Постанова № 30605968, 08.04.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 919/253/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євдокімова І.В.,

суддів Котлярової О.Л.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність №б/н від 01.04.13 року, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: Заєць Сергій Анатолійович, довіреність №б/н від 23.07.12 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния";

відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Біологічна станція";

третьої особи: Бурмістрова Світлана Вадимівна, довіреність №1-Д від 08.01.13 року, комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон";

третьої особи: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність №0315/1295 від 13.03.13 року, Севастопольська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 12.03.2013 у справі № 919/253/13-г

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (наб. Корнілова, 2,Севастополь,99011)

приватного підприємства "Біологічна станція" (вул. Нахімова, 2,Севастополь,99011)

третя особа комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, буд.8,Севастополь,99011)

Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

про виселення з орендованого приміщення та передачу майна балансоутримувачу

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния", приватного підприємства „Біологічна станція" про виселення з орендованого приміщення та передачу майна балансоутримувачу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що договір оренди комунального майна № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року, укладений між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації, комунальним підприємством Севастопольської міської ради „Аррікон" та товариством з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" з 01 червня 2012 року є припиненим.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 лютого 2012 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон" та Севастопольську міську раду.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2013 року у справі № 919/253/13-г (суддя О.С. Погрібняк) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року не припинив свою дію, а навпаки строк його дії було продовжено щодо майна площею 474,3 кв.м.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована посиланням Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо продовження строку дії договору оренди.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2013 року апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до провадження суду апеляційної інстанції, заявнику апеляційної скарги відстрочення сплату судового збору.

У судовому засіданні 08 квітня 2013 року представником Фонду комунального майна Севастопольської міської ради суду апеляційної інстанції надано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Також у судовому засіданні 08 квітня 2013 року представником Фонду комунального майна Севастопольської міської ради суду апеляційної інстанції надано пояснення щодо наявності у резолютивній частині позовної заяви технічної помилки, яка полягає у визначенні замість міста Севастополь міста Одеса. Представником Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернуто увагу суду апеляційної інстанції на те, що з тексту як позовної заяви, так і апеляційної скарги чітко вбачається, що місцем знаходження спірного майна є місто Севастополь. Спірні відносини між сторонами щодо місця наявності майна відсутні.

В судове засідання приватне підприємство „Біологічна станція" свого представника не направило, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Згідно з пунктом 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08 квітня 2013 року за відсутності представників приватного підприємства „Біологічна станція" та Севастопольської міської ради.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

20 жовтня 1999 року між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" (Орендар) був укладений договір оренди № 444/3-99.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення - водно-спортивну базу „Нептун", розташовану за адресою: м.Севастополь, вул. набережна Корнілова, 2 загальною площею 1419,84 кв.м., яка перебуває на балансі комунального підприємства „Аррікон".

Пунктом 9.1 договору оренди № 444/3-99 сторони визначили строк його дії - з 20 жовтня 1999 року до 31 травня 2012 року.

Листами від 22 лютого 2012 року № 01-15/624 та від 22 березня 2012 року № 01-15/985 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (який є правонаступником Управління майном Севастопольської міської державної адміністрації) повідомив товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" про відсутність наміру продовжувати договір оренди у зв`язку з наміром власника використовувати спірне майно у власних потребах.

Листом від 20 березня 2012 року № 102 комунальне підприємство „Аррікон" також повідомило товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" про відсутність наміру продовжувати договір оренди у зв`язку з наміром власника використовувати спірне майно у власних потребах.

Пунктом 9.4 договору оренди від 20 жовтня 1999 року закріплено, що договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку закінчення строку, на який він був укладений, за відсутності згоди сторін на його продовження.

Згідно з пунктами 5.1 та 9.7 договору оренди № 444/3-99 визначено, що після закінчення строку дії договору Орендар зобов'язаний передати орендоване майно за актом Орендодавцю.

Вказуючи на те, що договір оренди від 20 жовтня 1999 року № 444/3-99 припинив свою дію, однак орендоване майно не повернуто, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до суду з даною позовною заявою.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2012 року у справі № 5020-731/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" до комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон", Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання правочинів недійсними та визнання права користування майном та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року у тій же справі, а також рішенням господарського суду міста Севастополя від 09 жовтня 2012 року у справі № 5020-660/2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 30 січня 2013 року встановлені факти, що мають преюдиціальне значення для вирішення спору по даній справі.

Серед таких фактів суд першої інстанції відзначає те, що до компетенції Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не віднесено вирішення питання про продовження чи непродовження строку дії укладених договорів оренди та те, що листи Фонду комунального майна від 22 лютого 2012 року (вих. № 01-15/624) та комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон" від 20 березня 2012 року (вих. № 102), якими відповідачі повідомили товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" про відмову у продовженні договору оренди № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року, не створюють правових наслідків ані для Орендодавця, ані для товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния".

Проте із таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з огляду на те, що вищевказані твердження господарського суду не є фактами у розумінні частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Дані твердження є правовою оцінкою, наданою господарським судом фактичним обставинам справи при розгляді інших справ, з огляду на те, що сам факт наявності цих тверджень у інших рішеннях господарського суду не звільняє суд від обов'язку самостійно надати правову оцінку фактичним обставинам даної справи.

Крім того, відповідно до пункту 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" за змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Згідно з пунктом 2.5 вищезгаданої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Одночасно з цим, відповідач по даній справі - приватне підприємство „Біологічна станція" - взагалі не приймало участі у справах № 5020-660/2012 та № 5020-731/2012, з огляду на що факти, встановлені судом у межах цих справ, взагалі не можуть мати преюдиційного значення для даної справи.

Відповідно до пункту 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 339 від 12 листопада 2002 року, Фонд є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації за договорами оренди комунального майна та відносин, пов'язаних з їх виконанням, а також відносинам, що стосуються виконання Севастопольською міською державною адміністрацією, делегованих їй радою функцій, які передані Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

Відповідно до пункту 10.23 цього Положення, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, нерухомого майна відповідно до Положення про порядок передачі в оренду комунального майна. Укладає договори оренди комунального майна, щодо якого виступає орендодавцем, здійснює контроль їх виконання, у тому числі із правом ініціювати розірвання договорів оренди або визнання їх недійсними.

Згідно з пунктом 32 Положення про порядок передачі у оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 1464 від 13 лютого 2007 року, зміни та доповнення до договору оренди у частині предмету договору (збільшення площі об'єкту, зміна його цільового використання) та строків його дії, у тому числі пролонгація договору, приймаються на підставі рішення міської комісії з оренди комунального майна. В інших випадках рішення приймає Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про міську комісію з оренди комунального майна, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 1260 від 23 січня 2007 року, основними задачами комісії є прийняття рішень з питань: укладення змін та доповнень до договорів оренди комунального майна у відповідності до Положення про порядок передачі у оренду майна, що є власністю територіальної громади м. Севастополя, затвердженого міською радою, визначення суттєвих умов договорів оренди (склад майна, що орендується, строків оренди та ін.).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у міської комісії з оренди комунального майна наявні повноваження щодо прийняття рішень про внесення змін та доповнень до договорів оренди комунального майна у частині предмету договорів та строків їх дії.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/237 від 25 травня 2000 року частиною другою статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що направлення орендодавцем за договором оренди комунального майна заяви про припинення дії договору оренди у порядку, передбаченому частиною 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", за своєю правовою природою не є зміною або доповненням до договору оренди, рівно як не є встановленням іншого строку його дії, а є лише дією, спрямованою на реалізацію права орендаря, що встановлене безпосередньо законом.

Відповідно до абзацу 3 статті 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з пунктом 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 339 від 12 листопада 2002 року, одним з основних завдань Фонду є управління в межах, визначених Севастопольською міською радою, майном, що належить до комунальної власності.

Таким чином, оскільки згідно із розмежуванням повноважень щодо договорів оренди комунального майна, визначеним пунктом 32 Положення про порядок передачі у оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Севастополя, прийняття рішень щодо здійснення дій, спрямованих на припинення договорів оренди у порядку частини 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", не віднесено до повноважень комісії з оренди комунального майна, воно віднесено безпосередньо до орендаря цього майна - Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки у Фонду комунального майна Севастопольської міської ради були наявні повноваження щодо надіслання орендареві - товариству з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" - листів від 22 лютого 2012 року (вих. №01-15/624) та від 22 березня 2012 року № 01-15/985 про припинення дії договору оренди № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року, цей договір з 01 червня 2012 року є припиненим.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Можливості продовження дії договору оренди комунального майна після його припинення законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин та чинним на теперішній час не передбачено.

Отже, не створюють жодних юридичних наслідків для сторін саме протоколи засідань комісії Севастопольської міської Ради з оренди комунального майна від 20 червня 2012 року № 5 (4)-12 та від 06 липня 2012 року № 6-12, які були затверджені відповідними наказами Фонду комунального майна № 01-03/956 від 21 червня 2012 року та № 01-03/1071 від 07 липня 2012 року, згідно з якими були оформлені рішення щодо визначення об'єкту оренди та продовження строку дії договору оренди, оскільки дані протоколи та рішення були складені вже після припинення договору оренди № 444/3-99 від 20 жовтня 1999 року.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" - до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради із заявою про укладення нового договору оренди нежитлового приміщення - водно-спортивної бази „Нептун", розташованої за адресою: місто Севастополь, вул. набережна Корнілова, 2 загальною площею 1419,84 кв.м, яка перебуває на балансі комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон", не зверталось, рівно як не зверталось до суду із позовною заявою про захист цього свого права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" займає приміщення водно-спортивної бази „Нептун", розташованої за адресою: місто Севастополь, вул. набережна Корнілова, 2 загальною площею 1419,84 кв.м без належних правових підстав, з огляду на що позовні вимоги у частині виселення товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" з цього приміщення та передання його балансоутримувачу майна - комунальному підприємству Севастопольської міської ради „Аррікон" підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача у частині виселення з вказаного приміщення приватного підприємства „Біологічна станція" суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним нормам чинного процесуального законодавства жодних доказів на підтвердження факту перебування у користуванні приватного підприємства „Біологічна станція" спірного майна водно-спортивної бази „Нептун" позивачем по справі - Фондом комунального майна Севастопольської міської ради - до суду надано не було.

За таких обставин позовні вимоги у частині виселення приватного підприємства „Біологічна станція" з цього приміщення задоволенню не підлягають.

Одночасно з цим у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували знаходження приміщення водно-спортивної бази „Нептун" або його частини у користуванні будь-яких інших осіб з належної правової підстави.

З пояснень представника позивача вбачається, що приміщення водно-спортивної бази „Нептун" чи його частина у користування будь-яким іншим особам у встановленому законом порядку не передавалось.

Таким чином, позовні вимоги у частині виселення будь-яких інших осіб, що перебувають в нежитлових приміщеннях водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м з цього приміщення підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для часткового скасування рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2012 року у справі № 919/253/13-г скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в нежитлових приміщеннях водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, та користуються ними, з вказаного об'єкту нерухомості, та передання нежитлових приміщень водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, балансоутримувачу майна - Комунальному підприємству Севастопольської міської ради „Аррікон".

3. Прийняти у цій частині нове рішення.

4. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния", приватного підприємства „Біологічна станція", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон", Севастопольська міська рада про виселення та передачу спірного майна задовольнити частково.

5. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в нежитлових приміщеннях водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, та користуються ними, з вказаного об'єкту нерухомості.

6. Передати нежитлові приміщення водноспортивної бази „Нептун" загальною площею 1419,84 кв.м, що розташована за адресою: м. Севастополь, набережна Корнілова, 2, від товариства з обмеженою відповідальністю „Страна Дельфиния" та будь-яких інших осіб, що перебувають в цих нежитлових приміщеннях та користуються ними, балансоутримувачу майна - Комунальному підприємству Севастопольської міської ради „Аррікон".

7. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2012 року у справі № 919/253/13-г залишити без змін.

8. Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя І.В. Євдокімов

Судді О.Л. Котлярова

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Страна Дельфиния" (наб. Корнілова, 2,Севастополь,99011)

3. Приватне підприємство "Біологічна станція" (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, кв. 2; вул. Нахімова, 2,Севастополь,99011)

4. Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, буд.8,Севастополь,99011)

5. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)