Ухвала суду № 3060294, 29.10.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-399/08                                                                                                                         Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку –36                                                                                                                  інстанції –  Добродняк І.Ю.

                                                                                                                                                             Справа №А23/85

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                29 жовтня 2008 року                                                                        м.Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді           – Проценко О.А. (доповідач)

суддів                    – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі                      – Гулій  О.Г.,

за участі представників:

позивача                              – Колінко Ю.М. (довіреність від 12.0.2007 року),

відповідача                          – Коваленко В.Ю.,

відповідача                          – Некрасова І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007 року в адміністративній справі №А23/85

за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до  Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.09.2006 року №0000372344/0, від 24.11.2006 року №0000372344/1, від 26.01.2007 року №0000372344/2,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 20.09.2006 року №0000372344/0, від 24.11.2006 року №0000372344/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 171274,50грн., із якої 114183,00грн. – основний платіж, 57091,50грн. – штрафні санкції. В ході судового розгляду позивачем надані доповнення до позовних вимог, відповідно до яких він просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.09.2006 року №0000372344/0, від 24.11.2006 року №0000372344/1, від 26.01.2007 року №0000372344/2, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 171274,50грн., із якої 114183,00грн. – основний платіж, 57091,50грн. – штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає безпідставними висновки відповідача про порушення з боку позивача п.4.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, а саме: що позивачем не надано  підтверджуючих документів щодо знищення основних засобів та документів щодо недоцільності використання основних засобів в подальшій господарській діяльності, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 418102,00грн.Посилаючись на лист Державної податкової адміністрації України від 23.07.2003 року №11505/7/15-1117 «Щодо переліку документів зі знищення, розібрання або перетворення неамортизованого основного фонду, які мають подаватися податковому органу під час документальної перевірки», позивач вказує, щоТовариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» надало відповідачу під час перевірки акти на списання основних фондів по формі ОЗ-3.

Постановою від 11.04.2007 року господарський суд Дніпропетровської області задовольнив адміністративний позовТовариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» в повному обсязі. При цьому суд першої інстанції вказав, що Закон України «Про податок на додану вартість», встановлюючи в ч.2 п.4.9 ст.9 обов’язок платника податку надати органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, - не визначає, який саме документ повинен бути наданий, а також не містить норми, за якою цей документ повинен бути наданий разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за відповідний період.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку,  просить скасувати постанову суду першої інстанції. та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що підставою для визнання недійсними прийнятих податкових повідомлень-рішень стало невірне застосування положень матеріального права, а саме: судом не враховано, що у випадках, коли основні фонди ліквідовано й відповідні документи щодо ліквідації не подавались до органу державної податкової служби, з огляду на вимоги абзацу другого п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», для цілей обкладання податком на додану вартість така операція підпадає під оподаткування як продаж основних фондів.Посилаючись на ч.1 ст.67 Конституції України, ст.4 Закону України «Про систему оподаткування та п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт вказує, що позивачем при ліквідації основних фондів не надавалисьдо Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області документи про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими особами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, документи, які б підтверджували правомірність списання основних засобів.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги  позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною, оскільки прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

 Як свідчать матеріали справи за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт перевірки від 07.09.2006 року №179/ДСК/237/30487219, яким встановлено, зокрема, порушення з боку позивача п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 418102грн. Такого висновку податковий орган дійшов у зв’язку з тим, що, як зазначено в акті перевірки, в якості доказів в підтвердження здійснення операцій з ліквідації об’єктів основних фондів для визначення правильності застосування правил оподаткування цих операцій позивачем до перевірки надані акти на списання основних засобів по формі 03-3, інші документи, які б підтверджували правомірність списання основних фондів не надавались. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2006 року №0000372344/0, яке було оскаржено позивачем в порядку пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, а також до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та до Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» залишені без задоволення та прийняти відповідно податкові повідомлення-рішення від 24.11.2006 року №0000372344/1, від 26.01.2007 року №0000372344/2, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 171274,50грн., в тому числі 114183,00грн. – основний платіж, 57091,50грн. – штрафні санкції.

 Норми п.4.9. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (яка встановлює правила оподаткування операцій з ліквідації об’єктів основних фондів) передбачають, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням. У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду. Із приписів ч.2 п. 4.9 вказаної статті випливає, що коли платник податку надає відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншим способом ніж зазначено в цьому пункті, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням, то така ліквідація не розглядається для цілей оподаткування як поставка таких основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідація основних засобів (торгового обладнання)  здійснена позивачем за власним рішенням згідно з виданими позивачем на підставі службових записок керуючих магазинами наказами про вимушену ліквідацію основних засобів у зв’язку з виробничою необхідністю, а саме: неможливістю подальшого використання торгового обладнання по первісному призначенню внаслідок зміни плану розташування торгового обладнання в торгових залах, а також внаслідок фізичного зносу обладнання. Ліквідація основних засобів здійснювалась спеціально створеною наказом позивача комісією, якою проведений огляд об’єктів основного фонду, що  ліквідується (списуються), визначений технічний стан та причини списання: неможливість використання по первісному призначенню. По факту демонтажу (ліквідації) основних засобів позивачем складені акти на списання основних засобів форми 03-3 із зазначенням в них місця розташування основних засобів на момент ліквідації, балансової вартості основних засобів на момент ліквідації, переліку комплектуючих, які отримані в результаті демонтажу.

Аналіз норм права, які регулюють спірні відносини показав, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про недоведеність порушення з боку позивача, оскільки визначаючи  обов’язок платника податку надати органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, Закон України «Про  податок на додану вартість» не передбачає певний вид документу, що має бути наданий на підтвердження знищення, розібрання або перетворення основного фонду, а також не містить норм, за якою цей документ повинен бути наданий разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за відповідний період. Як зазначено наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352, списання основних засобів оформлюється актом на списання основних засобів типової форми 03-3. Складення  інших обов’язкових документів на підтвердження здійснення операції зі списання  основних засобів виробництва норми чинного законодавства не передбачають. Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, встановлено, які саме документи повинні додаватися одночасно з декларацією, при цьому слід зазначити, що акт на списання форми 03-3 не суперечить зазначеним вище  нормам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірну операцію позивача з ліквідації основних засобів не можна розцінювати як оподатковувану податком на додану вартість операцію з огляду на положення частини 2 п.49 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого оспорювані податкові повідомлення-рішення з визначенням позивачу  податкового зобов’язання з податку на додану вартість є незаконними. Апелянт не надав обґрунтування з посиланням на конкретну норму Закону, якою передбачено зобов’язання платника податку надати інші документи, ніж акт на списання форми 03-3.

З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та на підставі зібраних по справі доказів прийняв законне рішення. Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007 рокуслід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст.195,196, п.1ч.1 ст.198, ст.ст. 200,205,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007 року в адміністративній справі №А23/85залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2007 року в адміністративній справі №А23/85залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:                                                                                                                        О.А.Проценко

Судді:                                                                                                                                                 А.О. Коршун

                               Л.П.Туркіна