Рішення № 30608081, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/18278-2012

01.04.13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до

1. Приватного підприємства «Таврія»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс»

про

стягнення 652 047,78 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:

не з’явився

відповідача 1:

не з’явився

відповідача 2:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі – ТОВ «Хімагромаркетинг») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Таврія» (надалі – «Підприємство») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» (надалі – ТОВ «Хімінвест-плюс») про стягнення 652 047,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів поставки №АП-07-0073 від 28.03.2012 р. та №АП-07-0136 від 28.03.2012 р. відповідачем 1 належним чином не виконано зобов’язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 510 986,98 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 12 507,63 грн., 40% річних у розмірі 33 777,19 грн. та штраф у розмірі 94 775,98 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №ПР-07-0073 від 03.09.2012 р. ТОВ «Хімінвест-плюс» поручилася за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договорами поставки №АП-07-0073 від 28.03.2012 р. та №АП-07-0136 від 28.03.2012 р., яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 13.02.2013 р. у зв’язку із неявкою відповідачів та невиконанням ними вимог ухвали суду.

23.01.2013 р. до господарського суду міста Києва від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідач 1 звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов’язань у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у зв’язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №5011-27-18278-2012 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. справу №5011-27-18278-2012 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В., розгляд справи призначено на 11.03.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. справу №5011-27-18278-2012 передано для розгляду судді Босому В.П. у зв’язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. №5011-27-18278-2012 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи відкладено до 01.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника в розписці в повідомленні про перерву від 13.03.2013 р.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив телеграму, в якій просив розглядати справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №24057619, отриманим представником відповідача 2 22.03.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір поставки №АП-07-0073 (надалі – «Договір 1»), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин згідно переліку.

Згідно з п. 2.1 Договору 1 покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: не пізніше 30.03.2012 р. – 101 661,51 грн., не пізніше 01.09.2012 р. – 101 661,51 грн.; не пізніше 20.10.2012 р. – 304 984,53 грн.

10.05.2012 р. та 31.08.2012 р. сторонами було укладено Додатковий договір №АП-07-0073ДС1 та №АП-07-0073ДС2 до Договору 1, відповідно до умов яких було додаткового погоджено поставку товару та строки оплати такого товару.

Крім того, 28.03.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір поставки №АП-07-0136 (надалі – «Договір 2»).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити насіннєвий матеріал згідно переліку.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: не пізніше 10.04.2012 р. – 28 414,75 грн., не пізніше 01.09.2012 р. – 28 414,75 грн.

На виконання умов Договорів позивачем було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на суму 575 010,35 грн. (за Договором 1) та на суму 56 8329,50 грн. (за Договором 2).

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договорів товар, сплативши 120 852,87 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 510 986,98 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні за період з квітня по вересень 2012 року) підтверджується передача відповідачу 1 товару згідно Договорів на суму 575 010,35 грн. (за Договором 1) та на суму 568 329,50 грн. (за Договором 2).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.1 Договорів та п. 3 Додаткових договорів до Договору 1, відповідач 1 був зобов’язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 20.10.2012 р. (за Договором 1 та Додатковими договорами до нього) та не пізніше 01.09.2012 р. (за Договором 2).

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договорів товар, сплативши 120 852,87 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 510 986,98 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент подання позовної заяви настав.

03.09.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ТОВ «Хімінвест-плюс» (поручитель) було укладено договір поруки №ПР-07-0073 (надалі – «Договір поруки»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов’язків Приватним підприємством «Таврія» за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору передбачено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за цим договором обмежується сплатою суми основного боргу.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють Договір 1 разом з Додатковими договорами до нього, а також Договір 2, укладені між кредитором і боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

30.11.2012 р. позивач звернувся до ТОВ «Хімінвест-плюс» з вимогою (отримана відповідачем 2 23.12.2012 р.), в якій просив погасити заборгованість Підприємства згідно Договорів у розмірі 510 986,98 грн.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 510 986,98 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.

Стосовно виникнення обставин непереборної сили, що спричинили неоплату поставленого товару товару, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 6.1 Договорів сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов’язань, передбачених даним договором, якщо невиконання обумовлене обставинами непереборної сили, які не могли бути передбачені й відведені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, страйками й т.д. У випадку настання форс-мажорних обставин, сторона, що не може виконати свої договірні зобов’язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс-мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.

Із матеріалів справи вбачається, що повідомлення про настання 01.06.2013 р. форс-мажорних обставин було направлено Підприємством на адресу позивача лише 05.06.2012 р., тобто з порушенням строків, передбачених умовами п. 6.1 Договорів.

Отже, підстави для звільнення відповідача 1 від відповідальності за невиконання зобов’язань згідно ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення солідарно заборгованості з Підприємства та ТОВ «Хімінвест-плюс» на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» у розмірі 510 986,98 грн. правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 12 507,63 грн., 40% річних у розмірі 33 777,19 грн. та штраф у розмірі 94 775,98 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з 21.10.2012 р. по 12.12.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 5.2 Договорів покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.4 Договорів у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни позову.

Таким чином, умовами Договорів та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов’язання оплати з поставленої продукції більше ніж на 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідача 1 штрафу у розмірі 94 775,98 грн. (575 010,35 грн.*15% + 56 829,50 грн.*15%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 Договорів сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 днів.

Стосовно нарахування пені та 40% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 21.10.2012 р. по 12.12.2012 р. суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем 1 грошового зобов’язання по оплаті поставленої за Договором 1 продукції є 20.10.2012 р., за Договором 2 – 01.09.2012 р., а тому правомірним є нарахування пені та 3% річних за прострочення по оплаті поставленої продукції з 23.10.2012 р. (за Договором 1) та з 04.09.2012 р. (за Договором 2), оскільки 20.10.2012 р. та 01.09.2012 р. припадають на вихідний день (субота), відтак останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір пені та 40% річних за прострочення виконання відповідачем 1 грошового зобов’язання становить 11 821,51 грн. та 30 863,03 грн. відповідно.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (686,12 грн.) та 40% річних (2 914,16 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без врахування положень ст. 254 Господарського кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення: солідарно з Підприємства та ТОВ «Хімінвест-плюс» на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» у розмірі 510 986,98 грн.; з Підприємства на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» штрафу у розмірі 94 775,98 грн., пеню у розмірі 11 821,51 грн. та 40% річних у розмірі 30 863,03 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 686,12 грн. та 40% річних у розмірі 2 914,16 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Таврія» (53252, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Новософіївка, вул. Леніна, 20; ідентифікаційний код 32616850) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» (02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 7-А; ідентифікаційний код 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 15; ідентифікаційний код 30262667) заборгованість у розмірі 510 986 (п’ятсот десять тисяч дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 10 219 (десять тисяч двісті дев’ятнадцять) грн. 74 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Таврія» (53252, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Новософіївка, вул. Леніна, 20; ідентифікаційний код 32616850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз’єднання, 15; ідентифікаційний код 30262667) штраф у розмірі 94 775 (дев’яносто чотири тисячі сімсот сімдесят п’ять) грн. 98 коп., пеню у розмірі 11 821 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 51 коп., 40% річних у розмірі 30 863 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 749 (дві тисячі сімсот сорок дев’ять) грн. 21 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 04.04.2013 р.

Суддя В.П.Босий