Рішення № 30601450, 09.04.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2013 р. Справа № 903/161/13-г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом приватного підприємства "Імідж-Інвестмент"

до сільськогосподарського приватного підприємства "Відродження"

про стягнення 28 800,62 грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Котищук В.Л., дов. №26/03 від 26.03.2013р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: приватне підприємство "Імідж-Інвестмент" звернулось до господарського суду з позовом до сільськогосподарського приватного підприємства "Відродження" про стягнення 28 800,62 грн., в тому числі 28 751,00 грн. заборгованості по оплаті відпущених впродовж 2009-2011 р.р. товарно-матеріальних цінностей, 49,62 грн. 3% річних за період з 25.01.2013р. по 14.02.2013р., нарахованих згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей на підставі накладних №220 від 02.07.2009р., №258 від 23.08.2010р., №90 від 14.07.2011р., №135 від 23.08.2011р., №234 від 30.09.2011р., №171 від 10.10.2011р.,

Ухвалою суду від 15.02.2013р. порушено провадження у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 15.02.2013р. позивач подав копії рахунків №526-14 від 28.08.2009р., №5 від 14.07.2010р., №894 від 26.04.2011р., №50 від 23.08.2011р., №66 від 04.10.2011р., №67 від 14.10.2011р.

Ухвалою суду від 26.02.2013р. розгляд справи згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням останнім витребуваних судом доказів.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.03.2013р. заперечив факт отримання сівалки по накладній №258 від 23.08.2010р., стверджував, що на останній не його підпис. Разом з тим, на вимогу ухвали суду від 26.02.2013р. не подав письмових пояснень (обґрунтованих доводів та заперечень) по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2013р. розгляд справи згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просив суд задовольнити останній в повному обсязі.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду письмових пояснень та витребуваних судом документів, а саме, довідку про включення до ЄРПОУ, журнал реєстрації довіреностей за 2010 рік, повноважного представника в судове засідання СГПП «Відродження» не направило, хоча вчасно та належним чином було повідомлене про час та місце судового розгляду (ухвала суду від 26.03.2013р. отримана директором СГПП "Відродження" Мартинюком Р.М. під розписку 26.03.2013р., про що зазначено, у протоколі судового засіданні від 26.03.2013р., а.с. 54-55).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстації»).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалою суду від 26.03.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

Приватне підприємство "Імідж-Інвестмент" відпустило сільськогосподарському приватному підприємству "Відродження" дизпаливо по накладних №220 від 02.07.2009р., №90 від 14.07.2011р., №135 від 23.08.2011р., №234 від 30.09.2011р., №171 від 10.10.2011р. та сівалку по накладній №258 від 23.08.2010р. на загальну суму 87 221,00 грн.(а.с. 9-14).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище накладних згідно довіреностей №644650 від 02.07.2009р., №914059 від 23.08.2010р., №914100 від 14.07.2011р., №914069 від 10.10.2011р. (а.с. 15-18).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.).

На цьому зауважено і в постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. №9/252-10, від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011.

Відповідачу до оплати були виставлені рахунки-фактури №5 від 14.07.2010р., №526-14 від 28.08.2009р., №СФ-0000894 від 26.04.2011р., №50 від 23.08.2011р., №67 від 14.10.2011р., №66 від 04.10.2011р. (а.с. 43-45).

Відповідач оплату здійснив частково на суму 58 470,00 грн., що стверджується банківськими виписками (а.с. 22-33).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1. ст.32 ГПК України).

Позивач в підтвердження боргу надав суду первинні бухгалтерські документи: накладні, довіреності, відповідач належними та допустимими доказами борг не заперечив.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 28 751,00 грн., стверджується накладними №220 від 02.07.2009р., №90 від 14.07.2011р., №135 від 23.08.2011р., №234 від 30.09.2011р., №171 від 10.10.2011р., №258 від 23.08.2010р. з відмітками про отримання (а.с.9-14), довіреностями (а.с. 15-18), рахунками-фактур №5 від 14.07.2010р., №526-14 від 28.08.2009р., №СФ-0000894 від 26.04.2011р., №50 від 23.08.2011р., №67 від 14.10.2011р., №66 від 04.10.2011р. (а.с. 43-45), банківськими виписками (а.с. 22-33) та підлягає до стягнення з сільськогосподарського приватного підприємства "Відродження" в силу ст.193 ГК України, згідно якої учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо отримання сівалки по накладній №258 від 23.08.2010р. та твердження, що на останній не його підпис, при цьому виходить з наступного:

Накладна №258 від 23.08.2010р. містить назву підприємства, від імені якого складено документ, підпис особи відповідача, яка отримала товар - як зазначено в накладній, Мартинюк.

В накладній зазначено реквізити довіреності, на підставі якої передавався товар -довіреність серії ЯНМ № 914059 від 23.08.2010р.

Відповідач в процесі судового розгляду не довів обставини, на які посилався, не підтвердив належними та допустимими доказами того факту, що підпис на цій накладній не належить Мартинюку Р.М..

Повноваженнями досліджувати підписи на документах господарський суд не наділений, а клопотань про призначення почеркознавчої експертизи від відповідача не надходило.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 (надалі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п.13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Довіреність містить необхідні підписи в рядках "Підпис засвідчую", "Керівник підприємства".

Доказів анулювання довіреності серії ЯНМ № 914059 від 23.08.2010р. в порядку, визначеному п. 9 Інструкції, суду не подано.

Журнал реєстрації довіреностей за 2010 рік на вимогу ухвали суду від 26.03.2013р. не представлено.

Водночас, в матеріалах справи є банківська виписка про часткову сплату коштів в сумі 6000,00грн. з призначенням платежу «за сівалку згідно рахунку-фактури №СФ-0000894 від 26.04.2011р.» (а.с. 30).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 49,62 грн. 3% річних за період з 25.01.2013р. по 14.02.2013р..

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.).

Нарахування 3%річних за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснюється згідно ст. 625 ЦК України незалежно від укладення договору.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 49,62 грн. 3% річних за період прострочення платежів з 25.01.2013р. по 14.02.2013р.

Розрахунок нарахування трьох процентів річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми трьох процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства "Відродження", Волинська область, Іваничівський район, с. Луковичі, код ЄДРПОУ 30165713

на користь приватного підприємства "Імідж-Інвестмент", м. Луцьк, 1-й пр.Малоомелянівський, буд. 13, код ЄДРПОУ36394921

28751,00 грн. основного боргу, 49,62 грн. річних, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 30 521,12грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

11.04.2013р.

Суддя С.Т.Філатова