Ухвала суду № 3060192, 04.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  22-а-7190/08                                           Головуючий у І-ій інстанції: Шабунін С.В. 

№ 46/340-А                                                                                  Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 грудня2008 року                                                                                          м. Київ                                                                                                      

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:              Малиніна В.В.

суддів:                          Романчук  О.М., Усенка  В.Г.,         

         при секретарі:            Демченко  Т.І.,

         за участю представника апелянта -  Мазуркевича О.М.,

         представника позивача -  Хоріної І.М.,     

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Інтермік-харчові  технології» до  Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Інтермік-харчові  технології» (надалі – Позивач, ТОВ «Інтермік-харчові  технології») звернулося  до Господарськогосуду м. Києва  з  позовом до Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва (надалі – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача №0000132302/0  від 10.02.2007 року та №0000132302/1  від 24.04.2007 року, прийнятих  на підставі   акту виїзної  планової  перевірки позивача № 49/1-23-02-31900578 від 31.01.2007 року, з  питань дотримання вимог  податкового, валютного та  іншого  законодавства за  період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зауважує, що підприємством було дотримано вимоги п.п. 7.3.2 та 7.3.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування  прибутку  підприємств»  від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі  змінами  та  доповненнями, тобто  фактично  відображено витрати, понесені в іноземній валюті протягом звітного періоду у  зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат, в сумі  балансової  вартості  придбаної іноземної  валюти.

 Постановою Господарськогосуду м. Києва  від 10 вересня 2007 року позовні вимоги ТОВ «Інтермік-харчові  технології» задоволені в повному обсязі. 

         Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.02.2007 р. № 0000132302/0 та від 24.04.2007 р. № 0000132302/1.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарськогосуду м. Києва  від 10 вересня 2007 року та  прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та  процесуального права, що  призвело на думку позивача до  неправильного  вирішення  справи.

В  судовому  засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги; представник позивача - заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд  апеляційної  інстанції  залишає  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а  постанову  або  ухвалу  суду  без  змін, якщо визнає, що  суд  першої  інстанції  правильно  встановив  обставини  справи  та  ухвалив  судове  рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і  процесуального  права.

Судом  першої  інстанції  вірно  було  встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

         За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 49/1-23-02-31900578 від 31.01.2007 р., в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.3.1, 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, п.п 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за три квартали 2006 року в сумі 78 144,00 грн.

        На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007 р. № 0000132302/0 про визначення позивачеві сум податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 78 144,00 грн. за основним платежем та 15 629,00 грн. по штрафним (фінансовим) санкціям, всього на суму 93 773,00 грн.

          За наслідками розгляду заперечень позивача щодо акту перевірки від 31.01.2007 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва їх відхилено, що підтверджується листом від 08.02.2007 р. в матеріалах справи.

          У зв'язку з залишенням без задоволення первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 10.02.2007р. №0000132302/0, поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, 24.04.2007р. в адресу позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 24.04.2007 р. № 0000132302/1.

          Застосовуючи норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного податково повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 31.01.2007 р. та не заперечується представниками сторін, у 2006 році позивач придбавав товари за межами митної території України та відображав витрати, понесені в іноземній валюті у зв'язку з їх придбанням, в сумі балансової вартості придбаної іноземної валюти. Правильність віднесення витрат на придбання таких товарів до валових відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.п. 11.2.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з п.п. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

У п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 77 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. При цьому, балансовою вартістю такої іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку) п.п 7.3.4 п. 7.3 ст. 7).

Отже, норми п.п. 7.3.2 п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлюють порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий же як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

В такому разі, балансова вартість іноземної валюти має розраховуватися за курсом, що діяв на дату оплати товару, тобто, дати понесення витрат з купівлі іноземної валюти, а не фактичного отримання товару.

            За таких обставин, твердження відповідача про обов'язок платника податків відносити на валові витрати суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів, суперечать чинному законодавству.

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 та п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено обґрунтованості своїх заперечень.

З  огляду  на  викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з  дотриманням норм  матеріального і процесуального права, а  тому  підстав  для  його  скасування  не  вбачається.

Відповідно  до п.1 ч.1  ст. 198 КАС  України  за  наслідками  розгляду  апеляційної  скарги  на  постанову суду  першої  інстанції суд  апеляційної  інстанції має  право  залишити  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а  постанову  суду - без  змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

     УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року  -  залишити  без  задоволення.

Постанову Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Інтермік-харчові  технології» до  Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень – залишити  без  змін.

Матеріали справи повернути до  Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

          Судді:

             Повний текст ухвали  складено та підписано  09.12.08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  22-а-7190/08                                           Головуючий у І-ій інстанції: Шабунін С.В. 

№ 46/340-А                                                                                  Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 грудня2008 року                                                                                          м. Київ                                                                                                      

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:              Малиніна В.В.

суддів:                          Романчук  О.М., Усенка  В.Г.,         

         при секретарі:            Демченко  Т.І.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Інтермік-харчові  технології» до  Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень, -

Керуючись ст. ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

     УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року  -  залишити  без  задоволення.

Постанову Господарського  суду  м. Києва  від 10 вересня 2007 року у  справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Інтермік-харчові  технології» до  Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень – залишити  без  змін.

Матеріали справи повернути до  Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

          Судді: