Рішення № 30605919, 01.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2013 р.Справа № 924/132/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Ружин-молоко" смт. Ружин Ружинського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарічанка" м. Хмельницький

про стягнення 106 198,05грн., з яких 95 100грн. заборгованості, 11 098,05грн. пені

Представники сторін

Позивача: не з'явився

Відповідача: Дика Н.В. - директор

Суть спору:

Дочірнє підприємство „Ружин-молоко" смт. Ружин Ружинського району Житомирської області звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарічанка" м. Хмельницький про стягнення 106 198,05грн., з яких 95 100грн. заборгованості, 11 098,05грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 01.09.2011р.

Позивач заявою від 19.03.2013р. уточнив позовні вимоги. Просить суд стягнути з відповідача 54 870грн. заборгованості та 11 098,05грн. пені.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Заява позивача про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Як вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача станом на 15.11.2012р. становить 57 870грн.

Відповідачем 25.01.2013р. здійснено проплату на 2 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №178.

Таким чином, на час подання заяви про уточнення позовних вимог фактичний борг відповідача становить 55 870грн.

Отже, сума, зазначена позивачем у вказаній заяві не відповідає дійсності. Суд вважає, що позивачем було допущено арифметичну помилку.

Таким чином, предметом судового розгляду є стягнення з відповідача 55 870грн. заборгованості та 11 098,05грн. пені.

Листом від 01.04.2013р. позивач повідомив , що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2013р. становить 40 000грн.

Представник відповідача позовні вимоги визнав. Ним подано в судовому засіданні докази часткових проплат заборгованості. Крім того, просить суд добровільно сплати борг за поданим графіком.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Аналізуючи вказане клопотання, суд дійшов до висновку, що воно не є клопотанням про розстрочення виконання рішення суду в розуміння ст.ст.83,121 Господарського процесуального кодексу України і тому не підлягає задоволенню.

Вказане не позбавляє відповідача звернутися до суду з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду у передбаченому чинним законодавством порядку.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.09.2011р. між ДП „Ружин молоко" (продавець) та ТОВ „Зарічанка" (покупець) укладено договір поставки.

Пунктами 1.1, 1.2 передбачено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент, та ціна товару у відповідності до замовлення покупця.

Відповідно до п.5.1 ціна одиниці товару погоджується сторонами у протоколі погодження цін та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.

Оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця, но не пізніше ніж від поставки до поставки. Всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України - гривні (п.6.1, п.6.2).

Згідно із п.8.2 покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Пунктами 10.1, 10.2 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

На виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №РМ-010151 від 20.12.2011р., №РМ-010284 від 29.12.2011р., №65 від 10.01.2012р. згідно довіреності товарно-матеріальні цінності на загальну суму 97 470грн.

Відповідач частково оплати отриманий товар на суму 57 470грн., а саме:

- до подання позовної заяви до суду - на суму 41 600грн., що підтверджується платіжними дорученнями №360 від 29.02.2012р., №376 від 02.03.2012р., №433 від 14.03.2012р., №465 від 16.03.2012р., №493 від 21.03.2012р., №594 від 06.04.2012р., №626 від 11.04.2012р., №649 від 12.04.2012р., №693 від 20.04.2012р., №716 від 26.04.2012р., №792 від 10.05.2012р., №850 від 17.05.2012р., №904 від 22.05.2012р., №943 від 24.05.2012р., №991 від 30.05.2012р., №1344 від 18.07.2012р., №1555 від 15.08.2012р., №1657 від 28.08.2012р., №2313 від 15.11.2012р., №178 від 25.01.2013р.;

- після порушення провадження у справі судом - на суму 15 870грн., що підтверджується платіжними дорученнями №328 від 15.02.2013р., №477 від 18.03.2013р., №545 від 26.03.2013р., №551 від 27.03.2013р., №568 від 28.03.2013р., №572 від 29.03.2013р.

Ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Провадження у справі в частині стягнення 15 870грн. належить припинити на підставі п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана суму боргу сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав, своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, внаслідок чого, на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем склала 40 000грн.

Отже, підлягає стягненню з відповідача 40 000грн. заборгованості.

Пунктом 9.2, 9.5 договору від 01.09.2011р. передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, припиняється в день виконання стороною зобов'язань, забезпеченого санкцією.

Відповідно позивачем нараховано 11 098,05грн. пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем не заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що відповідачем не подано відповідної заяви, судом при вирішенні питання про стягнення пені застосовується строк позовної давності.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування 10 364,85грн. пені.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги те, що відповідач вживав заходи для виконання зобов'язання (частково розрахувався за поставлені товарно-матеріальні цінності), суд вважає за необхідне, зменшити розмір пені до 1 500грн.

У стягненні 9 598,05грн. пені належить відмовити.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі належить покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1.1 ст.80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Дочірнього підприємства „Ружин-молоко" смт. Ружин Ружинського району Житомирської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарічанка" м. Хмельницький про стягнення 55 870грн. заборгованості та 11 098,05грн. пені задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зарічанка" м. Хмельницький, вул. Зарічанська, буд. 40 (код ЄДРПОУ 33086210) на користь Дочірнього підприємства „Ружин-молоко" смт.Ружин Ружинського району, Житомирської області, вул. Леніна, буд. 68 (код ЄДРПОУ 31826107) - 40 000грн. заборгованості, 1 500грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) пені, 1 701,57грн. (одна тисяча сімсот одна гривня 57коп.) судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення 15 870грн. заборгованості провадження у справі припинити.

У стягненні 9 598,05грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2013р.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, - Житомирська обл., Ружинський р-н смт.Ружин, вул.Леніна, буд. 68

3 - відповідачу - м.Хмельницький, вул. Зарічанська, б.40