Рішення № 30608079, 04.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1567/13 04.03.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 35 679,59 грн.

за участю представників:

від позивача : Юрченко С.І. - представник за довіреністю № 2-285 від 04.02.2013 р.від відповідача :Слюсар М.О. - представник за довіреністю № 263/10 від 14.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договором про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р. в розмірі 35 679,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" утворилась заборгованість в сумі 35 679,59 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить суд стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 11 867,30 грн. за вересень-жовтень 2010 р., інфляційну складову боргу в розмірі 1 748,18 грн. за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р., 3% річних в сумі 2 066,43 грн. за період з 01.01.2010 р. по 10.12.2012 р., пеню в розмірі 10 061,90 грн. за період з 01.01.2010 р. по 31.07.2011 р. та штраф в сумі 9 935,78 грн. за період з 01.04.2010 р. по 01.03.2011 р., а всього - 35 679,59 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, також просив застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Згідно з розпорядженням КМУ від 12.03.2005 р. № 64-р "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки.

28.12.2009 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (виконавець) та відповідачем - Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (замовник) був укладений договір про транспортування природного газу № 119В-704 .

Згідно п 1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Відповідно до п. 1.2 договору газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів Чернівецької та Вінницької областей.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальний обсяг природного газу, який виконавець протягом 2010 року транспортує трубопровідним транспортом для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів замовника складає 53 130,130 тис. куб.м.

Тариф на послуги з транспортування газу, зазначений в п. 5.1 даного договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним договором з моменту введення його в дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного договору (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 6.1 договору вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в пункті 4.1 даного договору.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з 01.01.2010 р. і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2010 р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до повного їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були укладені додаткові угоди до договору про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р., а саме: додаткову угоду № 1 від 16.03.2010 р., додаткову угоду № 2/1 від 01.09.2010 р., додаткову угоду № 3 від 01.12.2010 р., якими, зокрема, відповідно до рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України збільшено тариф на послуги з транспортування природного газу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, протранспортував природний газ для відповідача в обсязі 39 955,457 тис. куб.м. та загальний розмір послуг, наданих позивачем, склав 915 536,30 грн.

Надання позивачем послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2010 р. за вищевказаним договором для Чернівецької області підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Проте, відповідач зі свого боку зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплатив лише 903 669,00 грн. за надані послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по сплаті в розмірі 11 867,30 грн. за період вересень-жовтень 2010 р.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу № 09В від 30.09.2010 р. та № 10В від 31.10.2010 р., які не були підписані уповноваженим представником відповідача, розрахунками заборгованості, поясненнями представників сторін.

Ст. 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги в частині несплаченої заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу по договору про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р. за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 11 867,30 грн.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що акти здачі-приймання не підписані, а тому в нього відсутній обов'язок по сплаті заборгованості. Так, відповідно до додаткової угоди № 2/1 від 01.09.2010 р. сторони погодили збільшення тарифу за надання послуг з транспортування природного газу.

На виконання п.п. 1.1, 1.2 договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з транспортування природного газу відповідачу належним чином, а відповідачем порушено умови п.п. 4.3, 6.1, 6.2 договору, акти не підписано та не проведено оплату за послуги з транспортування природного газу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач свої контр розрахунки суду не представив, доказів належної оплати заборгованості не надав, позовні вимоги в частині стягнення 11 867,30 грн. основного боргу за договором про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р. за період вересень-жовтень 2010 р. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 061,90 грн. за період з 01.01.2010 р. по 31.07.2011 р. та штрафу в сумі 9 935,78 грн. за період з 01.04.2010 р. по 01.03.2011 р., суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 7.3 договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 10.6 договору сторони погодили, що до вимог, що випливають з даного договору, застосовується позовна давність 3 роки.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Отже, суд приходить до висновку, що строком позовної давності в даному випадку є один рік.

У судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу в розмірі 7%.

При цьому судом встановлено, що позивач просить стягнути пеню за період з січня 2010 р. по серпень 2011 року, а з даним позовом він звернувся лише в січні 2013 року, на підставі чого суд приходить до висновку про необхідність застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 7 % штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання (тобто одна з умов застосування санкції порушена), а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення 7 % штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 23/225 від 28.02.11.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 1 748,18 грн. за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р. та 3% річних в сумі 2 066,43 грн. за період з 01.01.2010 р. по 10.12.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в розмірі 1 748,18 грн. за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р. та 3% річних в сумі 2 066,43 грн. за період з 01.01.2010 р. по 10.12.2012 р.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договором про транспортування природного газу № 119В-704 від 28.12.2009 р. в розмірі 35 679,59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) суму основного боргу в розмірі 11 867 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп., 1 748 (одну тисячу сімсот сорок вісім) грн. 18 коп. - інфляційної складової боргу та 2 066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 43 коп. - 3% річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) витрати по сплаті судового збору в розмірі 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 02 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 04 березня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 11 березня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна