Рішення № 30601616, 08.04.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 р. Справа № 923/213/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ПІВДЕНЬ-ТРАНС", м.Одеса

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

про стягнення 13312 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бобрицький А.В., довіреність № 3 від 02.08.2012 р.; Носатченко А.С., довіреність № 4 від 02.08.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт: серія НОМЕР_1, виданий Дніпровським РВХМУ УМВС України в Херсонській області від 05.11.1998 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ПІВДЕНЬ-ТРАНС" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по перевезенню вантажів № 01-ПБ1 від 14.09.2012 року у розмірі 13312 грн. 07 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 01-ПБ1 від 14.09.2012 року (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався перевозити власним та/або залученим у третіх осіб автотранспортом вантаж, що належить позивачу від пунктів завантаження до пунктів призначення та видавати їх уповноваженим на одержання вантажів особам.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором перевезення, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

За умовами п.3.3. договору оплата послуг здійснюється замовником протягом 10-ти днів після складання відповідних документів для проведення оплати.

Матеріали справи свідчать, що згідно актів наданих послуг, а саме:

- від 30.09.2012 р. на суму 2886,16 грн.;

- від 31.10.2012 р. на суму 12933,12 грн.;

- від 10.11.2012 р. на суму 378,95 грн. , - перевізником було надано послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 16198,23 грн.

На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату наданих перевізником послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 16198,23 грн.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №343 від 05.12.2012 року позивачем помилково було перераховано на поточний банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 13312,07 грн.

Відповідно до присів ст.33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або триматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених п.4 ч.2 ст. 11 ЦК України, де передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є інші юридичні факти, а частиною 3 цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 173 Господарського кодексу України визнає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, відповідач не довів, що отримані грошові кошти 13312,07 грн. він використав на виконання будь-яких договірних господарських зобов'язань, тобто, він отримав від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.І ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що відповідач повинен повернути безпідставно набуте майно (гроші), в зв'язку з цим задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, інші реквізити не зазначені) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ПІВДЕНЬ-ТРАНС» (65121, м.Одеса, проспект Маршала Жукова, б.4/д, р/р 260056658701 в філії «Полтавського регіонального управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 37759513) заборгованість в сумі 13312,07 грн. , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська