Ухвала суду № 30602389, 20.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року м. Київ К-56025/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Костенко М. І. Степашка О. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р.

у справі № 2-а-3984/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магма Плюс»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Магма Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Магма Плюс») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2007 р. № 0007272301/0 та № 0007282301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2008 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання АТЗТ «Магма» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 01.04.2007р., за результатами якої складено акт перевірки №238/23-213/24760425 від 13.07.2007р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту відповідач 31.07.2007 р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0007282301/0, визначивши позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 36 750 грн., в тому числі за основним платежем - 30 626 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 125 грн. та № 0007272301/0, визначивши позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 80 811 грн., в тому числі за основним платежем - 56 972 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 839 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав 26.02.2007р. з ПП «Квінта плюс» (Виконавець) договір про надання послуг №МУ-26/02/07, згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику послуг з маркетингу, мерчандайзингу, викладці та особливому розміщенню продукції, забезпеченню достатньої кількості і асортименту товару в місцях продажу, а Замовник зобов'язується сплатити належним чином надані послуги. Також, Виконавець зобов'язаний своєчасно надавати Замовнику послуги, погоджені додатковими угодами, та завданнями, які є невід'ємною частиною укладеного договору. Умовами додаткової угоди від 26 лютого 2007р. до зазначеного договору визначено, що послуги Виконавця позивачу полягають здебільш у забезпеченні постійної присутності товарів Підприємства у торгівельних точках, та забезпеченні збільшення заявок на придбання продукції TOB «Магма плюс».

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договору, актами виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень тощо, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання зазначеного правочину, укладеного платником податку з контрагентом, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 5503 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0). Таким чином, угода, що були укладена позивачем з ПП «Квінта плюс» направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0007272301/0. та № 0007282301/0, вимоги щодо скасування зазначених рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 р. у справі № 2-а-3984/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис М. І. КостенкоПомічник суддідя підпис О. І. Степашко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська