Рішення № 30590476, 08.04.2013, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 0312/2741/2012

провадження №2/165/17/13

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі Харук Ю.І.,

з участю прокурора Недумової С.С.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника органу опіки

та піклування ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про спонукання до виконання договору купівлі-продажу квартири і виселення та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири,-

встановив:

16 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання договору купівлі-продажу квартири, усунення перешкод в користуванні власністю, виселення без надання іншого приміщення.

На виконання ухвали суду від 18 жовтня 2012 року ОСОБА_126 жовтня 2012 року подав до суду змінену позовну заяву до ОСОБА_5 про спонукання до виконання умов договору купівлі-продажу квартири та виселення відповідача з належної позивачу на праві власності квартири без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 липня 2011 року, йому на праві приватної власності належить квартира №10, в житловому будинку №14 на 15-мiкрорайонi в м.Нововолинську. Право власності на вказаний обєкт нерухомого майна виникло у позивача на підставі договору купівлі продажу укладеного між ним та продавцями спірної квартири ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 12.11.2010 року. Згідно пункту 7 цього правочину, останні зобов`язувалися сплатити заборгованiсть з комунальних послуг, знятись з реєстрацiї i звiльнити квартиру до 12.11.2010 року, а якщо нi, то вони будуть утримувати квартиру до її фактичного звільнення. Вiдповiдач ОСОБА_5 з двома малолітніми дітьми знялась з реєстрації в спірній квартирі 11.11.2010 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу квартири і фактично не проживала з дітьми в цій квартирі на момент її відчуження. Рішенням Нововолинського міського суду від 22 червня 2012 року, що набрало законної сили 30 липня 2012 року, ОСОБА_1 усунено перешкоди у користуванні квартирою і виселено зі спірної квартири ОСОБА_2 01 травня 2012 року ОСОБА_8 помер. З постанови ВДВС Нововолинського МУЮ від 13.09.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 виселилась з спірної квартири добровільно у встановлений для цього державним виконавцем строк. Проте відповідач ОСОБА_5, незважаючи на відсутність будь-яких підстав та згоди єдиного власника ОСОБА_1, разом з дітьми вселилась в спірну квартиру і не виконує вимог пункту 7 договору щодо передачі покупцю ключів від вхідних дверей спірної квартири, звільнення квартири від речей домашнього вжитку і обстановки та продовжує незаконно там проживати. ОСОБА_5 не є власником даної квартири, не являється членом сiм`ї позивача, безоплатно користується даним житлом, не оплачує комунальнi послуги. Позивач зазначає, що відповідач незаконно користуються належною йому квартирою, договір найму між ними не укладався, вона чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою та проведеннi там ремонту. Неодноразовi уснi та письмовi вимоги щодо звiльнення житла, відповідач iгнорує. На момент відчуження квартири за договором купівлі-продажу колишнім співвласником спірного житла ОСОБА_5, її малолітні діти не були ні співвласниками, ні користувачами вказаного житла. Вважає, що проживання відповідача з її малолітніми дітьми в належній йому на праві власності квартирі, порушує його право володіння, користування і розпорядження належним майном на власний розсуд, тому змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Просить зобовязати відповідача ОСОБА_5 виконати умови договору купівлі-продажу квартири №10 житлового будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську від 12 листопада 2012 року, передати йому спірну квартиру, вільну від речей домашнього вжитку і обстановки, передати йому ключі від вхідних дверей квартири та виселити ОСОБА_5 з її малолітніми дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 з належної йому квартири без надання іншого жилого приміщення.

07 березня 2013 року представник вiдповiдача ОСОБА_2 подала до суду зустрiчну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1, про розірвання договору купiвлi-продажу квартири. Вимоги обґрунтовує тим, що 12 листопада 2010 року між ОСОБА_1В та ОСОБА_5 і її батьками ОСОБА_8, ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до якого вона та її батьки повинні передати у власність ОСОБА_1 квартиру №10 у будинку №14 на 15 мікрорайоні в місті Нововолинську. Вказує, що укладаючи договір вона була впевнена, що укладає договір застави квартири в забезпечення зобовязання по позиці. Її батько ОСОБА_8 взяв позику в розмірі 16000 доларів США у ОСОБА_1, а останній запропонував йому в забезпечення виконання зобовязання підписати договір застави квартири, на що всі співвласники житла добровільно погодилися. Позика була їм необхідна для лікування сина ОСОБА_10 та повернення боргів, строк повернення яких вже настав. За один день до підписання договору вона разом з малолітніми дітьми на прохання відповідача знялась з реєстрації місця проживання з метою спрощення процедури нотаріального посвідчення договору. Зазначає, що вказаний договір суперечить правам та інтересам малолітніх дітей, оскільки не було згоди органу опіки та піклування щодо вчинення вказаного правочину. Оскільки на даний час сторони не виконали умов договору, то просить його розірвати в судовому порядку. При цьому зазначає, що вона, як продавець за договором немає можливості виконати зобовязання за договором в частині звільнення квартири, через відсутність альтернативного житла для проживання там з дітьми.

11 березня 2013 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить виселити відповідача ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_9 Кобаєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8 Кобаєвича, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири № 10 житлового будинку №14 на 15 мікрорайоні в місті Нововолинську Волинської області без надання іншого житлового приміщення. Зобовязати ОСОБА_5 виконати умови договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року, передавши ОСОБА_1 квартиру №10 в будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області, вільну від речей домашнього вжитку і обстановки та ключі від належної йому квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пiдтримав позовнi вимоги по первісному позову з вище наведених підстав, просить їх задовольнити. Зустрічний позов не визнав та пояснив, що на пропозицію сім?ї ОСОБА_5, 12 листопада 2010 року придбав у них квартиру. Відчуження нерухомості вони здійснили добровільно, з умовами договору сторони ознайомилися в нотаріуса, погодивши їх в повному обсязі. Перед підписанням правочину, позивачі в присутності нотаріуса підтвердили, що договір купівлі-продажу квартири не є фіктивним чи удаваним. Малолітні діти позивача ОСОБА_11, як на момент укладення правочину, так і на даний час не були і не є власниками чи користувачами спірної квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 Продавці, відчужуючи нерухоме майно, повідомили нотаріуса про те, що малолітні чи неповнолітні діти не мають права власності чи користування відчужуваним обєктом,відчужуваним обєктом,ласності чикориу. права на спірнвлі продажу к підтвердивши це будинковою книгою та письмовою заявою співвласників квартири. Оскільки права власності та права користування на спірну квартиру неповнолітні діти не мали, тому нотаріус не вимагала згоди органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна. Категорично заперечує факт позики та стверджує, що придбав квартиру у ОСОБА_5 на пропозицію останніх, повністю виконавши передбачені договором зобовязання покупця, зокрема щодо проведення розрахунку за придбаний житловий об?єкт. Не вбачає підстав для розірвання договору, тому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача по первісному позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, пояснюючи тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 домовлялись з позивачем ОСОБА_1 про позику грошей, і не бажали укладати договiр купiвлi-продажу квартири №10, в житловому будинку №14 на 15-мiкрорайонi в м.Нововолинську. Пояснили, що вони мали намір оформити заставу, а нотарiус порекомендувала укласти договiр купiвлi-продажу квартири, який вони за браком часу, добровільно пiдписали. Вказує, що під час розгляду судом справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 стверджував, що він придбав у них квартиру за 29000 доларів США. Оскільки із вказаної суми, він передав ОСОБА_8 тільки 16000 доларів США., то борг за договором становить 13000 доларів США. Вказану суму ОСОБА_1 не доплатив, тобто не виконав умови договору, а ОСОБА_5, як сторона договору, також не взмозі виконати його умови в частині звільнення житла, тому вважає, що є всі підстави розірвати договір шляхом задоволення зустрічного позову. При цьому покликається на особисті розписки ОСОБА_1 датовані 18 серпня 2011 року про зобовязання останнього забрати позовну заяву про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з квартири та переоформити спірну квартиру на ім?я останніх. Просить у задоволенні первісного позову відмовити а зустрічний задовольнити в повному обсязі. .

Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по первісному позову є підставними, а зустрічний позов до задоволення не підлягає.

Як вбачається з договору купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року (а.с.4), ОСОБА_1 купив у ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_6, а останнi продали йому квартиру №10, в житловому будинку №14 на 15-му мiкрорайонi в м.Нововолинську Волинської областi.

Із витягу про державну реєстрацію прав (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до договору купiвлi-продажу квартири вiд 20.11.2010 року належить на праві приватної власності 1/1 частка квартири за адресою: 15-мiкрорайон, 14/10, в м. Нововолинську Волинської області.

Відповідно до рішення Нововолинського міського суду від 16 лютого 2012 року, яке оскаржувалось до апеляцiйного суду Волинської областi (а.с.6-10) у задоволеннi позову ОСОБА_12, Лук`яненко ОСОБА_7 Михайлiвни, Лук`яненко Юлiї Миколаївни до ОСОБА_1, третя особа на сторонi відповідача без самостiйних вимог приватний нотарiус ОСОБА_13 Петрiвна, про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу квартири №10, в житловому будинку №14 на 15-мiкрорайонi в м.Нововолинську вiд 12 листопада 2010 року, з пiдстав вчинення його пiд впливом тяжкої обставини, вiдмовлено.

Згідно ухвали апеляційного суду Волинської області від 08 травня 2012 року та від 18 січня 2013 року (а.с.65-66) рішення Нововолинського міського суду від 16 лютого 2012 року та додаткове рішення від 22 лютого 2012 року залишено без змін (а.с.141-142).

Рішенням Нововолинського міського суду від 22 червня 2012 року (а.с.12-13) усунуто ОСОБА_1В перешкоди у користуванні квартирою та виселено ОСОБА_2 із квартири, що знаходиться за адресою 15-мікрорайон, 14/10 в м. Нововолинську без надання іншого житлового приміщення.

ОСОБА_5, та її діти ОСОБА_8 Кобаєвич, ОСОБА_9 Кобаєвич, за заявою матері, були зняті з реєстрації за адресою 15мікрорайон, 14/10 в м. Нововолинську Волинської області 11 листопада 2010 року, що підтверджено довідками ЖЕК №3 від 15.10.2012 року (а.с.16-18).

Із матеріалів справи (а.с.15) вбачається, що позивач ОСОБА_1 14.09.2012 року звертався із письмовим попередженням до відповідача ОСОБА_6 та просив звільнити належну йому квартиру, а також сплатити заборгованість по комунальних платежах.

Приватна власність громадян охороняється законом і її захист здійснюється судом.

Предметом спору розглядуваної справи є питання захисту права приватної власності позивача на житло, яке вирішується судом в межах цивільно-правових відносин.

Як вбачається з ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна, як вказано в ст.391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В судовому засіданні не було доведено факту істотного порушення договору купівлі-продажу ОСОБА_1, твердження відповідача по первісному позову про те, що на даний час за ОСОБА_1В рахується заборгованість по сплаті вартості спірної квартири в розмірі 13000 доларів США не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Суду стороною відповідача за первісним і позивача за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження боргових зобовязань ОСОБА_1 Договір купівлі продажу від 12.11.2010 року підписаний сторонами, що вони і не заперечили в суді. Ціна майна, що є предметом купівлі продажу, визначена сторонами, розрахунки проведені між продавцем і покупцем повністю. Розрахунки між сторонами зазвичай проводяться безпосередньо перед підписанням договору купівлі-продажу нерухомості у нотаріуса. У п.3 цього договору вказано, що купівля-продаж квартири №10 в будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську здійснюють за 80876 грн., які покупець передав продавцям, а продавці прийняли готівкою при підписанні проекту цього договору. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні квартири, за їх розсудом визначена у цьому договорі вартість цієї квартири є справедливою і відповідає її дійсній вартості.

Оскільки згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону - нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину,) нотаріус не має необхідності витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Частиною шостою статті 203 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З встановлених обставин справи слідує, що, укладаючи договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_5, як законний представник своїх малолітніх дітей, вважала, що їх житлові права не порушуються, оскільки такі, на момент укладення договору, в спірному житлі не проживали і права власності на нього не мали.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що при укладенні договору купівлі продажу житла, права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх дітей, порушені не були.

Вказане питання, як і питання визначення ціни відчужуваного обєкта та повноти проведення розрахунку покупцем за придбану квартиру, було предметом судового розгляду у справі за позовом ОСОБА_5 до Миляна про визнання договору купівлі продажу квартири від 12.11.2010 року недійсним, а тому, в силу ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини щодо правомірності його укладення, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. (а.с.6-10, а.с. 65-66.)

Умови вказаного договору підлягають виконанню сторонами.

Як встановлено судом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 добровільно не виконала у встановлений строк умов укладеного договору, зокрема передбачених пунктом сьомим цього правочину, а тому за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся в суд і просить зобовязати сторону договору ОСОБА_5 виконати умови договору, зокрема передати йому ключі від вхідних дверей належного йому житла та звільнити квартиру від речей домашнього вжитку.

Ту обставину, що на даний час ОСОБА_5 з малолітніми дітьми проживають у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_1, визнали в судовому засіданні її представники, мотивуючи відсутністю у неї іншого альтернативного житла.

Твердження представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на існування законних підстав для розірвання укладеного правочину з підстав передбачених ч.2 ст.651 ЦК України, є безпідставними, не ґрунтуються на жодних доказах, а неможливість виконання ОСОБА_5 зобовязань за договором, не може слугувати підставою для розірвання договору судом з її ініціативи. Порушень виконання умов довогору зі сторони ОСОБА_1, судом не встановлено, а тому підстав для задоволення зустрічного позову, суд не знаходить.

Поряд з цим, в судовому засіданні встановлено, що квартира №10 в будинку №14 на 15-му мікрорайоні в м.Нововолинську Волинської області належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ОСОБА_6 без законних на це підстав та без відома власника вселилась у належне ОСОБА_1 житло разом з малолітніми дітьми, де проживає по даний час, чим порушує його право власності, в тому числі можливості на свій розсуд здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження належним майном. ОСОБА_5 добровільно не виконує умов договору, а тому суд задовольняє вимогу ОСОБА_1 про спонукання сторони правочину до виконання його умов, передбачених пунктом сьомим, зокрема звільнити квартиру від речей, передати ключі і квартиру покупцеві ОСОБА_1 Підлягає до задоволення вимога про виселення ОСОБА_5 разом з її малолітніми дітьми із належного ОСОБА_1 житла без надання іншого жилого приміщення.

Як зазначено у ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч зазначеним вимогам Цивільного процесуального кодексу України, представники відповідача по первісному та позивача по зустрічному позову ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, не довели суду обставини справи, на які посилалися як на підставу своїх заперечень щодо задоволення позову ОСОБА_1 та не подали суду належних доказів, які б підтверджували підставність та правомірність заявлених зустрічних вимог, як і не спростували заперечень відповідача на зустрічний позов.

Понесені позивачем по первісному позову документально підтверджені судові витрати відповідно до правил ст.88 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Отже, до стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають судові витрати, а саме - 300,00 грн. сплачених ним за надання правової допомоги, згідно квитанції та розрахунку (а.с.22-24), та 107,30 грн. сплаченого судового збору, що підтверджується документально (а.с.1).

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321,391, 655 ЦК України, - суд

вирішив:

Первісний позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_5 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9 Кобаєвичем, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 Кобаєвичем, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири №10 будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області без надання іншого житлового приміщення.

Зобовязати ОСОБА_5 виконати умови договору купівлі-продажу від 12 листопада 2010 року, передавши ОСОБА_1 квартиру №10 в будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області, вільну від речей домашнього вжитку і обстановки, та ключі від належної йому квартири.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу квартири №10 будинку №14 на 15-мікрорайоні в м. Нововолинську Волинської області від 12 листопада 2010 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 107 (сто сім) гривень 30 коп. сплаченого судового збору, 300 (триста) гривень витрат на правову допомогу, всього 407 (чотириста сім) гривень 30 копійок..

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук