Рішення № 30605883, 09.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2013 р. Справа №917/141/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", вул. Ямська 28А, м. Київ,03038

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава", вул. Леніна, 1А, с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область,38431

про стягнення грошових коштів в сумі 4832,53 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 09.04.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 4832,53 гривень за договором купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ПО/18-0041 від 29.03.2011 року, з яких: 335,95 гривень інфляційні, 2964,77 гривень 30% річних, 1531,81 гривень пені. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1000 грн. - витрати на оплату послуг адвоката.

Позивач в судове засідання не з'явився. 08.04.2013 року від представника позивача надійшло клопотання - пояснення, в якому позивач просить суд розглянути справи без участі представника позивача.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Відповідач належним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання (поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду в мат. справи).

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

26.03.2013 року судом було винесено окрему ухвалу з приводу недобросовісного використання відповідачем процесуальних прав та невиконання ним вимог ухвал суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

між Товариством з обмеженою "Технік Енерджі" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № ПО/18-0041 від 29.03.2011 року (арк. с. 18-20).

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент товару (засоби захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння), його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п. 2.2. даного договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

На підставі п.2.1. договору між позивачем та відповідачем були підписані додатки до договору №1 від 29.03.2011 року, №2 від 28.04.2011 року, № 3 від 17.05.2011 року, №4 від 19.05.2011 року (арк. с. 21-24).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця (відповідача) після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем (відповідачем) товару (п. 4.7. договору).

Відпуск товару відповідачу здійснювався на підставі довіреностей та видаткових накладних ( арк. с. 25,26,29-31), підписаних сторонами та скріпленими штампами відповідача, що свідчать про отримання останнім товару. Всього відповідачу за даним договором було поставлено товару на загальну суму 171 484,80 гривень.

Умовами договору (п. 5.5 договору) передбачено, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

30% від вартості товару оплачується покупцем (відповідачем) в строк до 01.04.2011 року;

70% від вартості товару оплачується покупцем (відповідачем) в строк до 15 жовтня 2011 року.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату поставленого товару за договором в сумі 171 484,80 гривень з порушенням вимог п.5.5. договору та на підтвердження викладеного надав суду наступні документи:

- картку рахунку №361 в якій відображені операції по договору купівлі - продажу № ПО/18-0041 від 29.03.2011 року (арк. справи 32-33);

- банківські виписки від 30.03.2011 року на суму 38 399,04 грн., від 12.05.2011 року на суму 1 728,00 грн., від 17.05.2011 року на суму 6 451,20 грн., від 25.05.2011 року на суму 4 867,20 грн., 26.10.2011 року на суму 44 240,00 грн., від 17.11.2011 року на суму 70 000,00 грн., 08.12.2011 року на суму 5 799,36 грн. (арк. справи 53-57,62,78).

В зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару за договором позивач просить стягнути з відповідача 1 531,81 гривень пені, 2 964,77 гривень 30% річних та 335,95 гривень інфляційних нарахувань.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В пункті 8.6. договору сторони погодили, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З наданого позивачем розрахунку 30% річних, пені та інфляційних нарахувань вбачається, що позивач починає нараховувати відповідачу штрафні санкції з неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати 30% від вартості товару в строк до 01.04.2011 року, при цьому він вираховує 30% від вартості товару від загальної вартості поставки (171 484,80 гривень).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатки до договору підписувалися сторонами в різний час, а саме: додаток №1 29.03.2011 року, додаток №2 28.04.2011 року, додаток № 3 17.05.2011 року, останній додаток №4 підписано 19.05.2011 року (арк. с. 21-24).

Отже, з викладеного вище вбачається, що станом на 01.04.2011 року відповідачу був відомий загальний асортимент товару його кількість та ціна лише за підписаним між сторонами додатком до договору №1 від 29.03.2011 року на загальну суму 127996,80 гривень.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки від 30.03.2011 року вбачається, що відповідач на виконання умов договору (п.5.5) 30.03.2011 року сплатив на рахунок відповідача 38399,04 гривень, що складає 30% від вартості товару, який був поставлений відповідачу в асортименті, кількості та ціні погодженій в підписаному між сторонами додатку №1 до договору від 29.03.2011 року.

По мірі підписання сторонами наступних додатків до договору, а саме: додатку №2 від 28.04.2011 року, додатку № 3 від 17.05.2011 року додатку №4 від 19.05.2011 року та поставки позивачем товару в асортименті, кількості та ціні погодженій в підписаних додатках відповідач від кожної вартості поставки вираховував 30% вартості товару та оплачував його, що вбачається з банківських виписок від 12.05.2011 року, 17.05.2011 року, 25.05.2011 року.

Останній додаток до договору №4 підписаний сторонами 19.05.2011 року, а станом на 25.05.2011 року відповідачем був здійснений платіж з моменту якого відповідачем у повному обсязі сплачено 30% від загальної вартості товару (171 484,80), а саме: 51445,44 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору сторони не визначили загальну суму договору, вона визначалась сукупністю додатків та/або накладних документах, які підписуються у період дії договору (п.2.3 договору). Як наслідок, відповідач не міг здійснити попередню оплату у розмірі 30% від вартості товару до 01.04.2011 року, оскільки деякі додаткові угоди, в яких визначалась ціна, були підписані сторонами пізніше.

Тому суд приходить до висновку про відмову задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача:

- 30% річних за період з 02.04.2011 року по 11.05.2011 року в сумі 428,92 гривень, за період 12.05.2011 року по 16.05.2011 року в сумі 46,51 гривень та за період з 17.05.2011 року по 24.05.2011 року в сумі 32,00 гривень.

- пені за період з 02.04.2011 року по 11.05.2011 року в сумі 221,61 гривень, за період 12.05.2011 року по 16.05.2011 року в сумі 24,03 гривень та за період з 17.05.2011 року по 24.05.2011 року в сумі 16,54 гривень.

- інфляційних нарахувань за період з 02.04.2011 року по 11.05.2011 року в сумі 169,60 гривень та за період 12.05.2011 року по 16.05.2011 року в сумі 90,55 гривень.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню з відповідача 30% річних, пені та інфляційних за неналежне виконання відповідачем умов договору (п.5.5.) в частині оплати 70% від вартості товару в строк до 15 жовтня 2011 року на загальну суму 3802,77 обґрунтовані, підтверджуються на явними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1000,00 грн. - витрати на оплату послуг адвоката.

Стосовно стягнення витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем, суд враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, а тому суд, враховуючи складність спору, конкретні обставини справи, дійшов висновку, що сума 1000,00 грн. є завищеною та необґрунтовано великою.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос-Полтава" (вул. Леніна, 1А, с. Каленики, Решетилівський район, Полтавська область,38431, код ЄДРПОУ 30601470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (вул. Ямська 28А, м. Київ,03038, п/р 26004010307331 в Міжнародний Інвестиційний банк в. м. Київ, МФО 380582, код ЄДРПОУ 35076670) 2457,34 гривень - 30% річних, 1269,63 гривень - пені, 75,80 гривень - інфляційних нарахувань, 1361,35 гривень судового збору, 200,00 гривень - витрат по оплаті послуг адвоката.

3. В іншій частині вимог - відмовити в задоволенні.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 11.04.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.