Рішення № 30600320, 10.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4266/13 10.04.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»Простягнення 4 992,27 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явивсяВід відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач) про стягнення 10 330,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 367,24 грн. та інфляційних збитків у розмірі 381,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 10.04.2013 р.

02.04.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності. Крім того, за змістом клопотання представник відповідача зазначив, що 19.04.2012 р. відповідачем було сплачене відповідачу спірне страхове відшкодування у розмірі 3 650,15 грн., на підтвердження чого до клопотання представником відповідача додано платіжне доручення №26190 від 19.04.2012 р., в зв'язку із чим останній вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 р. між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та Мовляйко Н.Б. укладено договір добровільного страхування №28-28021720, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останньої, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АІ 2586 АХ.

11.04.2009 р. о 17 годині 00 хвилин гр. Нагайчук О.П., керуючи транспортним засобом автомобілем «МАN», державний реєстраційний номер АІ 1829 ВН, на території ринку «Фермер» по вул. Елктротехнічній, 18 в м. Києві, не врахував дорожню обстановку та рухаючись заднім ходом для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АІ 2586 АХ, під керуванням Гиголишвілі Г.В., в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ Деснянського ГУМВС України в м. Києві.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2009 р. у справі №3-3492/09 водія Нагайчука О.П. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №62306 про оцінку автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АІ 2586 АХ, складеного 10.06.2009 р. ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», вартість матеріального збитку, завданого власникові «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АІ 2586 АХ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 781,67 грн.

Страховим актом №28832Т від 22.06.2009 р. пошкодження транспортного засобу марки «ЗАЗ», державний реєстраційний номер АІ 2586 АХ, внаслідок ДТП, що сталося 11.04.2009 р. о 17 годині 00 хвилин на території ринку «Фермер» по вул. Елктротехнічній, 18 в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 4 243,15 грн.

На підставі страхового акту, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 4 243,15 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №0000002318 від 08.07.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 4 243,15 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Нагайчук О.П., який керував автомобілем «МАN», державний реєстраційний номер АІ 1829 ВН, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з витягу МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «МАN», державний реєстраційний номер АІ 1829 ВН, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Нагайчук О.П. автомобілю «МАN», застрахована - відповідачем згідно із полісом №ВВ/8676603.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «МАN», державний реєстраційний номер АІ 1829 ВН застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВВ/8676603, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент ДТП та направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Претензією щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу від 02.03.2010 р. №8477-03-1/11, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 243,15 грн.

19.04.2012 р. відповідач сплатив на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26190 від 19.04.2012 р. (призначення платежу - страхове відшкодування за регресною вимогою №8477-03/1/11 від 02.03.2010 р.).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що частину заявленого до стягнення страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн. відповідач сплатив позивачу 19.04.2012 р., тобто до звернення останнім із позовом до суду (05.03.2013 р.).

Зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює захист порушених прав на момент звернення до суду.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн. до звернення позивачем із позовом, то на момент такого звернення порушеного права позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 3 650,15 грн. не існувало, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Матеріалами справи (звіт від 17.01.2007 р.) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», державний реєстраційний номер АА 1674 ЕР внаслідок спірного ДТП становить 5 781,67 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 4 243,15 грн.

Полісом №ВВ/8676603, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір страхового відшкодування в порядку регресу зменшується на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВВ/8676603 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, та часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування, не відшкодована частина страхового відшкодування, право вимоги якої перейшло до позивача становить 83,00 грн. (4 243,15 грн. набуте право вимоги - 3 650,15 грн. - 510,00 грн.).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення спірного страхового відшкодування, перебіг якого розпочався 08.07.2009 р.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування позовної давності.

Проте, згідно п. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З матеріалів справи, вбачається, що 19.04.2012 р. відповідач частково виконав зобов'язання по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 650,15 грн., що свідчить про визнання ним боргу, і як наслідок переривання перебігу позовної давності щодо стягнення спірного страхового відшкодування у розмірі 4 243,15 грн.

В свою чергу, судом встановлено, що невідшкодована частка страхового відшкодування, яка підлягає сплаті на користь позивача становить 83,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати (19.04.2012 р.) відповідачем страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн., перебіг позовної давності щодо стягнення невідшкодованої частки страхового відшкодування у розмірі 83,00 грн. почався з 19.04.2012 р. та спливає 19.04.2015 р., що спростовує твердження відповідача про сплив позовної давності вказаної вимоги.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 367,24 грн. та інфляційних збитків у розмірі 381,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.04.2010 р. по 18.02.2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення. Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Перерахунок 3% річних та інфляційних збитків суд здійснює з урахуванням часткової сплати страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням встановленої судом суми заборгованості та наданого позивачем розрахунку, розмір 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 231,60 грн. та 363,26 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 135,64 грн. та інфляційних збитків у розмірі 18,62 грн. необхідно відмовити оскільки вони обраховані не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 83,00 грн., 3% річних у розмірі 231,60 грн. та інфляційних збитків у розмірі 363,26 грн.

В частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 3 650,15 грн. необхідно відмовити, оскільки на момент звернення позивача із позовом до суду, його порушеного права в частині стягнення заборгованості у розмірі 3 650,15 грн. не існувало.

В частині стягнення франшизи у розмірі 510,00 грн. необхідно відмовити з огляду положень абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32-а; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 231 (двісті тридцять одна) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 61 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2013 р.