Вирок № 30599111, 15.03.2013, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа № 1702/184/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2013 року.

Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Іванків О.В.

при секретарі Подерня О.В.,

з участю прокурора Кругліцької В.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта повна загальна середня, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Турійського районного суду Волинської області від 08.07.2008 року за ст..ст.162 ч.1, 296 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

за ч.1 ст.199, ч.2 ст.199, ч.3 ст.185 КК України,-

в с т а н о в и в :

17 та 18 серпня 2011 року в смт.Володимирець Рівненської області ОСОБА_3 збув підроблену іноземну валюту в сумі 200 доларів США, а саме купюри серії АК31207937L та АK31207931L номіналом по 100 доларів США кожна при наступних обставинах.

Так, 17 серпня 2011 року біля 12 години 30 хв. в смт.Володимирець Рівненської області ОСОБА_3 збув 100 доларів США у приміщенні торгівельного центру «Рікос», придбавши у відділі продажу ювелірних виробів срібний ланцюжок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 18 серпня 2011 року біля 14 години в смт.Володимирець Рівненської області ОСОБА_3 збув 100 доларів США у приміщенні торгівельного центру «Рікос», придбавши у відділі продажу ювелірних виробів срібний хрестик та браслет.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, пояснив, що він не вчиняв збуту підробленої іноземної валюти, показання давав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції, які заподіяли йому тілесні ушкодження, вибили зуби, погрожували звинуваченням у більш тяжких злочинах.

Ці показання підсудного суд оцінює критично і не приймає до уваги, оскільки вони є суперечливими, непослідовними і спростовуються сукупністю інших доказів.

Так, твердження підсудного ОСОБА_3 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску працівниками міліції та про підробку процесуальних документів, виконаних від його імені повністю спростовані матеріалами дослідчої перевірки, проведеної прокуратурою Володимирецького району за зверненням ОСОБА_3 Згідно висновку спеціаліста №39 від 15.12.2011 року рукописні тексти та підписи ОСОБА_3 на процесуальних документах у кримінальній справі за ст.199 чч.1, 2 КК України виконані особисто ОСОБА_3 Доказів заподіяння підсудному тілесних ушкоджень, погроз, насильства в ході перевірки не здобуто. 16.12.2011 року в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення відносно ОСОБА_3 фізичного та психологічного тиску, а також фальсифікації процесуальних документів у кримінальній справі працівниками Володимирецького РВ УМВСУ відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутністю ознак складу злочину, і вказана постанова залишена в силі постановою Володимирецького районного суду від 24.07.2012 року.

Будь-яких інших доказів застосування незаконних методів розслідування підсудний суду не навів, доводи, викладені у скаргах ОСОБА_3, висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд розцінює показання ОСОБА_3, дані ним в судовому засіданні, як спробу ухилитись від відповідальності за вчинені злочини.

Разом з тим, під час досудового слідства ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину, явився з повиною, та у власноручно написаних явках з повиною (т.1 а.с.5, 45), при допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого (т.1 а.с.122-124, 143-145) пояснював, що в серпні 2011 року в м.Ковель він заробив 200 доларів США за навантажування картоплі. В середині серпня він приїхав до смт.Володимирець, де деякий час проживав. Маючи намір витратити зароблені гроші, він намагався їх обміняти у банку, однак при просвічуванні купюр ультрафіолетовою лампою на них не виявили ніяких позначок, і він зрозумів, що гроші підроблені. Маючи бажання їх збути, він 17 серпня 2011 року пішов до торгівельного центру «Рікос», де у відділі золота запропонував продавцю, якого звати «ОСОБА_4» продати йому срібний ланцюжок за 100 доларів, на що останній погодився. Наступного дня ОСОБА_3 у тому ж відділі передав «ОСОБА_4» другу купюру 100 доларів та купив срібний хрестик і браслет. Продавець не мав претензій до грошей, хоча ОСОБА_3 достовірно знав, що гроші є підробленими. У вчиненому ОСОБА_3 розкаювався.

Ці показання підсудного є логічними, послідовними, повністю узгоджуються з іншими доказами.

Таким чином, незважаючи на невизнання вини підсудним у судовому засіданні, його вина повністю доведена сукупністю зібраних у справі доказів.

Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що в середині серпня 2011 року до нього у магазин, в якому він продає ювелірні вироби, звернувся молодий чоловік, який хотів придбати срібний ланцюжок, за куплене він розрахувався купюрою 100 доларів США. Наступного дня цей же хлопець купив у нього хрестик та браслет, за це також заплатив купюрою 100 доларів США. Через декілька днів він здавав виручку у банк, де йому повідомили, що 2 купюри по 100 доларів США, які він отримав від молодого хлопця, є підробленими, і після цього він звернувся до органів міліції. Через деякий час його викликали до Володимирецького РВ УМВСУ, де він впізнав на фотографії хлопця, який платив йому доларами, це виявився ОСОБА_3 В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 впевнено вказана на ОСОБА_3, як на особу, яка збула йому підроблену іноземну валюту.

Свідок ОСОБА_5, показання якого оголошені в судовому засіданні, пояснив, що в середині серпня 2011 року його знайомий ОСОБА_3 розповів, що він заробив на навантажуванні картоплі 200 доларів, однак вони виявились фальшивими. ОСОБА_3 був цим обуреним, пояснював, що тяжко працював, щоби заробити ці гроші. Також ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_5 збути підроблені гроші, однак свідок відмовився (т.1 а.с.96).

З висновків експертиз №66 та 67 від 19.09.2011 року вбачається, що реквізити грошових купюр номіналом по 100 доларів США серії АК31207937L та АK31207931L нанесені струменеві-крапельним способом за допомогою копіювально-множильної техніки для кольорового друку, вказані купюри виготовлені не по технології підприємств, які здійснюють випуск грошових знаків. (т.1 а.с.39-42, 69-72).

Таким чином, сукупністю вказаних доказів встановлено, що 17 та 18 серпня 2011 року ОСОБА_3 в смт.Володимирець Рівненської області збув підроблену іноземну валюту в сумі 200 доларів США. Вказані дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.199 КК України

Разом з тим, кваліфікація дій підсудного, вчинених 18.08.2011 року, за ч.2 ст.199 КК України за ознакою повторності, не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Так, як вбачається зі ст.32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Аналогічно, у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» вказано, що від повторності злочинів необхідно відрізняти продовжуваний злочин, який відповідно до частини другої статті 32 КК складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Об'єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину і окремим (самостійним) злочином щодо будь-якого іншого з цих діянь бути не може, а при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб'єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Судом встановлено, що збут підроблених коштів ОСОБА_3 вчинив 17 та 18 серпня 2011 року, єдиним способом - купляючи ювелірні вироби в одному магазині, підроблені кошти підсудний отримав з одного джерела, вказані підроблені купюри виготовлені єдиним способом, що підтверджується висновком експертизи №68 від 19.09.2011 року (т.1 а.с.78-82).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вчинений ОСОБА_3 збут підроблених коштів є продовжуваним злочином, оскільки єдиний злочинний умисел підсудного, спрямований на збув всіх наявних у нього підроблених коштів, він реалізував вчиненням двох тотожних дій.

З урахуванням викладеного, ознака повторності в діях ОСОБА_3 відсутня, що виключає кваліфікацію його дій за ч.2 ст.199 КК України.

З приводу вчинення ОСОБА_3 крадіжки чужого майна, вчиненого з проникненням у приміщення, судом встановлено наступне.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ст.185 ч.3 КК України у тому, що він 22 травня 2011 року біля 02 години в с.Стара Рафалівка Володимирецького району шляхом розбиття віконного скла проник у приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_2» на території автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», звідки таємно викрав чуже майно: плазмений телевізор «Самсунг», акустичну систему «Мерідіан», скляний журнальний столик, сумку для ноутбука, модем, 50 шт. жувальної гумки «Орбіт», 20 плиток шоколаду «Рошен», 14 плиток шоколаду «Світоч», 21 батончик «Лайт», 3 упаковки соку «Річ», 6 пляшок води «Кока-кола», тюнер до супутникової антени, а всього викрав чужого майна ОСОБА_6 на суму 6548 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю заперечив свою вину у вчиненні злочину та пояснив, що крадіжки з автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2» він не вчиняв, під тиском працівників міліції підписав визнавальні показання на досудовому слідстві.

В ході досудового слідства ОСОБА_3 визнавав свою вину та пояснював, що 22 травня 2011 року він вночі зайшов на територію мийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», розбивши скло каменем, загорнутим у тканину, проник у приміщення бару, викрав з каси гроші в сумі 17 грн., а також взяв з бару жуйки, шоколадки, воду в пляшках та сік. Крім того, викрав плазмовий телевізор, акустичну систему з чотирма колонками, тюнер, інші предмети. Все викрадене поклав у декілька пакетів, вибрався з бару і пішов дорогою. Пройшовши біля 150 м. почув крик «Стій» та побачив, що його наздоганяє незнайомий чоловік. Тоді ОСОБА_3 кинув пакети з викраденим і почав тікати. Повернувшись через деякий час на місце, де він кинув пакети, нічого не знайшов. (т.2 а.с. 44,60)

У відповідності до ст.74 КПК України визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього сукупністю доказів, що є в справі.

Разом з тим, таких належних та допустимих доказів суду не надано, і в ході судового розгляду справи їх не здобуто.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. Згідно ст.. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах одержаних незаконним шляхом (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Разом з тим, як вже зазначалось судом, будь-яких доказів вчинення крадіжки з автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2» у травні 2011 року саме ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутні, і таких доказів не здобуто ні в ході досудового слідства, ні після повернення справи на додаткове розслідування апеляційним судом Рівненської області.

Так, вилучені з місця події відбитки слідів пальців рук непридатні для ідентифікації, що підтверджується висновком дактилоскопічної експертизи №42 від 23.07.2012 року (т.2 а.с.142-154), і з урахуванням викладеного не доводять вини ОСОБА_3

Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (т.2. а.с.32-36) підтверджують факт вчинення крадіжки з приміщення автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2», однак будь-яких вказівок на причетність до цієї крадіжки підсудного не містять.

Слідством всупереч вказівкам апеляційного суду, викладеним в ухвалі від 21.02.2012 року, не уточнено знаряддя проникнення до приміщення.

Вартість викраденого, вказана у постанові про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого від 07.11.2012 року (т.2 а.с.173) та обвинувальному висновку від 12 листопада 2012 року (т.2 а.с.182-193) не підтверджується актом ревізії нестачі (т.2 а.с.22), і будь-яких інших доказів щодо вартості викраденого майна досудовим слідством не здобуто.

Крім того, враховуючи перелік викраденого майна, до складу якого входять плазмовий телевізор, 4 колонки, скляний столик, акустична система, перенесення викраденого однією особою у декількох пакетах та сумці є малоймовірним, і не підтверджено у ході відтворення обстановки та обставин події (т.2 а.с.45-51).

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що показання ОСОБА_3, в яких він визнає свою вину у вчиненні крадіжки, в подальшому не підтверджені іншими доказами, і не можуть бути покладені в основу обвинувачення. Сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів, вина підсудного по даному епізоду не доведена.

Як вбачається з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що дана справа вже поверталась на додаткове розслідування, однак будь-яких доказів не здобуто ні в ході досудового слідства, ні за судовим дорученням суду, яке залишилось невиконаним, суд вважає недоведеною вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у зв'язку з чим за даним фактом ОСОБА_3 підлягає виправданню.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 раніше судимий (т.1 а.с.150-158, т.2 а.с.141-144), позитивно характеризується за місцем проживання (т.1 а.с.167).

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, суд приходить до висновку про обрання відносно ОСОБА_3 основного покарання в межах санкції ст.199 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі строком три роки. Таке покарання, на думку суду, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, у відповідності до вимог ст..70 ч.4 КК України остаточна міра покарання ОСОБА_3 має бути обрана за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Ковельського міськрайонного суду від 09.02.2012 року.

Керуючись ст..ст. 323,324 КПК України,-

з а с у д и в:

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом частково складання призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Ковельського міськрайонного суду від 09.02.2012 року, у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання обраховувати з часу затримання ОСОБА_3 08 листопада 2011 року (т.1 а.с.108-109), врахувавши до строку покарання період перебування ОСОБА_3 під вартою з 08.11.2011 року по 21.02.2012 року та починаючи з 11 липня 2012 року (т.1 а.с.108-109, т.2 а.с.130-132).

ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України за фактом вчинення крадіжки чужого майна з бару автомийки «ІНФОРМАЦІЯ_2» 22 травня 2011 року - визнати невинним та виправдати за недоведеністю його вини у вчинені даного злочину.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО-24 м.Рівне.

Речові докази - підроблені грошові купюри АК31207937L та АK31207931L - знищити, сліди пальців рук зберігати при справі.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення до апеляційного суду Рівненської області через районний суд.

СУДДЯ: Іванків О.В.