Постанова № 30602092, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5019/1089/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційні скарги Сарненської міської ради та

Комунального підприємства готелю "Случ"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р.

у справі господарського суду Рівненської області №5019/1089/12

за позовом фізичної особи-підприємця Ілюка Андрія Петровича

до 1) Комунального підприємства готелю "Случ";

2) фізичної особи-підприємця Шевченко Ольги Сергіївни

3-ті особи 1) Сарненська міська рада;

2) Виконавчий комітет Сарненської міської ради

про визнання права користування орендованим нежитловим приміщенням,

зобов'язання усунути перешкоди та зобов'язання відповідача-1 фактично

передати в користування приміщення,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від 3-тьої особи 1: Назарець І.П. - довіреність у справі,

від 3-тьої особи 2: Назарець І.П. - довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Ілюк Андрій Петрович звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства готелю "Случ" та фізичної особи - підприємця Шевченко Ольги Сергіївни і просить суд визнати за ним право користування нежитловим приміщенням загальною площею 14,7 кв., яке розташоване на першому поверсі готелю "Случ" в м.Сарни, вул.17 вересня, буд.1, згідно договору оренди №8 від 02.04.2012р., укладеного між позивачем та першим відповідачем; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні майном шляхом звільнення приміщення та зобов'язати першого відповідача фактично передати приміщення в користування.

Заперечуючи проти задоволення позову, перший відповідач посилається на те, що договір оренди №8 від 02.04.2012р є неукладеним, а також стверджує, що приміщення з такою площею, що зазначена у договорі оренди, у готелі "Случ" відсутнє.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.11.2012р. (суддя Трускавецький В.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що договір оренди №8 від 02.04.2012р., є неукладеним, а також у зв'язку з неподанням позивачем доказів, які б дали змогу визначити у натурі (ідентифікувати) орендоване приміщення, передане йому за вказаним договором, та доказів того, що другому відповідачу передано в оренду те саме приміщення, що і позивачу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. (головуючий, суддя Демидюк О.О., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.) рішення суду першої інстанції змінено. Відповідно до постанови позов задоволено частково: визнано за позивачем право користування нежитловим приміщенням загальною площею 14,7 кв.м., яке розташоване на першому поверсі готелю "Случ" у м.Сарни, вул.17 вересня, буд.1 згідно договору оренди №8 від 02.04.2012р., укладеного з КП готель "Случ", та зобов'язано останнього передати позивачу в користування вказане приміщення. В задоволенні решти позову відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що договір оренди №8 від 02.04.2012р. не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки строк його дії не перевищує трьох років, а відтак, - договір є укладеним; визначена у договорі окрема частина приміщення може бути об'єктом оренди, вона фактично існує, а тому позивач має право вимагати її передання в оренду відповідно до умов договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Сарненська міська рада та Комунальне підприємство готель "Случ" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 02.04.2012р. між КП готель "Случ" (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди №8, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення старих душових загальною площею 14,7 кв.м., які перебувають на балансі орендодавця та розташовані на першому поверсі готелю за адресою: м.Сарни, вул.17 Вересня, буд.1.

Відповідно до цього договору майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності орендаря - електромонтажні роботи, роздрібна торгівля на ринку, надання послуг перукарнями.

Пунктом 7.1 визначено, що договір укладено на 2 роки 11 місяців і він діє з 02.04.2012 року по 02.03.2016 року включно.

Також судами з'ясовано, що 27.04.2012р. між КП готель "Случ" (орендодавець) та ФОП Шевченко О.С. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №8, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме окреме індивідуально визначене майно, яке належить до комунальної власності: нежитлове приміщення площею 30 кв.м, розташоване за адресою: м.Сарни, вул.17 вересня, буд.1 на першому поверсі будинку готелю "Случ".

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що майно передається в оренду з метою використання у підприємницькій діяльності орендаря - надання послуг перукарнями. Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27 квітня 2012 року до 28 квітня 2013 року включно (п.10.1 договору).

Згідно акту прийому-передачі від 27.04.2012р. ФОП Шевченко О.С. прийняла від Комунального підприємства в оренду нежитлове приміщення площею 30 кв.м, розташоване за адресою: м.Сарни, вул.17 вересня, буд.1 на першому поверсі будинку готелю "Случ" (а.с.69).

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало оспорювання відповідачами наявності у позивача права користування орендованим приміщенням і відмова орендодавця виконати умови договору оренди №8 від 02.04.2012р. щодо передачі приміщення в оренду.

Згідно ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, способами захисту прав і законних інтересів є, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, присудження до виконання обов'язку в натурі.

В силу ст.759 ЦК України, ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 4 ст.284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 7.1 договору оренди №8 від 02.04.2012р. передбачено, що його укладено терміном на 2 роки 11 місяців і він набирає чинності із 02.04.2012р. і діє до 02.03.2016р. включно.

Відповідно до ст.ст.251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З огляду на приписи названих норм, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що договір укладено зі строком дії - 2 роки 11 місяців, тобто менші ніж на три роки, і на нього не поширюються положення ст.ст.793, 794 ЦК України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції визначений у договорі термін - 2016 рік закінчення строку його дії є опискою.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи скаржників про те, що договір №8 від 02.04.2012р. укладено строком на 3 роки 11 місяців без додержання вимог ст.ст.793, 794 ЦК України.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.650 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Поняття індивідуально визначеної речі надається ст.184 ЦК України, відповідно до якої індивідуально визначеною є річ, наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Індивідуально визначена річ може передаватися в користування, зокрема, за договором найму (оренди).

Частиною 3 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.766 ЦК України встановлено, що якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.

У своїй касаційній скарзі Сарненська міська рада не заперечує наявність на першому поверсі готелю "Случ" приміщення, яке використовувалось як душові, але стверджує, що воно має іншу площу, ніж ту, що зазначена в укладеному з позивачем договорі оренди. Вказані доводи колегія суддів відхиляє і погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що в силу ст.283 ГК України ст.ст.760, 793, 795 ЦК України об'єктом оренди можуть бути окремі частини будівлі або капітальної споруди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, об'єктом оренди за договором №8 від 02.04.2012р., укладеним між позивачем та КП готель "Случ", є фактично існуюча частина приміщення "старих душових" на першому поверсі готелю "Случ", і вона в оренду ФОП Шевченко О.С. згідно договору №8 від 27.04.2012р. та акту прийому-передачі не передавалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права користування нежитловим приміщенням загальною площею 14,7 кв.м., розташованим на першому поверсі готелю "Случ" за адресою: м.Сарни, вул.17 Вересня, буд.1 згідно договору оренди №8 від 02.04.2012р., та зобов'язання КП готель "Случ" передати позивачу в користування вказане приміщення.

Що ж до позовної вимоги до ФОП Шевченко Ольги Сергіївни, то за відсутністю факту користування нею саме тим приміщенням, яке є предметом договору оренди №8 від 02.04.2012р., ця вимога правомірно залишена судами без задоволення.

Викладені у касаційних скаргах доводи скаржників про не встановлення індивідуальних ознак спірного майна, переданого в користування позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами у порядку ст.ст.33, 34 ГПК України доказів. Окрім того, вказані доводи фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Сарненської міської ради та Комунального підприємства готелю "Случ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №5019/1089/12 - без змін.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.