Рішення № 30608126, 11.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2013 року Справа № 913/271/13-г

Провадження №30/913/271/13-г

За позовом Селянського фермерського господарства «Агротранс», смт. Троїцьке Луганської області

до Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганської області

про стягнення 15208 грн. 99 коп.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача - Севостьянов Д.А., довіреність б/н від 14.02.2013; засновник та голова СФГ «Агротранс» Пономаренко В.В. згідно з Статутом підприємства;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15208 грн. 99 коп., у тому числі пені у розмірі 2219 грн. 58 грн., 3 % річних у розмірі 438 грн. 55 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 20 грн. 86 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. за договором про надання автотранспортних послуг № 4 від 14.03.2011 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 27 від 27.02.2013).

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за надані послуги.

Відповідач відзивом б/н від 28.03.2013 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не отримував рахунки № 68 від 26.09.2011 на суму 7812 грн. та № 72 від 19.10.2011 на суму 3906 грн. 00 коп. На виконання договірних зобов'язань платіжним дорученням № 873 від 16.10.2012 був сплачений рахунок позивача № 42 від 29.06.2011 на суму 2000 грн., а платіжним дорученням № 800 від 04.09.2012 був сплачений рахунок б/н від 04.09.2012 на суму 2000 грн.. Оригінали вказаних рахунків відповідачем втрачені. Провадження у справі щодо вимоги про стягнення моральної шкоди слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У дане судове засідання повноважний представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання (а. с. 83).

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.03.2011 між Селянським фермерським господарством «Агротранс» (виконавець) та Закритим акціонерним товариством «Троїцький маслоробний завод» (замовник) укладено договір про надання автотранспортних послуг № 4 (далі за текстом - договір).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 24-27) Закрите акціонерне товариство «Троїцький маслоробний завод» (код 21780893) змінило організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Троїцький маслоробний завод» (код 21780893).

Відповідно до п. п. 1.1 п. 1 договору виконавець зобов'язується виконати для замовника перевезення вантажу за маршрутом вказаним у заявці, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг за встановлену плату.

Згідно з п. п. 2.1 та п. п. 2.2 п. 2 договору маршрут перевезення згідно заявки замовника.

Підпунктом 2.6 п. 2 договору передбачено строк оплати - протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунків.

За порушення строків оплати, зазначених у п. п. 2.6 п. 2 договору, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення (п. п. 3.2 п. 3 договору).

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджується товарно-транспортними накладними, у яких мається відмітка про отримання товару відповідачем.

У зв'язку з чим між сторонами договору належним чином підписані та скріплені печатками підприємств приймально-здавальні акти № 28 від 26.09.2011 на суму 7812 грн. 00 коп. та № 31 від 19.10.2011 на суму 3906 грн. 00 коп. (а. с. 12-13).

Позивачем були виставлені рахунки № 68 від 26.09.2011 на суму 7812 грн. 00 коп. та № 72 від 19.10.2011 на суму 3906 грн. (а. с. 15,17).

Оскільки відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги, останній звернувся з вимогою про погашення заборгованості.

Відповідач листом № 130 від 27.08.2012 (а. с. 60) щодо погашення кредиторської заборгованості згідно з рахунками № 72 від 19.10.2011, № 68 від 26.09.2011 на автопослуги на загальну суму 11530 грн., яка підтверджується актом звірки між підприємствами від 23.07.2012, повідомив, що вказану заборгованість не має можливості погасити, проте зобов'язується виконати договірні зобов'язання по оплаті за надані автотранспортні послуги на суму 11530 грн. до 30.11.2012.

03.09.2012 та 12.10.2012 відповідач перерахував на рахунки позивача 4000 грн. 00 коп., які за бухгалтерськими даними позивача здійснені в рахунок погашення заборгованості саме рахунків № 72 від 19.10.2011, № 68 від 26.09.2011.

Отже заборгованість відповідача за договором про надання автотранспортних послуг № 4 від 14.03.2011 складає 7530 грн. 00 коп.

10.12.2012 позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості у розмірі 7530 грн. 00 коп., яку відповідач залишив без відповіді та без виконання.

За таких обставин, позивачем заявлено позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15208 грн. 99 коп., у тому числі пені у розмірі 2219 грн. 58 грн., 3 % річних у розмірі 438 грн. 55 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 20 грн. 86 коп. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. за договором про надання автотранспортних послуг № 4 від 14.03.2011 (з урахуванням заяви № 27 від 27.02.2013).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо надання відповідачу автотранспортних послуг, що підтверджується товарно-транспортними накладними, у яких мається відмітка про отримання товару відповідачем (а. с. 63-70), підписаними та скріпленими печатками підприємств приймально-здавальними актами № 28 від 26.09.2011 на суму 7812 грн. 00 коп. та № 31 від 19.10.2011 на суму 3906 грн. 00 коп. (а. с. 12-13)

Викладене відповідачем не спростовано.

Позивач для оплати виставив рахунки № 68 від 26.09.2011 на суму 7812 грн. 00 коп. та № 72 від 19.10.2011 на суму 3906 грн. (а. с. 15,17).

Лист № 130 від 27.08.2012 (а. с. 60) підтверджує той факт, що відповідач отримав рахунки № 68 від 26.09.2011 та № 72 від 19.10.2011. Доводи відповідача в цій частині судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Крім того, з вказаного листа вбачається про існування заборгованості у розмірі 11530 грн. 00 коп. за вказаними рахунками станом на 23.07.2012, що також підтверджується актом звірки, який належним чином підписаний сторонами договору та скріплений печатками підприємств (а. с. 60, 81). Вказану заборгованість відповідач зобов'язався погасити до 30.11.2012.

Проте відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі 4000 грн. згідно з банківськими виписками від 03.09.2012, 12.10.2012, які за бухгалтерськими даними позивача здійснені в рахунок погашення заборгованості саме рахунків № 72 від 19.10.2011, № 68 від 26.09.2011, що документально відповідачем не спростовано.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 7530 грн. 00 коп., доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи не надано.

Доводи відповідача про те, що 4000 грн. сплачені за іншими рахунками (№ 42 від 29.06.2011, № 800 від 04.09.2012) судом відхиляються, оскільки відповідачем документально не доведено про існування між позивачем та відповідачем інших договірних зобов'язань, крім договору про надання автотранспортних послуг № 4 від 14.03.2011. Крім того, вказані рахунки № 42 від 29.06.2011, № 800 від 04.09.2012 відповідачем не надані суду для їх огляду та до матеріалів справи, оскільки вони були втрачені.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7530 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. п. 3.2 п. 3 договору за порушення строків оплати, зазначених у п. п. 2.6 п. 2 договору, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2219 грн. 58 коп. за період з 30.09.2011 по 27.02.2013 згідно розрахунку (а. с. 56-59).

Факт отримання відповідачем рахунків № 68 від 26.09.2011 та № 72 від 19.10.2011 вбачається з листа № 130 від 27.08.2012 (а. с. 60), у якому відповідач також зобов'язався погасити заборгованість у розмірі 11530 грн. 00 коп. за вказаними рахунками до 30.11.2012.

Таким чином, першим днем прострочення слід вважати 30.11.2012.

З урахуванням того, що відповідач 03.09.2012 та 12.10.2012 частково оплатив послуги на загальну суму у розмірі 4000 грн., то сума заборгованості за договором складає 7530 грн. 00 коп.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 278 грн. 24 коп. за період з 30.11.2012 по 27.02.2013.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 438 грн. 55 коп. за період з 30.09.2011 по 27.02.2013 та інфляційні нарахування у розмірі 20 грн. 86 коп. за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року згідно розрахунку (а. с. 56-59).

Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку про стягнення 3% річних у розмірі 55 грн. 65 коп. за період з 30.11.2012 по 27.02.2013.

Щодо інфляційних нарахувань, то за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань за період з грудня 2012 року по січень 2013 року складає 30 грн. 15 коп., проте позивачем заявлено до стягнення 20 грн. 86 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні нарахування за період з грудня 2012 року по січень 2013 року у розмірі 20 грн. 86 коп.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., яка виразилась у вигляді душевних та фізичних страждань, з посиланням на ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України.

Суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, оскільки позивачем взагалі не доведено факту спричинення моральної шкоди саме Приватним акціонерним товариством «Троїцький маслоробний завод». Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що моральна шкода спричинена не позивачу - Селянському фермерському господарству «Агротранс», а його голові Пономаренко В.В.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості у розмірі 7530 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 55 грн. 65 коп. за період з 30.11.2012 по 27.02.2013, пеню у розмірі 278 грн. 24 коп. за період з 30.11.2012 по 27.02.2013, інфляційні нарахування у розмірі 20 грн. 86 коп. за період з грудня 2012 року по січень 2013 року, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Троїцький маслоробний завод», смт. Троїцьке Луганської області, вул. Чкалова, буд. 22, код 21780893, на користь Селянського фермерського господарства «Агротранс», смт. Троїцьке Луганської області, пров. Піонерський, буд. 4А, код 31844388, заборгованість у розмірі 7530 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 55 грн. 65 коп., пеню у розмірі 278 грн. 24 коп., інфляційні нарахування у розмірі 20 грн. 86 коп., судовий збір у розмірі 891 грн. 95 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 12.04.2013

Суддя І.П. Голенко

Згідно з оригіналом

Помічник судді Р.С. Меркулов

12.04.2013