Постанова № 30601079, 28.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" березня 2013 р. Справа № А18/331-08

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м.Васильків

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Васильків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Кошик А. Ю.

За участю представників сторін:

Позивача - Смехньова Л.Б., Горбаченко Л.В., Кашуба Л.Г.

Відповідача - Гайдай В.Ф.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (далі - позивач) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ухвали від 23.05.2008 року було відкрите провадження в адміністративній справі у відповідності до п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 17.07.2008 року відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № А6/647-07, яка знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції, оскільки зазначена справа має аналогічні підстави позову і результат її вирішення має значення для правильного і однакового вирішення спору у справі, що розглядається.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивача, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до остаточного вирішення спору у справі господарського суду Київської області № А6/647-07, в якій досліджувались підстави позовних вимог, аналогічні з підставами у справі, що розглядається.

Відповідно до ухвали суду від 17.07.2008 року провадження у справі № А18/331-08 зупинялось до остаточного вирішення спору у справі Господарського суду Київської області № А6/647-07.

25.06.2009 року до господарського суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку із тим, що справа №А6/647-07 вже розглянута (копії ухвал додані до клопотання).

Відповідно до ухвали суду від 27.11.2009 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.12.2009 року. Відповідно до ухвали суду від 03.12.2009 року розгляд справи перенесено з 15.12.2009 року на 16.12.2009 року.

У судовому засіданні 16.12.2009 року представником відповідача надано суду докази звернення з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України у справі №А6/647-07 та пояснення про причини своєчасного не оскарження відповідної ухвали апеляційного суду від 09.06.2009 року у справі №А6/647-07.

Враховуючи, що провадження у справі №А18/331-08 зупинялось до остаточного вирішення спору у справі №А6/647-07, а не лише до набрання відповідним рішенням законної сили, у судовому засіданні 16.12.2009 року було з'ясовано, що обставини, які зумовили зупинення фактично не відпали, тому провадження у справі №А18/331-08 підлягає зупиненню до остаточного вирішення спору у справі №А6/647-07.

Ухвалою суду від 16.12.2009 року провадження у справі №А18/331-08 зупинено до остаточного вирішення спору у справі господарського суду Київської області № А6/647-07.

01.02.2013 року до господарського суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі у зв'язку із тим, що справа №А6/647-07 вже розглянута Вищим адміністративним судом України (копію ухвали додано до клопотання).

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження у справі № А18/331-08 було поновлено ухвалою від 05.02.2013 року та призначено справу до розгляду на 14.03.2013 року.

В судовому засіданні 14.03.2013 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, розгляд справи відкладався до 28.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача шляхом безпідставного визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач позовні вимоги вважає обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив:

Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.03.2006 року № 00003223400/0 (від 28.04.2006 року № 0000172340) щодо зобов'язання сплатити штрафні санкції у сумі 574399,80 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1148799,52 грн. відповідно до Акту перевірки від 24.02.2006 року №478/23-1/31916457, повернення 574399,80 грн. штрафних санкцій, які погашені поточними платежами в період 2007 року та визнання за позивачем права сплачувати поточні податкові зобов'язання з ПДВ, обчислені по своєчасно поданих деклараціях протягом 10 днів у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Після поновлення провадження у справі позивач подав заяву № 317 від 13.03.2013 року про уточнення позовних вимог, в які просить позовними вимогами вважати вимогу про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0000322340/0 від 09.03.2006 року (№0000172340 від 28.04.2006 року) щодо зобов'язання КП «Васлльківтепломережа» сплатити штрафні санкції у сумі 574399,80 грн. за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1148799,52 грн. відповідно до Акту перевірки від 24.02.2006 року №478/23-1/31916457.

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 24.02.2006 року було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Комунальним підприємством «Васильківтепломережа». За результатами проведеної перевірки 24.02.2006 року Васильківською ОДПІ в Київській області було складено Акт перевірки № 478/23-1/31916457.

В ході проведення комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2002 року по 30.06.2005 року було, зокрема, виявлено порушення позивачем вимог п. 7.7.1 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача), п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача).

За наслідками проведеної податкової перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000322340/0 від 09.03.2006 року (№0000172340 від 28.04.2006 року) щодо зобов'язання КП «Васлльківтепломережа» сплатити штрафні санкції в розмірі 50% у сумі 574399,80 грн. за затримку на 327 календарних днів граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1148799,52 грн. відповідно до Акту перевірки від 24.02.2006 року №478/23-1/31916457.

При цьому, податкове повідомлення-рішення від 28.04.2006 року № 0000172340. яке рахується в особистій картці позивача про нарахування тієї ж суми штрафних санкцій 574541,23 грн., що і в податковому повідомленні-рішенні № 0000322340/0 від 09.03.2006 року, позивач не отримував і його походження не відоме.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу щодо формування та погашення податкового боргу, вважає нарахування штрафних санкцій неправомірним і звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звірки всіх нарахувань по податку на додану вартість з 2003 року по 01.07.2007 року було виявлено некоректний облік по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість в особистій картці платника податку та формування податкового боргу, нарахуванню та погашенню штрафних санкцій.

Згідно висновків перевіряючого органну, починаючи з 2003 року в автоматичному режимі з використанням автоматизованої інформаційної системи спеціального кодування всі надходження за своєчасно сплачені повністю або частково поточні платежі, незважаючи на призначення платежу, за узгоджені податкові зобов'язання в порядку календарної черговості та хронологічному порядку йдуть тільки на погашення податкового боргу. Як наслідок всі узгоджені податкові зобов'язання з 1 місяця 2003 року (в тому числі і всі надходження за 2006 рік) вважались податковим боргом, на який нараховувались 50 % штрафу, що призводило до постійного виникнення новоствореного податкового боргу.

Згідно до звірки з карткою особистого рахунку КП «Васильківтепломережа по платежу ПДВ всі кошти, незважаючи на призначення платежу і самостійно перерахованої готівки за 2003-2006 роки зараховувались у погашення податкового боргу та пені, в зв'язку з чим виникав новостворений податковий борг з наступних поточних зобов'язань.

Неправомірність висновків контролюючого органу, наявність суттєвих розбіжностей по наявним у позивача податковим повідомленням-рішенням за досліджуваний період сплати ПДВ та неправомірність встановлення податкового боргу, збільшення штрафних санкцій досліджувалось та встановлено за наслідками розгляду спору уу справі А6/647-07 (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача) передбачено, що (п.11.1.) у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Відповідно до вищезазначеної норми Закону, якщо платник податку перебуває у державній чи комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків. Цей же Закон містить норму, згідно якої активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Однак, податковий орган, не вживаючи визначених п.11.1. ст. 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача) заходів, всупереч визначеному платником податків призначенню платежу спрямовував сплачені позивачем кошти по податку на додану вартість на погашення не тільки прямої заборгованості з ПДВ, але й пені та штрафних санкцій, чим зумовлював постійне існування податкового боргу та його його збільшення шляхом застосування відповідальності за несвоєчасну сплату.

Згідно із п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача) податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України.

Відповідно до п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла у відповідний період господарської діяльності позивача), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у поданій ним податковій декларації, протягом 10 днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбачених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає (сплаті) перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізигу на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Позивач в платіжних дорученнях, а саме в реквізиті «Призначення платежу», було надано повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів. В той же час, норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають повноважень податкового органу змінювати призначення платежу.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством до бюджету держави.

Не обґрунтовують правомірність дій контролюючого органу і посилання на п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідного до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Зміст вищенаведеної статті Закону не містить будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу -податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 ст. 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платклків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які відтіесені до їх компетенції. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Таким чином вищевказані вимоги закону не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, при цьому не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Таким чином, доводи Васильківської ОДПІ Київської області спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваних сум штрафних санкцій став висновок податкового органу про несвоєчасну Підприємством сплату податкових зобов'язань з цього податку за звітні періоди 2006 року. Як з'ясовано судом, підставою для цього висновку стало самовільне спрямування Васильківською ОДПІ платежів, внесених на оплату поточних зобов'язань, в рахунок сплати податкового боргу позивача за минулі періоди.

У вирішенні цього спору судом встановлено, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.01.2013 року у справі № А6/647-07.

Відповідач не довів суду ті обставини, на підставі яких було визначено податковий борг та застосовано штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, вказані в Акті порушення приписів податкового законодавства щодо несвоєчасності розрахунків з бюджетом платника податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження встановленими обставинами в справі, через що спірні податкові повідомлення - рішення є таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів суду ті обставини, на підставі яких було визначено податковий борг та застосовано штрафні санкції в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, викладені в Акті перевірки висновки Васильківської ОДПІ про порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо несвоєчасності розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв'язку з чим, спірні податкові а додану вартістьа"аведеного помлення - рішення дку домлення - рішення 91 календарного дня до дня фактичного паогашення повідомлення-рішення є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 19, 124 Конституції України, ст. ст.71, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000322340/0 від 09.03.2006 року (№0000172340 від 28.04.2006 року).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» 3,40 (три) грн. витрат по сплаті судового збору.

Суддя Кошик А.Ю.