Постанова № 30606786, 08.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року справа № 813/1123/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

11 год. 57 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. №0000741710.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. №0000741710 відповідачем не враховано, що відповідно до п.1 Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2003 р., зареєстрованого у Львівській міській раді 26.03.2009 р за №Ф-020, орендарями земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. А, відтак, посилаючись на п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, п.3 Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2003 р., позивач стверджує, що орендна плата за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, повинна стягуватись пропорційно з кожного з орендарів. Проте, відповідачем, в порушення вимог п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, п.3 Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2003 р., при визначенні суми грошового зобов'язання позивача нараховано орендну плату не пропорційно його частці в орендованій земельній ділянці, а загалом за всю ділянку. На цих підставах просить позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. №0000741710.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив, просить суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення обґрунтовані тим, що Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби при проведенні перевірки платника податку ОСОБА_3 на предмет правильності обчислення і сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності діяла в межах повноважень, визначених п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній та комунальній власності, відповідно до п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України, є договір оренди земельної ділянки. А тому, згідно зі ст.13 Земельного кодексу України, позивач як орендар земельної ділянки зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.09.2003 р. між орендодавцем Львівською міською радою та орендарями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Львівській міській раді 26.03.2009 р за №Ф-020. Відповідно до п.3 цього Договору орендна плата за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, вноситься у грошовій формі і складає для кожного орендаря 2138 грн. 31 коп. (дві тисячі сто тридцять вісім гривень тридцять одна копійка), що в цілому становить 8553 грн. 22 коп. (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні двадцять дві копійки) в рік та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33210815800005 у Франківському районі львівської області, УДК у львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22406168, одержувач місцевий бюджет Франківського району, код платежу 13050500 для фізичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Під час проведення взаємозвірки договорів оренди землі та сплати орендної плати за землю ДПІ у Франківському районі м. Львова встановлено суми заборгованості юридичних та фізичних осіб за період 01.01.2012 р.- 01.07.2012 р. по сплаті орендної плати за землю. Так, за вказаний період заборгованість по сплаті земельного податку за оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, становила 11102 грн. 26 коп.

27.06.2012 р. на адресу позивача відповідачем було скеровано податкове повідомлення-рішення №0000741710, в якому визначено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 11102 грн. 26 коп. у строк до 30.08.2012 р. Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено до суду.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, суд зазначає, що земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а порядок справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 9 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) у вигляді плати за землю.

Згідно з п.36.1.ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи.

У п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином до повноважень ДПІ у Франківському районі м. Львова належить перевірка платника податку на предмет правильності обчислення і сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній та комунальній власності, відповідно до п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України, є договір оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.13 Земельного кодексу України, позивач як орендар земельної ділянки зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі між орендодавцем та орендарем. При цьому річна сума платежу не може бути меншою, ніж трикратний розмір земельного податку, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Як вбачається з листів Львівської міської ради №2403-вих.-541/5 від 06.07.2012 р. та від №2403-1 вих.-18 від 15.01.2013 р. позивач та інші орендарі не сплатили орендну плату за землю на вул. Сахарова у м. Львові, внаслідок чого виник податковий борг за 2012 рік у сумі 11102 грн. 26 коп.

У п.287.5. ст.287 Податкового кодексу України передбачено обов'язок фізичних осіб сплатити податок протягом 60-ти днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до п.288.2. ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. У випадку якщо орендарів декілька - орендна плата стягується пропорційно з кожного з них. З п. 3 Договору оренди земельної ділянки від 23.09.2003 р. випливає, що орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1742 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, стягується з орендарів у рівних частках. А, відтак, загальну суму орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 11102 грн. 26 коп. слід стягувати з чотирьох орендарів. Таким чином, позивач ОСОБА_3 повинна сплатити лише ? від загальної суми орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проте, відповідач неправильно визначив суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю вказавши, що позивачем підлягає сплаті сума 11102 грн. 26 коп. за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

З огляду на це, сума орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка підлягає сплаті позивачем мала становити 2775 грн. 56 коп. (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок). Тому, решта орендної плати за землю, а саме 8326 грн. 70 коп., підлягає сплаті іншими орендарями.

На цих підставах суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. №0000741710 є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 8326 грн. 70 коп. (вісім тисяч триста двадцять шість гривень сімдесят копійок).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року №0000741710 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 8326 грн. 70 коп. (вісім тисяч триста двадцять шість гривень сімдесят копійок).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 86 грн. 03 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 12 квітня 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик