Рішення № 30602592, 27.03.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 1007/10286/2012

провадження № 2/361/140/13

27.03.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М. при секретарях Коблик Д.Д., Лисенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсними правочинів, визнання права власності у порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року до суду надійшов зазначений позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, де позивачі посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_9, після смерті якого вони у встановлений законом строк прийняли спадщину, а саме квартиру в м. Києві, а земельну ділянку розташовану у АДРЕСА_1, яка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку померлому ОСОБА_9, не змогли успадкувати, оскільки звернувшись до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві дізналися, що 18.02.2011 року їх батько надав ОСОБА_7 довіреність на проведення всіх дій із вказаною земельною ділянкою. 26 жовтня 2011 року, тобто після смерті ОСОБА_9, відповідач ОСОБА_7 скориставшись припиненою довіреністю уклала від імені ОСОБА_9 договір купівлі-продажу земельної ділянки із ОСОБА_6

Посилаючись на норми закону, позивачі просять визнати вказаний правочин недійсним, визнати за ними право власності на земельну ділянку в порядку спадкування та витребувати із незаконного володіння відповідача ОСОБА_6 спірну земельну ділянку.

У ході розгляду справи позивачі дізналися, що разом із земельною ділянкою було продано садовий будинок на підставі вище зазначеної довіреності, тому збільшили свої позовні вимоги та просили визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, визнати на нього право власності та витребувати його із незаконного володіння відповідача ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_6 подала зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_7, про визнання права власності на земельну ділянку та садовий будинок, посилаючись на те, що вона фактично передала власнику спірного нерухомого

майна 55 тис. дол. США і при укладенні договорів купівлі-продажу їй не було відомо про смерть ОСОБА_9, тому вона уклала договір із ОСОБА_7, у якої була довіреність на продаж зазначеного майна. При підписанні договорів, вона ніяких коштів ОСОБА_7 не передавала. Таким чином, ОСОБА_9 мав намір продати спірне майно і з ним було узгоджено всі умови договору, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що є добросовісним набувачем, у якого згідно вимог чинного законодавства не може бути витребуване вказане майно.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали пояснення аналогічні фабулі позовної заяви, та просили задовольнити позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник позивачів ОСОБА_10 позов підтримала та пояснила, що довіреність фізичної особи втрачає чинність у зв'язку із її смертю, тому правочин вчинений за такою довіреністю має бути визнаний недійсним. Оскільки позивачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_9, тому спірне нерухоме майно належить їм з моменту смерті спадкодавця і за таких обставин має бути витребуване із незаконного володіння відповідача ОСОБА_6 Виходячи з наведеного у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_11 у судовому засіданні проти доводів первісного позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_9 мав намір продати земельну ділянку та садовий будинок, тому у 2008 році надав довіреність на продаж вказаного майна дружині ОСОБА_12, однак, так як вона не змогла вчинити всіх необхідних дій, то 18.02.2011 року надав довіреність на продаж вказаного майна ОСОБА_7, яка знайшла покупця ОСОБА_6 До вчинення договорів купівлі-продажу, остання передала подружжю ОСОБА_12 55 тис. дол. США. Укладаючи договори купівлі-продажу після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_7 не знала, що довіреність втратила свою чинність. Просила у задоволенні позовних вимог - відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_13 пояснив, що його довірителька мала намір придбати дачний будинок, тому у листопаді 2009 року дізнавшись, що подружжя ОСОБА_5 хочуть продати свій дачний будинок, узгодила з ними ціну продажу і домовились, що ОСОБА_12 буде оформляти документи на продаж, а покупець передала завдаток у розмірі 30 000 дол. США, а пізніше передавала щоквартально по 5 000 дол. США., загалом, станом на 11.06.2011року ОСОБА_12 отримали 55 тис. дол. США, про що було складено розписку, яку підписала ОСОБА_12 та свідки, в присутності яких складалась розписка. При укладенні договорів купівлі-продажу, ОСОБА_6 не було відомо про смерть власника дачного будинку. Враховуючи викладені обставини та вимоги законодавства, вважає, що його довірителька є добросовісним набувачем, тому за нею слід визнати право власності на земельну ділянку та садовий будинок.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, направивши заяву про розгляд справи у її відсутності та просила прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 18 лютого 2011 року ОСОБА_9 надав довіреність ОСОБА_7, якою уповноважив її здійснити продаж належної йому земельної ділянки та садового будинку на ній. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

26 жовтня 2011 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0518 га, розташованої у АДРЕСА_1 між ОСОБА_9, від імені та інтересах якого діє ОСОБА_14 та ОСОБА_6 В той же ж день укладено договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_9, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_14 та ОСОБА_6.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена

законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності ( стаття 248 ЦК України ).

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить лише власникові товару.

Згідно ч.4 ст. 30 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, дія довіреності ОСОБА_9, яка була видана 18.02.2011року, припинилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із його смертю, тому договори купівлі-продажу земельної ділянки та садового будинку, вчинені від його імені та після його смерті ОСОБА_7, на підставі викладених обставин та вимог вищевказаних норм законодавства слід визнати недійсними.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Із спадкової справи №812/2011 до майна померлого ОСОБА_9 вбачається, що спадкоємцями першої черги після його смерті є діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини.

Свідок ОСОБА_15, яка є сестрою ОСОБА_9 надала покази про те, що з липня по грудень 2010 року її брат перебував у неї в селі, так як був сильно травмований, їх сім'я жила небагато, бувало і у неї позичали гроші, похованням брата займалася ОСОБА_7.

Враховуючи ті обставини, що договори купівлі-продажу є недійсними, а на момент смерті спірна земельна ділянка та садовий будинок на праві власності належали ОСОБА_9, то дане нерухоме майно належить до спадкової маси, тому позовні вимоги про визнання права власності на таке майно в порядку спадкування за позивачами підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про застосування реституції надає такі роз'яснення: вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину ( абз. 5 п. 5.). Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину ( абз. 1 п. 10 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Проаналізувавши вищевказані норми закону та взявши до уваги ті обставини, що договори купівлі-продажу вчинялися ОСОБА_7 на підставі припиненої довіреності, де другою стороною правочину є відповідач ОСОБА_6, а предметом договорів є нерухоме майно, яке після смерті власника ОСОБА_9, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, перейшло до спадкоємців останнього, то позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів та витребування із володіння ОСОБА_6 земельної ділянки та садового будинку підлягають задоволенню.

На обґрунтування заперечення відповідачів проти позову та на доведення зустрічних позовних вимог відповідачами були надані копії розписок про отримання ОСОБА_12 коштів від ОСОБА_6, однак їх суд до уваги не бере, так як оригінали розписок відповідачі не надали. Також у судовому засіданні були допитані свідки, які надали наступні покази.

Свідок ОСОБА_16, пояснив, що подружжя ОСОБА_12 мали намір продати дачу, а він якраз хотів придбати, тому у 2008 році дав завдаток 20 тис. дол. США на купівлю дачі у Броварському районі, але пізніше сторони не змогли домовитися щодо ціни, тому 18.01.2009 року ОСОБА_12 віддали йому кошти у розмірі 20 000 дол. США.

Свідок ОСОБА_17, яка знала сім'ю ОСОБА_12 і ОСОБА_6, так як остання робила їй періодично масаж, надала покази про те, що 11 червня 2011 року їздила разом із ОСОБА_6 до господарів дачного будинку, який ОСОБА_6 мала намір придбати. Там вона була свідком того, як ОСОБА_6 передала ОСОБА_12 8 000 дол. США, повідомивши, що вона віддала за дачу уже всі кошти у розмірі 55 тис. дол. США, тому вимагала оформити документи у нотаріуса. Тоді ж була складена розписка про передачу коштів, яку підписала сама свідок та ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_20, який є знайомим ОСОБА_6, повідомив, що був присутнім при всіх передачах коштів ОСОБА_6 за придбання дачі та він розписувався як свідок у розписках.

Свідок ОСОБА_21, який є сином ОСОБА_12, пояснив, ОСОБА_9 давно говорив, що квартиру він віддасть своїм дітям, а дачу дітям ОСОБА_12, а пізніше він вирішив продати дачу. Підготовкою документів до продажу спочатку займалася його мати, а пізніше дружина його рідного брата - ОСОБА_7. Він був присутнім при всіх передачах коштів ОСОБА_6 за придбання дачі та розписувався як свідок у розписках.

Всі ці свідки надають покази про те, що відповідачем ОСОБА_6 до укладення договорів купівлі-продажу, сім'ї ОСОБА_12 було передано 55000 дол. США та те, що власник ОСОБА_9 мав намір продати дачу, однак на думку суду, дані обставини не спростовують підстав недійсності правочину та не можуть бути підставою визнання за відповідачем ОСОБА_6 права власності на спірне нерухоме майно.

Посилання відповідача ОСОБА_6 на ті обставини, що вона є добросовісним набувачем, а майно власника вибуло із його володіння за його волею, та відповідно до вимог ст.388 ЦК України не може бути витребуване у добросовісного набувача, є безпідставними та необґрунтованими, так як на момент вчинення правочинів ОСОБА_9 помер, його цивільна дієздатність припинилась та він уже не був власником спірного майна, тому і не було його волі на продаж майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно уволодіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу та надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 203, 215, 216, 248, 388, 658, 1218, 1268 ЦК України, ст. ст. 60, 209-216 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0518 га, розташованої у АДРЕСА_1, укладений 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_9, від імені якого діє ОСОБА_14 та ОСОБА_6.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладений 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_9, від імені якого діє ОСОБА_14 та ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,0518 га, розташовану у АДРЕСА_1 та садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Витребувати в ОСОБА_6, і.н. НОМЕР_1, земельну ділянку, площею 0,0518 га, яка розташована у АДРЕСА_1 та садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Петришин Н. М.