Ухвала суду № 30602364, 28.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К-29077/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010

у справі № 2-а-3690/09/2570

за позовом Приватного підприємства приватна торгівельно-виробнича фірма „С.Т.С.-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство приватна торгівельно-виробнича фірма „С.Т.С.-Сервіс" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000062320/0 від 10.01.2009, № 0000052320/0 від 10.01.2009.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП „Северінторг" за період з 01.01.2007 по 30.11.2008 та складено акт № 13/23/24554849 від 24.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062320/0 від 10.01.2009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість вітчизняних товарах за основним платежем на суму 1024 грн. за штрафними санкціями на суму 512 грн.

Податкове повідомлення - рішення № 0000052320/0 від 10.01.2009, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 48 грн. штрафні санкції 170 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2. пп. 7.4.1, п. 7.4. пп. 7.7.1 п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7., п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 4.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, що призвело до заниження від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2007 року на суму 1024 грн. та завищення суми податку на додану вартість за лютий 2008 року на 1024 грн.

ПТВФ „С.Т.С.-Сервіс" мало господарські відносини з ПП „Северінторг".

За усною угодою про підряд ПП „Сіверінторг" виконав для ПТВФ „С.Т.С.-Сервіс" будівельно-монтажні роботи на суму 6144 грн. в тому числі податок на додану вартість 1024 грн.

Позивачем збільшена балансова вартість 1 групи основних фондів "орендовані приміщення" в 4 кварталі 2007 року на суму 5120 грн. та починаючи з 1 кварталу 2008 року нараховуються амортизаційні відрахування за ставкою 1,25% з відображенням у рядку 07 Декларації з податку на прибуток в розмірі 189,61 грн.; сума податку на додану вартість в розмірі 1024 грн. за податковою накладною включена до податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість ПТВФ „С.Т.С.-Сервіс" за листопад 2007 року та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2007 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сума 1024 грн., яка віднесена позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковою накладною.

Контрагент позивача ПП „Соверінгторг" є діючим підприємством та має статус платника податку на додану вартість.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що правочини, укладені між позивачем та ПП „Северінторг" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

При цьому встановлено, що за спірними угодами контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по проведенню робіт, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок.

Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судами встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод між позивачем та ПП „Северінторг" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 у справі № 2-а-3690/09/2570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 у справі № 2-а-3690/09/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко