Рішення № 30602265, 09.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 5017/3710/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз"

Про стягнення 2427712,70 грн.

Головуючий суддя Степанова Л.В.

суддя Смелянець Г.Є.

суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Бережок С.І. за довіреністю

Від відповідача: Ельчібекян І.М за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: про стягнення 2427712,70 грн.

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення пені у розмірі 1808820,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 261379,96 грн., 3 % річних у розмірі 357511,95 грн., всього - 2427712,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 грудня 2012 року порушено провадження по справі № 5017/3710/2012.

У судовому засіданні 15.01.2013 року представник Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з клопотанням про залучення до матеріалів справи банківських виписок (вх. № 1311/2013).

04.02.2013р. до матеріалів справи надійшов відзив Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" № 21/17-87 від 04.02.2013р. (вх. № 3759/2013).

У судовому засіданні 05.02.2013 року представник відповідача звернувся з клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів (вх. № 4014/2013).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2013р. строк розгляду справи № 5017/3710/2012 продовжено до 05.03.2013р.

19.02.2013р. до матеріалів справи надійшли пояснення та клопотання Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" № 21/17-112 від 19.02.2013р. (вх. № 5810/2013).

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 05 березня 2013 року справу № 5017/3710/2012 призначено до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Смелянець Г.Є. та суддя Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2013р. справу № 5017/3710/2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Смелянець Г.Є. та суддя Д'яченко Т.Г.

У судовому засіданні 28.03.2013р. представником позивача були надані пояснення по справі (вх. № 10269/2013).

Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз" (Покупець) було укладено договір на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11.

Згідно умов пп.1.1, 1.2 даного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (далі - споживачам Покупця).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

При цьому, відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктами 5.1, 5.2 договору обумовлено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить: - газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 261,9231 гривень, крім того ПДВ - 20%, при відсутності газових лічильників 320,0962 гривень, крім того ПДВ - 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 560,4808 гривень, крім того ПДВ - 20%, при відсутності газових лічильників 648,4615 гривень, крім того ПДВ - 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 1482,1154 гривень, крім того ПДВ - 20%, при відсутності газових лічильників 1662,4038 гривень, крім того ПДВ - 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 1832,5962 гривень, крім того ПДВ - 20%, при відсутності газових лічильників 2047,7404 гривень, крім того ПДВ - 20%.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ Сторони вносять зміни до п. 5.2 цього Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни.

Розділом 6 договору № 14/2100/11 обумовлений порядок та умови проведення розрахунків. Так, відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Пунктом 7.1 договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Згідно з п. 11.1 даного договору цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

В подальшому, до договору на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 30.09.2011р. та додаткову угоду № 2 від 30.01.2012р. якими внесені зміни до п. 5.2 розділу 5 "Ціна газу" відповідного договору.

На виконання вищенаведених умов договору Публічним акціонерним товариством „Одесагаз" було прийнято від Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу у жовтні 2011 року на загальну суму 20 025 261,16 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 21.12.2011р., у листопаді 2011 року на загальну суму 41 911 855,54 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2011р, у грудні 2011 року на загальну суму 44 410 766,57 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2011р., у січні 2012 року на загальну суму 52 168 966,19 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2012р., у лютому 2012 року на загальну суму 63 174 383,04 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 30.06.2012р., у березні 2012 року на загальну суму 43 819 429,93 грн. згідно з актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2012р. на загальну суму 265 510 662,43 грн.

Відповідачем, в свою чергу, за твердженням позивача, отриманий природний газ на загальну суму 265 510 662,43 грн. було оплачено у повному обсязі, однак з порушенням строків, обумовлених положеннями договору на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Одесагаз" через АТ "Ощадбанк" за період з 16.11.2010р. по 15.11.2012р., який міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення пені у розмірі 1808820,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 261379,96 грн., 3 % річних у розмірі 357511,95 грн., всього - 2427712,70 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р. зобов'язань в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, а також положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" згідно відзиву на позовну заяву № 21/17-87 від 04.02.2013р. (вх. № 3759/2013 від 04.02.2013р.) вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" такими, що не є цілком законними та обґрунтованими, не розраховані відповідно до норм закону, а також не враховують дійсних правовідносин, що склалися між сторонами та просить суд позов задовольнити частково, встановити розмір неустойки, що підлягає стягненню у розмірі 5000 грн., а також застосувати до спірного правовідношення загальні та спеціальні строки позовної давності. При цьому відповідач зазначає наступне. Свої зобов'язання по постачанню природного газу населенню ПАТ "Одесагаз" виконало, однак розрахунок у повному обсязі споживачі здійснили несвоєчасно. Однією з особливостей ринку природного газу є те, що на кошти які знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників, їх структурних підрозділів, а також суб'єкта уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, що здійснює продаж природного газу гарантованим постачальникам, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. Так, відповідальність суб'єктів ринку природного газу встановлена ст. 23 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", перелік правопорушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, будь-яких правопорушень, як гарантований постачальник, при забезпечені населення природним газом та проведені розрахунків ПАТ "Одесагаз" не здійснило.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій відповідач зауважує, що позивач жодним чином не вказав у позові, які права чи законні інтереси його порушені. Та вважає, що нарахування пені за період з 10.11.2011 року по 28.09.2012 року суперечить положенням ст. 260 Цивільного кодексу України, оскільки порушеним є порядок її обчислювання.

Крім того, відповідач стверджує, що Законом та договором, укладеним між сторонами по справі, не встановлена додаткова відповідальність у вигляді стягнення збитків понад штрафні санкції і таким чином задоволенню підлягають лише збитки не покриті санкціями

Більш того, відповідач, з посиланням на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, просить суд у будь якому разі зменшити розмір пені оскільки зобов'язання ПАТ "Одесагаз" щодо оплати вартості отриманого природного газу виконане повністю та збитків позивачу не завдано.

За твердженнями відповідача, позовні вимоги висунуті з порушенням порядку обчислення неустойки, а розрахунок індексу інфляції та відсотків річних зроблено всупереч вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України тому й задоволенню позовні вимоги не підлягають. Більш того, відповідні вимоги були заявлені Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у позовній заяві, а борг відповідача на цей момент був відсутній, тобто розрахунок річних та відсотків повинен був зроблений виходячи з нуля, а не із загального обсягу платежів, які були зроблені на виконання вимог договору на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р.

Крім вищенаведеного, відповідач також просить суд прийняти до уваги той факт, що ПАТ "Одесагаз" є підприємством, що відповідно до ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності на постачання газу за регульованим тарифом постачає природний газ виключно по цині, що встановлена державою - населенню, бюджетним організаціям та підприємствам комунальної теплоенергетики. Кошти, які сплачуються цими споживачами розподіляються відповідно до затвердженого алгоритму між підприємствами (ДК "Газ України" - вартість газу; ДК "Укртрансгаз" - вартість послуг по транспортуванню газу магістральними газопроводами; ПАТ "Одесагаз" - вартість послуг по транспортуванню газу розподільчими газопроводами) і таким чином одноразове стягнення суми позову призведе до порушення алгоритму розподілу коштів, що завдасть шкоди іншим учасникам розрахунків, а відповідача поставить на межу банкрутства.

Також свою позицію відповідач підтверджує низкою постанов Вищого господарського суду України.

В подальшому, відповідачем були надані письмові пояснення № 21/17-112 від 19.02.2013р. (вх. № 5810/2013 від 19.02.2013р.) згідно з якими відповідач в обґрунтування своєї правової позиції також посилаються на ряд постанов, інформаційних листів, рекомендацій Вищого господарського суду України та стверджує, що ПАТ "Одесагаз" не має іншого джерела погашення зобов'язання крім оплати з боку населення спожитого газу та з боку держави відшкодування наданих пільг тому що забезпечення населення газом є некомерційною діяльністю та цей обов'язок покладено Конституцією та законами України на державу. Сторони у правовідносинах повинні нести однакові ризики у своїх відносинах, що стосується також ризиків втрати газу понад встановлених норм, які виникають внаслідок коливання погодних умов, невідповідності вузлів обліку, норм споживання природного газу встановлених для населення - фактично спожитого об'єму та інших негативних факторів, що впливають на розрахунок об'єму спожитого газу.

Не погоджуючись із твердженнями відповідача, позивачем у судовому засіданні 28.03.2013р. були надані письмові пояснення (вх. № 10269/2013 від 28.03.2013р.) відповідно до яких позивач наполягає на правильності та обґрунтованості нарахованих до стягнення пені у розмірі 1808820,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 261379,96 грн., 3 % річних у розмірі 357511,95 грн., а всього - 2427712,70 грн.

Також позивач зауважує, що відповідно до п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" - Товариство створено з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів. Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм дотримання чинного законодавства України, так і щодо неналежного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Більш того, позивач вважає посилання відповідача на заборгованість його контрагентів, як на підставу зменшення нарахованих штрафних санкцій, безпідставними та необґрунтованими з огляду на положення ст.ст. 617, 625 Цивільного кодексу України.

Крім іншого, позивач у своїх письмових поясненнях взагалі заперечує проти позиції відповідача по заявленим позовним вимогам.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 261379,96 грн. за період: з листопада 2011 року по березень 2012 року, з квітня 2012р. по вересень 2012р. та 3 % річних у розмірі 357511,95 грн. за період: з 10.11.2011р. по 18.11.2011р., з 10.12.2011р. по 27.12.2011р., з 10.01.2012р. по 31.01.2012р., з 10.02.2012р. по 01.03.2012р., з 10.03.2012р. по 20.04.2012р., з 10.04.2012р. по 28.09.2012р. за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р., згідно наданого розрахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 договору на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р. обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні витрати у розмірі 261379,96 грн. та 3 % річних у розмірі 357511,95 грн.

Більш того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1808820,78 грн. за період: з 10.11.2011р. по 18.11.2011р., з 10.12.2011р. по 27.12.2011р., з 10.01.2012р. по 31.01.2012р., з 10.02.2012р. по 01.03.2012р., з 10.03.2012р. по 20.04.2012р., з 10.04.2012р. по 28.09.2012р. за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р., згідно наданого розрахунку.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1808820,78 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву № 21/17-87 від 04.02.2013р. (вх. № 3759/2013 від 04.02.2013р.) Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" просить суд застосувати до спірного правовідношення загальні та спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 260 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд доходить висновку про пропуск Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строку позовної давності на звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" пені у період з 10.11.2011р. по 18.11.2011р. та з 09.12.2011р. по 16.12.2011р. у розмірі 76 705,96 грн. за договором на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р.

Пунктом 1.2 договору на купівлю - продаж природного газу № 14/2100/11 від 30.09.2011р. передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню (далі - споживачам Покупця).

У своїх письмових поясненнях № 21/17-112 від 19.02.2013р. (вх. № 5810/2013 від 19.02.2013р.) Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" стверджує, що воно не має іншого джерела погашення зобов'язання крім оплати з боку населення спожитого газу та з боку держави відшкодування наданих пільг тому що забезпечення населення газом є некомерційною діяльністю та цей обов'язок покладено Конституцією та законами України на державу та просить суд встановити розмір неустойки, що підлягає стягненню у розмірі 5000 грн.

Разом з тим, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Можливість зменшення судом розміру неустойки передбачена також і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведені обставини, те, що населення є основним споживачем, а також те, що основний борг відповідачем погашено в повному обсязі, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до суми у розмірі 18 088,21 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 18 088,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також положень п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. згідно з якими, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій відповідачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" про стягнення пені у розмірі 1808820,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 261379,96 грн., 3 % річних у розмірі 357511,95 грн., всього - 2427712,70 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р № 2603130103944 у АТ "Ощадбанк" МФО 328845, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 у АТ "Ощадбанк" МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 18 088 (вісімнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 21 коп., інфляційні витрати у розмірі 261379 (двісті шістдесят одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 96 коп., 3 % річних у розмірі 357511 (триста п'ятдесят сім тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 95 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, п/р № 2603130103944 у АТ "Ощадбанк" МФО 328845, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 у АТ "Ощадбанк" МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір в сумі 48554 (сорок вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 25 коп.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 10.04.2013 року

Головуючий суддя Степанова Л.В.

суддя Смелянець Г.Є.

суддя Д'яченко Т.Г.