Постанова № 30593108, 05.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року Справа № 803/484/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представників позивача Гой А.І., Качан Т.В., Смоленського Д.П.

представників відповідача Ковальчук С.У., Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0001732201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальве» (далі - ТзОВ «Сальве») звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0001732201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сальве» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 10.09.2012 року №4351/22-1/20148147. На підставі даного акту винесене податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0001732201 за порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 508718,00 грн. за основним платежем та 63963,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому зазначає, що податковим органом помилково встановлено, що ТзОВ «Сальве» безпідставно не вказано в доходах грошові кошти в розмірі 239753,16 грн., які надійшли на рахунок підприємства після ліквідації Львівської філії ТзОВ «Сальве», оскільки філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, діють на підставі затвердженого нею положення і можуть відкривати рахунки в установах банків. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру (стаття 64 Господарського кодексу України , стаття 95 Цивільного кодексу України). Тобто, все майно відокремленого підрозділу, в тому числі і грошові кошти, є майном юридичної особи, оскільки такий підрозділ є його складовою. Отримані кошти юридична особа не включає до складу своїх доходів, оскільки право власності на дані засоби належить саме йому. Тобто відокремлений підрозділ при перерахуванні грошових коштів головному підприємству не відчужує їх, а здійснює переміщення з одного місця в інше в межах одного підприємства - юридичної особи. Таким чином, кошти, що надійшли на рахунок юридичної особи від її відокремленого підрозділу, не включаються до складу доходів при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що поступлення коштів від Львівської філії ТзОВ «Сальве» на рахунок ТзОВ «Сальве» відбулося в період 2009-2010 року, тобто в попередній період, що уже перевірявся податковим органом, однак, в попередньому Акті жодних порушень з цього приводу не вбачалося. Свідченням того, що Львівська філія ТзОВ «Сальве» належним чином й в повному обсязі виконала податкові зобов'язання є довідка про зняття з обліку платника податків Львівської філії ТзОВ «Сальве» від 10.03.2010 року.

Не погоджується позивач із висновками податкового органу щодо твердження останнього про те, що вартість оренди приміщення за місяць прямо залежна від розміру амортизації в зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 144 ПК України амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення та ремонт основних засобів. Отже, у першу чергу амортизацію нараховує власник приміщення, який поніс певні витрати. При передачі основних засобів в оперативну оренду право власності до орендаря не переходить, тому орендодавець продовжує нараховувати амортизацію таких об'єктів та враховувати суму амортизації у складі відповідної групи витрат.

Згідно з пунктом 146.1 статті 146 ПК України облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду).

Звертає увагу на те, що вартість амортизації основних засобів, та вартість оренди приміщень є протилежними й не пов'язаними правовими й економічними категоріями.

Згідно з підпунктом 145.1.5 пункту 145.1 статті 155 ПК України амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби); кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; - виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. ТзОВ «Сальве» амортизацію основних засобів здійснює у відповідності до прямолінійного методу, відповідно до норм податкового законодавства, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. На доказ цього свідчать картки рахунків 131 за відповідними об'єктами нерухомості, що перебувають в оренді. Вартість оренди приміщення, залежить від попиту й кон'юнктури відповідного ринку.

Позивач також стверджує про безпідставність висновків Луцької ОДПІ щодо ненадання первинних документів на загальну суму 580946,66 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 580946,66 грн. Позивач зазначає, що ним при перевірці було представлено копії первинних документів, а саме акти здачі приймання робіт (виконаних послуг) на загальну суму 590000,00 грн. та копію оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2010 року, що відповідає сумі витрат підтверджених копіями актів здачі приймання робіт (виконаних послуг) на загальну суму 590000,00 грн. Однак, перевіряючи умисно не побачили первинні документи на підтвердження витрат ТзОВ «Сальве». Крім того, відповідач не надав доказів щодо витребування первинних документів якими обгрунтовуються валові витрати за період, що перевірявся. Разом з тим, перевіряючи ми в ході перевірки не відбирались пояснення стосовно відсутності вищевказаних первинних документів.

Позивач заперечує також висновки податкового органу щодо використання кредитних коштів не в господарській діяльності товариства, яка спрямована на отримання доходу у зв'язку з відкриттям депозитного рахунку, та надання безпроцентних поворотних позик ТзОВ «Сальве-Львів», оскільки такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 розділу IV ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового Кодексу України.

Згідно з підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ ПК України до складу витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати в межах норм, встановлених ПК України, пов'язані із запозиченням.

При цьому підпунктом 139.1.4 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що до складу витрат не включаються витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункт 135.5.6 пункту 135.5 статті 135 ПК України).

Відповідно до статті 141 ПК України «Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями», пункту 141.1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 ГК України, визначено, що підприємництво, зокрема, здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Одночасна наявність депозитних рахунків та кредитних зобов'язань жодним чином не може вказувати на протиправну мету, а є наслідком виваженої господарської діяльності ТзОВ «Сальве», що визначає фінансову стратегію і тактику шляхом вартісної оцінки і взаємооцінки, доцільності, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Помилковим також на думку позивача є твердження відповідача про невіднесення до валового доходу суми фінансових знижок, отриманих від постачальників ліків, оскільки така операція була відображена в декларації та включена в дохід за відповідний період.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає податкове повідомлення-рішення винесене в зв'язку з проведеною перевіркою незаконним, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених в запереченнях. Вважають, що за наслідками перевірки вірно було встановлено порушення ТзОВ «Сальве» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України. В зв'язку з цим Луцькою ОДПІ правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0001732201, в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 508718,00 грн. за основним платежем та 63963,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Сальве» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 10.09.2012 року №4351/22-1/20148147.

Перевіркою серед інших встановлені порушення позивачем пункту 1.32, пункту 1.20 статті 1, підпункту 1.22.1 пункт 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 5.7, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.5.1 пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 14.1.36 статті 14, підпункту 14.1.27 статті 14, статті 138.10.3, підпункту 138.10.5, статті 138, статті 145, статті 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді в сумі 516532,0 0 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 255848,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 43875,00 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 50013,00 грн., з квартал 2011 року в сумі 78329,00 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 88467,00 грн., та завищення всього на суму 7814,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року 7814,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012 року №0001732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 572681,00 грн., з них 508718,00 грн. - основного платежу, 63963,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Позивач, не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, скористався правом адміністративного оскарження, однак, за наслідками оскарження податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

З акту перевірки вбачається, що ТзОВ «Сальве» на підставі договорів оренди від 24.03.2009 року, від 02.04.2009 року і від 05.06.2009 року (без номерів) передало в оренду ТзОВ «Сальве-Львів» власні основні засоби - три аптеки, розташовані у м. Львові. Розмір орендної плати від здачі в оренду трьох об'єктів у квартал становить 46000,00 грн. (без ПДВ), тоді як по вказаних орендованих основних засобах нарахована амортизація у 4 кварталі 2010 року в сумі 147597,00 грн., у 1 кварталі 2011 року в сумі 144646,00 грн., у 2 - 4 кварталах 2011 року і 1 кварталі 2012 року, щоквартально - в сумі 112900,00 грн.

Різниця між отриманими доходами від орендної плати та нарахованими амортизаційними відрахуваннями, на яку перевіркою збільшено об'єкт оподаткування податком на прибуток, склала 467842,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року - 101596,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 98646,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року і 1 квартал 2012 року - 267600,00 грн. (щоквартально на 66900,00 грн.).

Оскільки суми нарахованих амортизаційних відрахувань значно перевищують розмір орендної плати, такі операції не спричинили отримання прибутку тобто, не є господарськими

Якщо підприємство надає в оперативний лізинг основні засоби задля доходу , то воно вправі нараховувати амортизацію і віднести на валові витрати. Валові витрати не можуть перевищувати валові доходи від надання в оренду, тому що такі операції є економічно та юридично необґрунтованими.

Господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів і з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.10.3 (д) пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

За результатами перевірки та даних відображених в податковій звітності позивача встановлено розбіжності між витратами (нарахованою амортизацією) та фактично відображеними доходами. Операції проведені по оренді приміщення призвели до завищення амортизаційних витрат та виникнення збитків в податковому обліку.

Позивачем в судовому засіданні вказану обставину не спростовано та не доведено, що взаємовідносини по оренді аптек мали на меті реальне отримання прибутку, а також економічну вигоду.

В зв'язку з вищевикладеним, суд погоджується із висновками податкового органу про завищення позивачем амортизаційних витрат на загальну суму 267600,00 грн.

Отже, відповідачем в даному випадку правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку із вищевказаним порушенням.

Суд також вважає правильними висновки відповідача про порушення ТзОВ «Сальве» вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» а саме, позивачем за перевіряємий період віднесено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку всього на суму 580946,66 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 580946,66 грн. з огляду на таке.

При співставленні даних бухгалтерського та синтетичного обліку з наявними на ТзОВ «Сальве» первинними документами встановлено розбіжність по рядку 04.13 Декларацій «інші доходи» за 4 квартал 2010 року всього на суму 580946,66 грн., так як згідно даних декларації даний рядок становить 2076692,00 грн., а згідно даних перевірки становить 1495745,34 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем відповідно до вимог ПК України 09.08.2012 року направлявся запит на адресу ТзОВ «Сальве» з проханням надати завірені (фотокопії) документів за перевіряємий період з конкретними постачальниками.

З дослідженої в судовому засіданні відповіді на вказаний запит неможливо зробити висновок про надання позивачем підтверджуючих документів, що містять інформацію про проведені заходи щодо надання послуг чи придбання товарів в сумі 580946,66 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи слідує, що на час проведення перевірки позивачем не надані вказані документи. Зазначені документи не представлені позивачем як в процесі адміністративного оскарження так і в судовому засіданні.

Судом не беруться до уваги твердження представників позивача про недотримання відповідачем пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме: що в ході проведення перевірки пояснення у посадових осіб, щодо відсутності первинних документів, які б обґрунтовували валові витрати не відбирались і про це не відображено в акті, оскільки даний Порядок втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року №34/1877. При цьому податковим законодавством не передбачено обов'язок відібрання таких пояснень податковим органом, а є виключно його правом.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що при подачі заперечень на акт перевірки ним надавалась оборотно-сальдова відомість за 4 квартал 2010 року, оскільки доказом правомірності віднесення валових витрат є наявність первинних документів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на це, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку з вказаним порушенням.

Суд погоджується з висновками податкового органу щодо використання позивачем кредитних коштів не в господарській діяльності товариства, яка спрямована на отримання доходу у зв'язку з відкриттям депозитного рахунку, та надання безпроцентних поворотних позик ТОВ «Сальве-Львів» враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Сальве» уклало договори від 31.08.2010 року №KU004598 та від 28.11.2011 року №KU016179 з ПАТ «Фольксбанк» на отримання короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності в сумі 5500000,00 грн. зі сплатою 19% річних та в сумі 2000000,00 грн. зі сплатою 16,5% річних.

Частину отриманих коштів в сумі 2800000,00 грн. ТзОВ «Сальве» на підставі заяви від 22.12.2012 року №21610.1.1 розмістило у цьому ж банку - ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» як банківський вклад отриманням 11,5% річних доходу по депозиту, а 2240000,00 грн. на підставі заключених договорів - надало ТзОВ «Сальве-Львів» як безпроцентну позику.

За користування кредитними коштами позивач сплатив ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» відсотки в загальній сумі 999146,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Положеннями підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно приписів пункту 141. 1 статті 141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що оскільки позивачем було взято позику під 19% та 16,5 % річних, тоді коли відсоток по депозитному вкладу становив 11,5 % , а також беручи до уваги те що ТзОВ «Сальве-Львів» взагалі було надано безпроцентну позику, податковий орган прийшов до правильного висновку щодо відсутності використання позивачем кредитних коштів в господарській діяльності товариства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування податкового зобов'язання за завищення ТзОВ «Сальве» валових витрат внаслідок здійснення вищевказаних операцій.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем помилково встановлено, що ТзОВ «Сальве» не віднесло до валового доходу грошові кошти в розмірі 239753,16 грн., які відображені в головній книзі за грудень 2010 року тобто за 4 квартал, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, вказані кошти надійшли на рахунок підприємства після ліквідації Львівської філії ТзОВ «Сальве», що підтверджується наданими представниками позивача виписками по банківських рахунках за період 2009-2010 років.

Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тобто, все майно відокремленого підрозділу, в тому числі і грошові кошти, є майном юридичної особи, оскільки такий підрозділ є його складовою. Отримані кошти юридична особа не включає до складу своїх доходів, оскільки право власності на дані засоби належить саме їй. Тобто, відокремлений підрозділ при перерахуванні грошових коштів головному підприємству не відчужує їх, а здійснює переміщення з одного місця в інше в межах одного підприємства - юридичної особи.

Таким чином, кошти, що надійшли на рахунок юридичної особи від її відокремленого підрозділу, не включаються до складу доходів при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток.

Оскільки судом встановлено відсутність даного порушення вимог податкового законодавства, тому податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 59938,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд не погоджується з висновками Луцької ОДПІ щодо не віднесення до валових доходів сум фінансових знижок отриманих від постачальників в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що підприємству за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року було надано фінансову знижку від постачальників у сумі 231 795,14 грн. ТзОВ «Сальве» в декларації було включено в дохід за цей період суму 163908,93 грн.

З пояснень представників позивача в судовому засіданні слідує, що ТзОВ «Сальве» помилково не було включено фінансової знижки на суму 67886,21 грн., яка відображалась за рахунок кредиторської заборгованості та не попала у декларацію, однак, решта суми фінансових знижок була відображена. ТзОВ «Сальве» відповідно до платіжного доручення №7506 від 28.03.2013 року сплачено 23% як ставки податку на прибуток із суми 67886,21 грн.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено порушення податкового законодавства, а саме, не віднесення до валового доходу суми фінансових знижок, отриманих від постачальників ліків, з огляду на що податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 36892,18 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 01.10.2012 року №0001732201 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 96830 (дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 43 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський