Постанова № 30594616, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (15:01) Справа №801/1825/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Азимут-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012203 від 15.02.13р.

Представники сторін:

представник позивача, Полєтаєва Г.І., довіреність № б.н. від 18.02.13р.;

представник відповідача, не з'явився

Приватне підприємство "Азимут-Сервіс" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012203 від 15.02.13р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89348,00грн., у тому числі за основним платежем на 71478,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17870,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно та не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагента товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач вказує, що сума податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Пром-Снаб» відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2011р. на суму 71478,00 грн. обґрунтовано.

Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 80-84). У наведених запереченнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що зроблені у результаті перевірки висновки є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні. На думку відповідача позивачем не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ «Пром-Снаб» відповідно до п.3.3 договору №34 від 01.09.2011р. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Пром-Снаб» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не надавався. Проведеною перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Представник позивача в судовому засіданні, що відбулося 26.03.2013р., підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові. Відповідач явку представника не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Азимут-Сервіс" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим 27.07.1994р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №663946 (а.с. 10).

Приватне підприємство "Азимут-Сервіс" перебуває на обліку платників податків у Державній податковій інспекції в м. Ялта з 20.11.1994р., є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.11.1997р. №100328342 (а.с.12-13).

Таким чином, судом встановлено, що позивач є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, посадовими особами ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Азимут-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Снаб» за грудень 2011р.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 04.02.13р. №195/22.3/207575773/37 (далі-акт), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження ПДВ на загальну суму 71478,00грн., у тому числі: за грудень 2011 р. в сумі 71478,00грн. (а.с.15-24)

На підставі зазначеного Акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 15.02.13р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89348,00грн., у тому числі за основним платежем на 71478,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17870,00 грн. (а.с.25).

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем у порушення вимог наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978, «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» не надано документів, які складені у відповідності до форм №2-НП, №3-НП, №5-НП, №27-НП.

Також у Акті зазначено, що у порушення вищенаведеної Інструкції позивачем не надано по перевірки реєстрів складського обліку, та документів, які складені у відповідності до форми №6ПН. Регістри первинного бухгалтерського обліку (видаткові накладні), виписані ТОВ Пром-Снаб», в яких зафіксовано вартість, марка, вага та загальна сума паливно-мастильних матеріалів по даних первинного складського обліку відповідно до вимог оформлення таких документів Інструкції не відображено.

Відповідачем також у Акті зазначено про відсутність у позивача актів приймання паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ «Пром-Снаб» відповідно до п.3.3 договору №34 від 01.09.2011р.

Акт перевірки містить посилання на акт від 06.12.2012р. №266/244/36727350 у якому зазначено про направлення запиту на встановлення місцезнаходження ТОВ «Пром-Снаб».

У Акті перевірки також зазначено, що відповідно до Автоматизованої Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено відхилення податковим зобов'язанням ТОВ «Пром-Снаб» за грудень 2011р. ПДВ у сумі 71477,50грн.

Враховуючи те, що на думку податкового органу операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Пром-Снаб» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не передавався, перевіркою встановлено заниження ПДВ за грудень 2011р. на суму 71478,00грн.

При дослідженні правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту по ПДВ суми в розмірі 71477,50грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Снаб» за період грудень 2011р., судом встановлено наступне.

01.09.2011р. між ТОВ «Пром-Снаб» (Постачальник) та Приватним підприємством «Азимут-Сервіс» (Покупець) був укладений договір поставки № 34, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар-нафтопродукти, а Покупець зобов'язався оплатити товар (а.с.27).

На виконання вказаного договору ТОВ «Пром-Снаб» у грудні 2011р. було поставлено позивачу товар на загальну суму 428865,00грн., що підтверджується:

- видатковими накладними № 0512122 від 05.12.2011р. на суму 100908,00 грн.; № 0612122 від 06.12.2011р. на суму 56520,00 грн.; № 1212122 від 12.12.2011р. на суму 76220,00 грн.; № 1412122 від 14.12.2011р. на суму 82177,00 грн.; № 2012122 від 20.12.2011р. на суму 56520,00 грн.; № 2212122 від 22.12.2011р. на суму 56520,00 грн. (а.с.34-39);

- податковими накладними № 81 від 05.12.2011р. - на суму 100908,00 грн.; № 99 від 06.12.2011р. на суму 56520,00 грн.; № 151 від 12.12.2011р. на суму 76220,00 грн.; № 176 від 14.12.2011р. на суму 82177,00 грн., № 238 від 20.12.2011р. на суму 56520,00 грн., № 279 від 22.12.2011р. на суму 56520,00 грн.(а.с.28-33);

- актами приймання - передачі палива (а.с.66-71).

Розрахунки за поставлений товар Приватним підприємством «Азимут-Сервіс»» здійснені в періоді постачання за платіжними дорученнями № 174 від 07.12.2011р. на суму 56520,00 грн., № 185 від 21.12.2011р. на суму 157428,00 грн., № 189 від 27.12.2011р. на суму 216487,00 грн., що підтверджуються виписками банку (а.с.40-42), а також було встановлено перевіркою.

На підтвердження реальності зазначеної угоди позивачем надано договір поставки № 05/01 від 05.01.2011 року, що укладений між приватним підприємством «Азимут-Сервіс» та Державною медичною установою «Санаторій Білорусія» (а.с.43).

Здійснення господарської діяльності між приватним підприємством «Азимут-Сервіс» та Державною медичною установою «Санаторій «Білорусія» підтверджується наступними видатковими накладними: № 05/12 від 05.12.2011 року на суму 107214,76 грн.; №06/12 від 06.12.2011 року на суму 60052,50 грн.; №13/12 від 13.12.2011 року на суму 78795,00 грн.; №14/12 від 14.12.2011 року на суму 154970,56 грн.; №15/12 від 15.12.2011 року на суму 69457,61 грн.; №20/12 від 20.12.2011 року на суму 60448,14 грн. №21/12 від 21.12.2011 року на суму 138915,22 грн.; №23/12 від 23.12.2011 року на суму 60448,14 грн. (а.с.52-57); податковими накладеними (а.с.44-51); актами приймання-передачі палива (а.с.72-79).

Судом з'ясовано, що ДМУ «Санаторій «Білорусія» отримало пічне паливо від ПП «Азімут-Сервіс» по довіреності № 307 від 05.12.2011 року через ОСОБА_2 (а.с.56).

Вищенаведеним договором підтверджується реалізація позивачем придбаного ним товару від ТОВ «Пром-Снаб», тобто підтверджується використання товару, отриманого від контрагенту ТОВ «Пром-Снаб» у власній господарської діяльності позивача.

Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Документи створені у ході виконання правочину вчиненому між позивачем та ТОВ «Пром-Снаб», в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд вважає посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, відповідачем у порушення вимог ст. 71 КАС України не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента, доказів відхилення податковим зобов'язанням ТОВ «Пром-Снаб» за грудень 2011р. ПДВ у сумі 71477,50грн.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки від 06.12.2012р. №266/244/36727350 у якому зазначено про направлення запиту на встановлення місцезнаходження ТОВ «Пром-Снаб», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

На момент укладення з позивачем вищенаведеного Договору, виписки податкових накладних ТОВ «Пром-Снаб» було зареєстроване у якості юридичної особи та в якості платника податку на додану вартість. Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ «Пром-Снаб» на момент укладення договору було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не було наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися факти поставки товару, зокрема в акті зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та у порушення вимог Наказу від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 не надані документи форм №2-НП, №3-НП, №5-НП, №27-НП, №6ПН.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на порушення позивачем вимог наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978, «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» тому, що цей наказ на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність.

Крім того вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.

Наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Також спростовується матеріалами справи твердження відповідача про відсутність у позивача актів приймання паливно-мастильних матеріалів. Позивачем на підтвердження виконання договору поставки № 34 від 01.09.2011р. надані суду акти приймання - передачі палива які є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення такої господарської операції (а.с.66-71).

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Правочин вчинений між позивачем та ТОВ «Пром-Снаб», виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товару покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочину, що укладений між позивачем та ТОВ «Пром-Снаб» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як вже зазначалося, ТОВ «Пром-Снаб» на момент укладення з позивачем договору і виписки податкових накладних було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ «Пром-Снаб» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товару. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Відповідачем також не було надано суду ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та\або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентом, суд вважає необґрунтованим та безпідставним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та як наслідок, протиправним податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 15.02.13р.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначеного вище контрагенту, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012203 від 15.02.13р. суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.04.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 11,94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби №0000012203 від 15.02.13р. про збільшення Приватному підприємству "Азимут-Сервіс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89348,00грн., у тому числі за основним платежем на 71478,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 17870,00 грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 893,48 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Азимут-Сервіс".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.