Вирок № 30605753, 03.04.2013, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/433/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

В особі головуючого судді Стадійчук А.О.

при секретарі Остапчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно кримінальне провадження №12012190020000038 по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, середньо-спеціальною освітою, одруженого - на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_2, 1998 року народження, працюючого машиністом миючої установки на Львівській залізниці м. Здолбунів РПЧ №3, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

За участю прокурора Воробей С.А.

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

12 серпня 2012 року, приблизно о 16 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN T 4», моделі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю близько 60 км/год по автомобільній дорозі Доманово-Ковель-Чернівці-Теребляче в м.Дубно, у напрямку м.Кременець Тернопільської області, на 215 км.+715 м. вказаної автодороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поруч зупинки громадського транспорту «Волиця», на якому перебував пішохід ОСОБА_5, та при виникненні небезпеки для руху, неправильно оцінив дорожню ситуацію, своєчасно не вживши заходів для зменшення швидкості шляхом гальмування в межах смуги по якій він рухався, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, застосував відворот керма в ліву сторону, при цьому виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив наїзд на вказаного пішохода, яка перетинала проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва на право по руху транспортного засобу.

В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і суспільно-небезпечними наслідками, що настали, перебуває порушення водієм ОСОБА_1 п.12.3. та п.18.1. Правил дорожнього руху України, які вимагають: що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди ; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб надати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми головного мозку, забійної рани голови та підборіддя, перелому обох гомілок в нижній третині зі зміщенням, забійної рани правої підколінної ділянки, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

В кримінальному провадженні заявлені цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_1, а саме :

- прокурором в інтересах держави в особі Фінансового управління Дубенської районної державної адміністрації _ Комунального закладу Дубенська центальна районна лікарня про стягнення 2037 грн. 11 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення;

- прокурором в інтересах держави в особі Фінансового управління Рівненської міської ради - Рівненської центральної міської лікарні про стягнення 10513 грн. 65 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення;

- потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого 28088 грн. 07 коп. матеріальної шкоди пов'язаної з лікуванням та 50000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.1 КК України визнав повністю, чистосердечно розкаявся у вчиненому та поясним, що 12 серпня 2012 року приблизно о 15 годині йому зателефонувала знайома ОСОБА_6 та попросила відвезти її в м. Кремень Тернопільської області. О 16 годині вони зустрілися на Майдані в м. Дубно і його автомобілем «Фольксваген Т4» поїхали в напрямку м. Кременець. На вулиці ішов дощ і дорога була слизькою. Приблизно о 16 год. 40 хвилин, на під'їзді до зупинки «Волиця», він побачив, що на пішохідному переході зліва на право в попутному напрямку рухається жінка до маршрутного таксі, яке стояло на зупинці. Він зрозумів, що якщо буде гальмувати то не зупиниться, а тому вирішив об'їхати з лівої сторони, виїхавши на зустрічну смугу руху. Він почав виконувати маневр об'їзду, але жінка різко зупинилася і повернула назад, він не гальмуючи збив жінку. Після ДТП він вибіг з автомобіля та надавав допомогу жінці, водій маршрутного таксі викликав швидку медичну допомогу. Як потерпіла ОСОБА_5 знаходилася в Дубенській районній лікарні, він давав кошти на її лікування, а як її перевели в Рівненську міську лікарню, то зять потерпілої сказав, щоб він більше до неї не приходи і не провідував. На лікування потерпілої він відшкодував біля 5 тис. грн.

Так як його транспортний засіб застрахований, то на наступний день 13 серпня 2012 року він написав заяву у страхову компанію «Оранта», оскільки відповідно до поліса страхова компанія відшкодовує за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх осіб до 100 тис. грн. Представник страхової компанії «Оранта» роз'яснив йому, що необхідно від потерпілої сторони заява та рішення суду для відшкодування їм завданих збитків, але зять потерпілої заяви в страхову компанію не подав. Оскільки його транспортний засіб застрахований і страхова компанія відшкодовує шкоду, заподіяну життю і здоров'ю завданій потерпілій стороні, а тому нехай потерпіла звертається з заявою та доказами про витрати на лікування у страхову компанію, яка відшкодує їй завдану шкоду, як матеріальну на лікування так і моральну.

Цивільні позови прокурора про стягнення витрат на лікування потерпілої визнає в повному обсязі.

Просить не досліджувати докази кримінального провадження щодо його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ст..286 ч.1 КК України, так як від вину визнав повністю.

Представник потерпілої сторони адвокат ОСОБА_4 не заперечує, щоб не досліджувати докази стосовно винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_5 задоволити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та представник потерпілої правильно розуміють значення обставин кримінального провадження щодо винуватості обвинуваченого, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати обставини винуватості обвинуваченого в апеляційному порядку.

Суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.286 КК України, яке виразилось у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Його вина доведена матеріалами кримінального провадження і органи досудового розслідування вірно кваліфікували його дії за ч.1 ст.289 КК України.

Цивільні позови прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 2037 грн. 11 коп. та 10513 грн. 65 коп. підлягають до задоволення. Цивільні позови прокурора підтверджуються розрахунками з лікарень про витрати на лікування ОСОБА_5, а також обвинувачений визнав дані позови в повному обсязі.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого на її користь 28088 грн. 07 коп. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на її лікування необхідно залишити без розгляду, а в частині стягнення моральної шкоди - задоволити частково.

24 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та Дубенським районним відділенням Рівненської обласної дирекції страхової компанії «Оранта» був укладений страховий поліс № АВ/7508356 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України), термін дії якого до 23 квітня 2013 року. В полісі зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, життю і здоров'ю сто тисяч гривень (а.с.26).

Відповідно до вимог ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як пояснив в судовому засіданні представник страхової компанії «Оранта» ОСОБА_7, що ОСОБА_8, на час вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований в страховій компанії «Оранта» по обов'язковому страхуванню власників наземних транспортних засобів перед третіми особами. На наступний день після ДТП ОСОБА_8 повідомив страхову компанію про вчинення ним ДТП, з його сторони є настання вини, Потерпілій стороні необхідно було подати в страхову компанію заяву про заподіяну їй майнову шкоду. По даному страховому полісу ліміт за заподіяну шкоду потерпілому становить до 100 тис. грн., якщо витрати потерпілого будуть становити понад лімітну суму, то сплачує винна особа. Потерпілою стороною передчасно подано до суду позов. Страхувальник не несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду перед третіми особами в розмірі ліміту. Потерпіла сторона має право подати в страхову компанію заяву та докази за заподіяну шкоду, а також рішення суду яке набрало законної сили.

Як зазначено в п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-ІV, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Пункт 22.3. ст.22 цього Закону передбачає, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, в розмірі на більше ніж 5 відсотків ліміту.

Суд прийшов до висновку, що страхова компанія несе майнову відповідальність за шкоду заподіяну третій особі, тобто потерпілій ОСОБА_5, а тому відповідно до вимог ст.128 КПК України цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій стороні про порядок відшкодування завданих збитків.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення. Суд прийшов до висновку, що потерпілою стороною доведено, що їй завдано моральну шкоду, так як вона перенесла фізичну біль після отриманої травми та продовжує лікуватися. Суд також враховує, що обвинувачений надавав матеріальну допомогу на лікування потерпілої, вчинений ним злочин є необережним, також він несе матеріальну відповідальність за лікування потерпілої в лікувальних закладах, а тому необхідно стягнути 20 тис. грн.. моральної шкоди.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер вчиненого злочину - який вчинено по необережності, особу винного - який вперше притягається до кримінальної відповідальності, чистосердечно розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, частково відшкодував матеріальні збитки, на утриманні має неповнолітнього сина, і вважає, що він може бути виправлений без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст. 373, 374,395 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити йому покарання 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробовуванням, встановити йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання та роботи - протягом іспитового строку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління Дубенської районної державної адміністрації - Комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» Дубенської районної ради Рівненської області, р/р35422008004087 УДК в Рівненській області, МФО 833017, код 37624798 - 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн.. 11 коп. витрат за стаціонарне лікування ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фінансового управління Рівненської міської ради - Рівненської центральної міської лікарні, р/р 35410001001066 УДК в Рівненській області, МФО 833017, код 02000085 - 10 513 (десять тисяч п'ятсот тринадцять) грн.. 65 коп. витрат за стаціонарне лікування ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Черешнівка Дубенського району Рівненської області, жительки АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 20 000 (двадцять тисяч) грн.. завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення 28088 грн. 07 коп. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування - залишити без розгляду.

На вирок суду може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Дубенський міськрайоннй суд.

Суддя :