Рішення № 30601004, 09.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.13 Справа №914/680/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро Юкрейн», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Габен», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 2' 094' 235, 80 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Борков С.П. - (дов.№вих.2/1 від 10.01.2013 р., діє до 10.01.2014 р.);

від відповідача: Гордійчук С.М. (дов.№б/н від 05.01.2012р., діє до 31.12.2014 р.)

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро Юкрейн» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Габен» про стягнення заборгованості у сумі 2' 094'235, 80 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 05.03.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник відповідача підтримав подану ним через канцелярію суду заяву, в якій просить відстрочити виконання рішення по справі та зменшити розмір штрафних санкцій. Свої вимоги аргументує, зокрема, наступним. Основними напрямками діяльності (джерелами прибутку) відповідача є гуртова торгівля засобами захисту рослин, насіння, міндобривами та вирощування сільськогосподарських культур, тобто, купівля і наступний продаж рухомого майна. Пік активної господарської діяльності приходиться виключно на весняний період. Разом з тим, 09.04.2012р. щодо відповідача було вжито заходи до забезпечення позову у справі №5015/1390/12 шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно в сумі 61'398'000,00 грн., які були скасовані постановою ВГС України тільки 05.12.2012р. Протягом цього часу відповідач фактично не мав можливості проводити вчасний розрахунок з контрагентами внаслідок чого утворилася заборгованість.

Крім того, відповідач підтримав заяву про застосування строку позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені. Проти решти позовних вимог відповідач не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

29.03.2010 р. між ТзОВ «Самміт-Агро Юкрейн» (продавець, позивач по справі) та ТзОВ - Фірма «Габен» (дистриб'ютор, відповідач по справі) було укладено дистриб'юторську угоду №44-2010/Д (надалі по тексту - дистриб'юторська угода 2010) за умовами якої на період її дії ТзОВ - Фірма «Габен» було призначено не ексклюзивним дистриб'ютором по розповсюдженню на території України агрохімічної продукції, а саме -засобів захисту рослин, що пропонуються японською компанією Сумітомо Корпорейшн та іншими іноземними виробниками через ТзОВ «Самміт-Агро-Юкрейн» на українському ринку.

За умовами п.3.1.10 дистриб'юторської угоди 2010 дистриб'ютор зобов'язаний на протязі трьох днів із дня отримання товару проводити оплату виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до п.6.1. дистриб'юторської угоди 2010 право власності на товар переходить до дистриб'ютора в момент отримання ним товару та товаросупровідних документів.

Ціна товару згідно із п. 4.1 Дистриб'юторської угоди 2010 визначається із урахуванням того, що товар постачається в Україну виключно по зовнішньоекономічних контрактах, тому ціна на товар вказана в додатку №1 у гривнях та еквівалент у доларах США з розрахунку 8,00 грн. до долару США. Відпуск товару проводиться партіями у відповідності до заявок дистриб'ютора. На кожну партію продавець надає рахунок фактуру з цінами у гривнях по курсу міжбанківських торгів на день виставлення рахунку.

04.04.2011р. між сторонами було укладено дистриб'юторську угоду №47-2011/Д (надалі по тексту - дистриб'юторська угода 2011), на підставі якої були здійснені поставки товару у 2011 році.

На виконання умов зазначених угод позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 3' 455' 594,69 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковими накладними: №РН-0406009 від 07.06.2010р. на суму 28' 120,08грн., №РН-0406007 від 07.06.2010р. на суму 791' 381,52грн., №РН-0406008 від 07.06.2010р. на суму 122' 268,00грн., №РН-0306015 від 04.06.2010р. на суму 1' 415' 592,00грн., №РН-0807010 від 12.07.2010р. на суму 445' 680,67грн., №РН-0907007 від 16.07.2010р. на суму 66' 805,92грн., №РН-1407004 від 15.07.2011р. на суму 28' 233,60грн., №РН-0909006 від 15.09.2010р. на суму 243' 312,00грн., №РН-1409005 від 15.09.2010р. на суму 121' 500,00грн., №РН-3005002 від 02.06.2011р. на суму 193' 100,90грн. Відповідач здійснив тільки часткову оплату за отриманий товар, тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 1' 557' 424,15 грн. Зазначені факти сторонами в судовому засіданні не заперечувалися.

Відповідно до пунктів 10.3 дистриб'юторських угод 2010 та 2011 позивач нарахував відповідачу 233' 613,62 грн. пені.

Щодо нарахованої суми пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пунктів 10.3 дистриб'юторських угод 2010 та 2011 в разі прострочення платежів за угодою, дистриб'ютор сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми оплати по угоді за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно частини шостої ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки в договорах не має вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановлено ст.232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому розрахунок позивача, проведений за період більший ніж 183 дні, є не правильний.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Граничною датою оплати поставленого товару за останньою накладною є 16.07.2011р. Таким чином, строк позовної давності в один рік щодо вимоги про стягнення пені сплив до дати звернення з позовною заявою. Те саме стосується і поставок товарів за накладними в попередні періоди.

Згідно з ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така точка зору підтримується Вищим господарським судом України у постанові від 17.07.2012р. у справі №11/70пд/2011 та Верховним судом України у постанові від 10.12.2002р. у справі №10/257 де зазначено, що пропуск позовної давності є достатніми самостійними підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, оскільки строк позовної давності за позовною вимогою про стягнення пені сплив і відповідач подав відповідну заяву про застосування строку позовної давності, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення пені відсутні.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 133' 672,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 169' 526,17 грн. Однак, здійснивши перерахунок, суд встановив, що позивач не звернув увагу на те, що у 2012 році було 366 дні, а не 365 днів, а тому розмір трьох відсотків за користування чужими коштами повинен становити 133'536,63 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що зокрема вбачається з підписаних сторонами без жодних застережень видаткових накладних, проте матеріалами справи не підтверджено факту проведення відповідачем оплати вартості поставлених товарів у повному обсязі.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідач просив відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2014р., мотивуючи своє прохання складним фінансовим становищем, на підтвердження чого подав копії фінансового звіту та балансу на 2012 рік.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Подані заявником докази підтверджують те, що боржник перебуває у складному фінансовому становищі. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що господарська діяльність відповідача носить сезонний характер. У постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2013р. у справі №37/322-09 зазначено, що розглядаючи заяву про надання відстрочки суд повинен приймати до уваги сезонний характер виробництва підприємства.

Тому, зважаючи на необхідність задоволення господарських інтересів обох сторін та не допущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки, враховуючи підтверджене доказами важке матеріальне становище відповідача та його сезонний характер роботи, що впливає на можливість виконання зобов'язань перед контрагентами, суд вважає за доцільне заяву про відстрочку виконання рішення задоволити частково та відстрочити виконання рішення до 01.04.2014р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.193, ч.2 ст.218, Господарського кодексу України, ст.ст.11, 258, 267, 509, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма «Габен» (79026, м.Львів, вул.Персенківка, буд.19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20832731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро Юкрейн» (03680, м.Київ, вул.Горького, буд.172-а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30301758) 1' 557' 424,15 грн. - основного боргу, 169' 526,17 грн. - інфляційних втрат, 133' 536,63 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 37' 209,74 грн. - судового збору з відстрочкою платежу до 01.04.2014р.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 09.04.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 11.04.2013р.

Суддя Яворський Б.І.