Постанова № 30602576, 26.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року 15:40Справа № 808/144/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача: Трібусян О.В., довіреність від 25.06.2012

від відповідача: Карленко Н.Т., довіреність № 4566/10/10-010-121;

Мартиросян С.Г., довіреність № 500/10/10-121 від 12.02.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 № 0000292200 про визначення зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 718 596,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 121 460,00 грн. і № 0000302200 про визначення зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 388 669,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 97 167,25 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що витрати за договором субпідряду № 11/7 від 07.11.2010 були понесені позивачем у зв'язку із продажем результатів робіт третій особі - ТОВ «Фотовольтаікс Індастріз Україна», тобто в межах господарської діяльності позивача, а тому вважає, що ТОВ «Кисеньмонтаж» правомірно, у відповідності з приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до складу валових витрати по придбанню робіт у ТОВ «Гранд-Буд Престиж» на загальну суму 2 874 383,00 грн. Зазначає, що первинні документи у їх сукупності, а саме: акти виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні та докази оплати виконаних робіт, а також факт прийняття третьою особою предмету договору в експлуатацію, є неспростовними доказами реальності здійснення господарської операції. Вказує, що податковий кредит з ПДВ у сумі 388 669,00 грн. за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 по правочинах з ТОВ «Гранд-Буд Престиж» підтверджується податковими накладними № 646 від 30.11.2010, № 687 від 30.11.2010, № 1441 від 31.12.2010, які містять всі необхідні реквізити та виписані в порядку, передбаченому діючим законодавством. В той час, як акт перевірки не містить фактів підроблення первинних документів при придбанні ТОВ «Кисеньмонтаж» товарів у ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та факту їх неналежного оформлення. З огляду на це вважає висновки податкового органу про нездійснення господарської операції такими, що будуються лише на припущеннях.

Також зазначає, що податковим органом в порушення норм матеріального права, з перевищенням повноважень передбачених ст. 20 ПК України в акті перевірки визнано недійсним договір субпідряду № 11/7 від 07.11.2010, укладений між ТОВ «Кисеньмонтаж» та ТОВ «Гранд-Буд Престиж».

В судових засіданнях представник позивач підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях б/н від 12.02.2013 посилається на те, що в ході перевірки позивача встановлено, що у 2010 році ТОВ «Кисеньмонтаж» уклало договір субпідряду № 11/7 від 07.11.2010 з ТОВ «Гранд Буд Престиж» по виконанню робіт з ізоляції поверхні трубопроводу та обладнання. Первинна документація з боку ТОВ «Гранд-Буд Престиж» підписана директором ОСОБА_5, який згідно вироку Індустріального районного суду від 12.08.2011 по справі № 0417/1-298/2011 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч.2 та ст. 366 ч. 2 КК України. Вказує, що згідно вироку ТОВ «Гранд-Буд Престиж» не мав на меті проводити фінансово-господарську діяльність, а був створений для прикриття незаконної діяльності по наданню фінансових послуг з конвертації безготівкових коштів в готівкові шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, а отже не міг брати участь у здійснені господарських операцій на користь ТОВ «Кисеньмонтаж». Таким чином, вважає, що оформлення ТОВ «Кисеньмонтаж» первинних документів ТОВ «Гранд-Буд Престиж» щодо надання послуг суперечить вимогам ст. ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків (передачу робіт, послуг). На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача підтримали заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 26.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Згідно п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, на підставі наказу від 31.07.2012 № 299 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Кисеньмонтаж» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при правових взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Буд Престиж» за період з 01.10.2010 по 31.03.2011, про що складено акт № 626/22-022/37276498.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз.4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 718 596 грн., а саме по періодам: 2010 рік на суму 485 836 грн., І квартал 2011 року на суму 232 760 грн.;

- п. 7.4.1 та п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 388 669 грн., а саме по періодам: за листопад 2010 року на суму 303 410 грн., за грудень 2010 року на суму 85 259 грн.

03.09.2012 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292200, яким ТОВ «Кисеньмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 840 056,00 грн., в т.ч. 718 596 грн. за основним платежем та 121 460 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0000302200, яким ТОВ «Кисеньмонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 485 836,25 грн., в т.ч. 388 669 грн. за основним платежем та 97 167,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 03.09.2012 № 0000292200 та № 0000302200 ТОВ «Кисеньмонтаж» звернулось із позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.06.2010 між ТОВ «Фотовольтаікс Індастріз Україна» та ТОВ «Кисеньмонтаж» укладено контракт № 1704, відповідно до умов якого ТОВ «Кисеньмонтаж» зобов'язалось здійснити монтаж та установку у відповідності до вказаного контракту обладнання та компонентів Центротерм ПВ АГ, доставлених на ділянку, в тому числі з використанням матеріалів Фотовольтаікс, у відповідності із проектною та технічною документацією, а Фотовольтаікс зобов'язався оплатити виконані роботи, згідно з додатками 1 та 2 до вказаного контракту.

07.11.2010 між ТОВ «Кисеньмонтаж» (генпідрядник) та ТОВ «Гранд Буд Престиж» (субпідрядник) укладеного договір субпідряду № 11/7, відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по ізоляції устаткування та трубопроводів на об'єктах генпідрядника на території ВАТ «Завод напівпровідників», а генпідрядник зобов'язується створити субпідряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результат та сплатити обумовлену вказаним договором ціну.

На підтвердження факту виконання субпідрядних робіт позивачем надано:

- за листопад 2010 року - довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 на суму 1 015 500,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 на суму 1 015 500,00 грн., податкова накладна № 646 від 30.11.2010 на суму 1 015 500,00 грн., рахунок-фактура № 645 від 30.11.2010, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 на суму 804 960,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 на суму 804 960,00 грн., податкову накладну № 687 від 30.11.2010 на суму 804 960,00 грн., рахунок-фактуру № 687 від 30.11.2010;

- за грудень 2010 року - довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року на суму 511 554,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року на суму 511 554,00 грн., податкова накладна № 1441 від 31.12.2010 на суму 511 554,00 грн., рахунок-фактура № 1441 від 31.12.2010;

- за січень 2011 року - довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року на суму 1 117 245,72 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року на суму 1 117 245,72 грн., податкова накладна № 641 від 31.01.2011 на суму 1 117 245,72 грн., рахунок-фактура № 641 від 31.01.2011.

Також позивачем надані копії платіжних доручень про перерахування вартості виконаних робіт: № 1310 від 07.12.2010, № 1336 від 09.12.2010, № 1345 від 13.12.2010, № 1368 від 16.12.2010, № 1383 від 21.12.2010, 1403 від 24.12.2010, № 1424 від 27.12.2010, № 18 від 10.01.2011, № 40 від 11.01.2011, № 42 від 12.01.2011, № 157 від 08.02.2011, № 168 від 11.02.2011, № 212 від 25.02.2011, № 238 від 10.03.2011, № 276 від 17.03.2011.

Договір субпідряду та податкові накладні з боку ТОВ «Гранд-Буд Престиж» підписані директором - ОСОБА_5 Інші документи, зокрема, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, рахунки-фактури взагалі підписані з боку ТОВ «Гранд-Буд Престиж» без зазначення посади та П.І.Б. особи.

В акті перевірки податковий орган з посиланням на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, положення статей 202, 203, 215, 216 ЦК України прийшов до висновку, що ТОВ «Кисеньмонтаж» перераховувались кошти на адресу ТОВ «Гранд-Буд Престиж» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків. Також інспекція зазначила, що первинні документи, які складені між ТОВ «Кисеньмонтаж» та ТОВ «Гранд-Буд Престиж» на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та таких, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, - не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах.

Оцінюючи фактичні обставини справи та доводи сторін суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011 встановлено, що «…ОСОБА_7 у вересні 2008 року, маючи умисел на здійснення незаконної діяльності з надання фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкові кошти, розробив план скоєння злочину, зміст якого полягав у переведенні фінансових активів - грошових коштів, що належать третім особам, в їх інтересах, із безготівкових коштів в готівкові, шляхом зарахування на поточний банківський рахунок спеціально зареєстрованих для такої діяльності підприємств грошових коштів по безтоварній фінансово-господарській операції, з наступним отриманням готівкових коштів в банківській установі з використанням реквізитів та поточних банківських рахунків фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, з метою отримання прибутку у розмірі визначеного відсотка від переведених грошових коштів в готівкову форму…Незаконність здійснюваної ОСОБА_7 діяльності з переведення безготівкових грошових коштів в готівкові, шляхом використання розробленої ОСОБА_7 схеми руху грошових коштів через поточні рахунки спеціально створених чи придбаних з метою прикриття такої діяльності юридичних осіб, полягала у тому, що внаслідок складання завідомо неправдивих первинних документів фінансово-господарської діяльності та подальшого використання вказаних документів в ході бухгалтерського обліку господарської діяльності, проводилось умисне викривлення даних фінансової та статистичної і податкової звітності підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності і як наслідок, подання завідомо неправдивих документів в контролюючі державні органи. При цьому, за злочинним замислом ОСОБА_7 в якості осіб, які повинні були виступити засновниками та директорами юридичних осіб, створених або придбаних з метою прикриття незаконної господарської діяльності, необхідно було підшукати членів організованої групи, діями яких в подальшому можливо керувати, з метою формального виконання ними функцій посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності: підписання документів господарської діяльності, документів звітності, відвідування державних органів та т.п. У зв'язку із цим, в період з вересня 2008 року по червень 2010 року ОСОБА_7 прийняв рішення залучити до скоєння злочину ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 з метою покладання на них перерахованих вище злочинних функцій, на що останні дали згоду. ..ОСОБА_5 організатором ОСОБА_7 було доручено здійснювати наступні функції: безпосередньо керуючи підприємствами ТОВ «Агро Буд Комплекс» складати первинні бухгалтерські документи фіктивної (удаваної) господарської діяльності таких підприємств. Будучи призначеним на посаду директора підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності - ТОВ «Агро Буд Комплекс», ТОВ «Гранд-Буд Престиж», та ТОВ «Торговий Дом Сан Шайн», створених (придбаних) з метою прикриття незаконної господарської діяльності організованої групи, контактувати з представниками податкових, правоохоронних та інших контролюючих державних органів і тим самим забезпечувати зовнішню безпеку здійснення незаконної діяльності організованої групи з надання незаконних фінансових послуг…Підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав повністю і показав, що за пропозицією ОСОБА_7, за щомісячну винагороду, погодився стати засновником та директором декількох підприємств, а саме ТОВ «Агро Буд Комплекс», ТОВ «Гранд-Буд Престиж», та ТОВ «Торговий Дом Сан Шайн». Реєстрацію змін в статутні документи та постановку на обік підприємств здійснював він під керівництвом ОСОБА_7 Вся статутна, первинна, внутрішня та інша документація, печатки підприємств зберігались у ОСОБА_7 Фактично господарська діяльність підприємств не велась, за вказівкою ОСОБА_7 підписував різні документи, що в подальшому відбувалось із вказаними документами йому не відомо. Йому було відомо, що підприємства необхідні ОСОБА_7 для здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову, але маючи потребу в грошових коштах, працював директором підприємств, виконуючи вказівки ОСОБА_7».

Вирок набрав законної сили 01.12.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,

є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011 встановлено, що по-перше, контрагент позивача - ТОВ «Гранд-Буд Престиж» є юридичною особою створеною для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи під загальним керівництвом ОСОБА_7 із здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг і переведенню грошових коштів із безготівкової форми в готівкову; по-друге, господарська діяльність ТОВ «Гранд-Буд Престиж» не велась, документи фінансово-господарської діяльності підписувались ОСОБА_5 за винагороду.

В силу вимог ст. 72 КАС України, вказані обставини є встановленими, а тому не потребують повторного доведення.

З огляду на встановлені вироком суду факти того, що контрагент позивача не здійснював фактичну статутну діяльність, а лише складав фінансово-господарські документи, а також зважаючи на вищенаведені положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суд критично оцінює долучені до справи копії первинних документів. Суд вважає, що вданому випадку, маючи встановлені вироком факти проведення контрагентом позивача безтоварних операцій, складені та належним чином оформлені документи не можуть вважатися первинними документами та не приймаються судом до уваги.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14, який у спірний період часу працював у ТОВ «Кисеньмонтаж» та відповідав за виконання підрядних робіт пояснив, що з метою прискорення виконання отриманого обсягу робіт за договором з ТОВ «Фотовольтаікс Індастріз Україна», товариство уклало договір субпідряду з ТОВ «Гранд-Буд Престиж», які і виконували свою частку роботи на об'єкті. На запитання суду яким чином свідок мав змогу пересвідчитись у тому, що особи, які були залучені до виконання підрядних робіт були саме представниками ТОВ «Гранд-Буд Престиж» ОСОБА_14 відповів, що в усному порядку йому було представлено відповідальну особу з боку субпідрядника. Будь-яких документів йому не надавалось, належність осіб до субпідрядника він не перевіряв.

Таким чином, покази свідка не спростовують факту відсутності реального виконання з боку ТОВ «Гранд-Буд Престиж» підрядних робіт на користь ТОВ «Кисеньмонтаж» за договором субпідряду № 11/7 від 07.11.2010.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011 доведено вину посадової особи - директора ТОВ «Гранд-Буд Престиж» (контрагента позивача) ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч.2 та ст. 366 ч. 2 КК України.

Діяльність платника податків пов'язана із економічною складовою безпеки держави, а тому свідоме та умисне вчинення діянь, з метою надання можливості інших суб'єктам права ухилятися від сплати податків, занижуючи свої зобов'язання дійсно посягає на встановлений в державі публічний порядок, економічні інтереси тощо.

З огляду на це, укладений між ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та ТОВ «Кисеньмонтаж» договір по суті є нікчемним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи судом до уваги не прийняті, оскільки не встановлено реального (товарного) характеру укладеного між ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та ТОВ «Кисеньмонтаж» правочину.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України № 168/97-ВР) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит -це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

До матеріалів справи долучені податкові накладні, які виписані ТОВ «Гранд-Буд Престиж» та підписані ОСОБА_5 Вказані документи суд до уваги також не приймає, оскільки вони позбавлені доказової сили, у зв'язку із висновками, викладеними у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011.

Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит по операції з ТОВ «Гранд-Буд Престиж», яка не мала реального характеру.

Посилання позивача на те, що податковий орган при формуванні висновків акту перевірки перевищив свої повноваження суд до уваги не приймає, оскільки акт перевірки податкового органу є документом, який містить опис обставини діяльності платника податків та лише суб'єктивну думку перевіряючих щодо порушення в даному випадку вимог податкового чи іншого законодавства.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом доведено та підтверджено долученими до справи доказами правомірність висновків щодо порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз.4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 718 596 грн., та п. 7.4.1 та п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму 388 669 грн. Отже, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 03.09.2012 № 0000292200 та № 0000302200 у суду відсутні.

З огляду на викладене, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кисеньмонтаж» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.Я. Максименко