно якої протягом останніх 12 місяців ТОВ «Кустос Інвест» мало обсяги оподатковуваних операцій у розмірі 41 880 061,00 грн., які є більшими від заявленої до бюджетного відшкодування. Протилежного відповідачем доведено не було.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з аналізу вказаних норм Закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що основною умовою бюджетного відшкодування податку виступає фактична сплата податку на додану вартість постачальнику товарів (послуг) у ціні придбання таких товарів (послуг).

Так, нарахування податкового кредиту позивачем було здійснено внаслідок придбання ним основних фондів, а саме: майнового комплексу заводу з виробництва склопластику в м. Севєродонецьку Луганської області на загальну суму 176 315 113,06 грн., з яких податок на додану вартість склав - 29 385 852,18 грн. При цьому, сам факт придбання майнового комплексу позивачем підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При придбанні товару (запчастин) позивач сплатив у його ціні суму податку на додану вартість, що є законною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, згідно абз. 4 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що контрагентом позивача порушено приписи податного законодавства, то суд апеляційної інстанції правильно послався на принцип персональної відповідальності платника податків.

Така позиція суду узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини відображеній, зокрема у справах: Інтерсплав проти України, «Булвес» АД проти Болгарії, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії, - у яких зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати).

Більше того, з урахуванням встановлених у справі 2а-10251/12/2670 судом обставин, такий висновок відповідає і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 20.06.2011 у справі № 21-70а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Севастополь» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який правомірно визнав необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» у частині неправомірності формування сум податкового кредиту, а також у частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Дарницькому районі м. Києва від 15.03.2012 № 0000220710.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що податковим органом зроблено частково.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 у справі № 2а-8148/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.