Постанова № 30598269, 09.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 911/282/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бонтлаб В.В. (довіреність б/н від 03.01.2013 р.)

від відповідача - Мікульський К.В. (довіреність №675 від 01.04.2009 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»

на рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 року

у справі №911/282/13-г (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» про стягнення 68068,80 грн. основного боргу, 1869,10 грн. пені, 4498,14 грн. 36% річних, 13613,76 грн. 20% штрафу та 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 року у справі №911/282/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 68068,80 грн. основного боргу, 1869,10 грн. пені, 4498,14 грн. 36% річних, 13613,76 грн. 20% штрафу, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1761,00 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» було подано до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 13613,76 грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.08.2012 р. між ТОВ «Імперія-Агро» (продавець) та ТОВ «ВП «Центр» (покупець) було укладено Договір поставки №КВ-1312, згідно якого в терміни, визначені договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2.1, 2.2., 2.3, 3.1, 3.5 Договору встановлено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками - фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, насіння вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків - фактур, що зазначені в п. 2.1. Договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості та ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей (товару).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Пунктами 7.1, 7.1.1, 7.7 Договору передбачено, що за порушення його умов винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.

Крім відповідальності, встановленої п. 7.1. Договору, за несвоєчасну оплату продукції, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також, додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Пунктом 11.2 Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Також, 09.08.2012 р. сторонами погоджено та підписано Додаток №1 до Договору поставки №КВ-1312 від 09.28.2012 р.

Згідно п.п. 1, 2, 3.1, 3.2 Додатку до Договору, поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості, ціни та вартості: насіння ріпаку Ексагон на суму 42054,00 грн. без ПДВ та насіння ріпаку Екзотик на суму 43032,00 грн. без ПДВ.

Загальна сума товару за даним додатком становить 85086,00 грн.

Покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 17017,20 грн., зазначеної в п. 32 цього додатку та рахунку(-ах)-фактурі(-ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10.08.2012 р.

Залишок суми 80%, що складає 68068,80 грн. оплачується покупцем до 25.10.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за своєю правовою природою Договір, укладений між сторонами, є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, на виконання своїх господарських зобов'язань, останнім поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 85086,00 грн., що відповідачем не заперечується та підтверджується підписаною обома сторонами і засвідченою печатками обох сторін видатковою накладною від 16.08.2012 р. №1565, а також відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 3.1. Додатку до Договору, 10.08.2012 р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату 20% вартості товару, що складає 17017,20 грн. Вказане підтверджується відповідною банківською випискою, яка наявна у матеріалах справи.

Позивач стверджує, що в порушення умов п. 3.2 Додатку до Договору, відповідач грошові кошти в сумі 68068,80 грн. в строк до 25.10.2012 р. не сплатив, у зв'язку з чим борг за Договором поставки №КВ-1312 від 09.08.2012 р. склав 68068,80 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 68068,80 грн. є обґрунтованою, документально доведенною та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.1.1. Договору, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що складає 1869,10 грн.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1869,10 грн. пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу в сумі 13613,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справи №3-24гс12.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від суми несплаченого боргу в сумі 13613,76 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36% річних в сумі 4498,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних сторони передбачили пунктом 7.7. Договору, відповідно до якого в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 Договору, покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір не встановлений відповідним додатком до договору; річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36% річних в сумі 4498,14 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі просить зменшти суми штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які б могли свідчити про винятковість стану відповідача, який не дозволив йому належним чином виконати свої зобов'язання перед позивачем.

Враховуючи те, що відповідачем не вжито жодних заходів для оплати заборгованості та врегулювання спору, в тому числі і після порушення провадження у справі, а також враховуючи те, що принципом господарського судочинства є саме захист законних прав та інтересів суб'єктів господарювання, а не звільнення або зменшення відповідальності осіб, які ці права та інтереси порушили, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

Щодо вимоги позивача про включення до суми судових витрат - витрат на послуги адвоката, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначених витрат до матеріадів справи додані копія Договору №04/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013 р., укладеного між ТОВ «Імперія-Агро» (замовник) та фізичною особою-підприємцем Бонтлабом Василем Васильовичем (виконавець), який є платником податку та основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008 р. №3280.

Відповідно до умов вказаного Договору №04/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013 р., виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс адвокатських правових послуг щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «ВП «Центр», які виникли на підставі Договору поставки №КВ-1312 від 09.08.2012 р.

Крім того, до матеріалів справи долучена копія акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.01.2013 р. на суму 1500,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 10.01.2013 р. №84, яким позивач сплатив обумовлену суму 1500,00 грн. за надання адвокатських послуг згідно договору №04/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013 р.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 29 листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі №30/63.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про віднесення до складу судових витрат оплати послуг адвоката в сумі 1500,00 грн. є обгрунтованою, документально доведеною та підлягає задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Центр» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі №911/282/13-г залишити без змін.

Справу №911/282/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.