Ухвала суду № 30589976, 11.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1026/2219/12 Головуючий у І інстанції КравецьПровадження № 11/780/393/13 Доповідач у 2 інстанції Левчук О.Д.Категорія 4 11.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Левчука О.Д.,

суддів: Костенко І.В., Димарецького В.М.,

з участю прокурора: Скрипки І.М.,

потерпілого: ОСОБА_2,

засудженого: ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляціями адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року, яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бендюгівка Кагарлицького району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 668,73 гривень 73 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України,

освіта середня, не одруженого, не працюючого, не

судимого,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 668,73 гривень 73 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5255 ( п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 70 коп. матеріальної шкоди і 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду, 24.03.2011 року близько 22 години в с. Галайки Тетіївського району Київської області на території недіючої МТФ ПА «Галайки» ОСОБА_5, після спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_3 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень, в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_7 наніс останньому декілька умисних ударів рукою в обличчя, та утримуючи ОСОБА_7 за одяг, повів останнього до приміщення вагової. Коли ОСОБА_7 намагався вирватись, ОСОБА_5 наніс йому умисний удар рукою в обличчя. Дійшовши до вагової, ОСОБА_5 знову наніс удар рукою потерпілому в обличчя. Одразу після вчиненого, ОСОБА_5 завів ОСОБА_7 до приміщення вагової, де продовжуючи дії, спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень, наніс удар рукою в передпліччя ОСОБА_7, та взявши в праву руку гідравлічний шланг, який знаходився в приміщенні вагової, ОСОБА_5 наніс йому удар гідравлічним шлангом в праву ногу, від чого ОСОБА_7 присів та ОСОБА_5 наніс йому удар правою ногою в голову.

В цей час ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння спав у приміщенні вагової, прокинувшись він побачив ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_7, з яким у ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в ході якого останній, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень групою осіб, усвідомлюючи, що потерпілий побитий ОСОБА_5, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень, долучився до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 ОСОБА_5, зокрема, наніс не менше 4 умисних ударів кулаком правої руки в ліву частину тулуба та умисний удар кулаком лівої руки в голову потерпілого, а саме в обличчя, отримавши при цьому пошкодження кисті руки у виді садна.

Одразу після вчиненого, переслідуючи єдиний злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи в групі осіб з метою створення штучних доказів нібито протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_7, проти волі останнього, застосовуючи фізичну силу змусили потерпілого залишити відбитки рук на дверях складського приміщення.

В подальшому, після того, як потерпілий ОСОБА_7 впав, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи спільно в групі осіб, потягнули потерпілого за ноги по дорожньому покриттю території недіючої МТФ ПА «Галайки», в цей час ОСОБА_5 діючи з єдиним злочинним умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, наносив численні умисні удари гідравлічним шлангом по різних частинах тіла потерпілого. ОСОБА_3 при цьому утримував потерпілого ОСОБА_7 за ногу, унеможливлюючи чинити опір.

Нанесення ударів в голову потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв'язку з утворенням у потерпілого закритої черепно-мозкової травми, від якої настала смерть потерпілого ОСОБА_7

Після нанесення за вказаних обставин тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 близько 22 години 30 хвилин залишили ОСОБА_7 поблизу території непрацюючої МТФ ПА «Галайки». 25.03.11 р. о 6 годині потерпілого виявили жителі села Галайки та його було доставлено до Тетіївської центральної районної лікарні, в якій 26.03.2011 р о 5 годині від нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 05.04.11 р. смерть ОСОБА_7 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка по критерію небезпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Дана травма виникла в результаті нанесення багаторазових ударів в голову, а саме в область черепної коробки не менше чотирьох, в лицьовий відділ черепа не менше семи ударів. Ушкодження у вигляді саден, синців, забитих ран відносяться до легких тілесних ушкоджень, а перелом лівих 9-11 ребер відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок Тетіївського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року та постанову Тетіївського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Змінити міру запобіжного заходу ОСОБА_5 на підписку про невиїзд.

Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат ОСОБА_4 вказує на те, що вина засудженого ОСОБА_5 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні за ч.2 ст. 121 КК України не доведена. На слідстві не були досліджені обставини, які б об'єктивно підтвердили, що саме ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, крім їх показів. Крім того судом не наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного засудженого. Також звертає увагу на те, що у вироку суду вказано 37 тілесних ушкоджень, які були спричинені потерпілому, однак не вказано хто з підсудніх, які з них спричинив потерпілому і якими доказами це підтверджується, у вироку суду не вказано.

Засуджений ОСОБА_5 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування та змінити йому міру запобіжного заходу на підписку про невиїзд.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений ОСОБА_5 вказує на те, що вирок суду не може ґрунтуватися лише на показах, даних ним на попередньому слідстві і які він спростував в судовому засіданні. Інші докази його вини в матеріалах справи відсутні.

Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування. Вказує на те, що в ході судового слідства не було доказано причетності ОСОБА_3 у інкримінованому йому злочині. Крім того, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляції адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд.

Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат ОСОБА_6 зазначає, що ні досудове слідство, ні суд у вироку не розмежовують коли саме потерпілий ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_5 черепно-мозкову травму, чи до того як ОСОБА_3 прокинувся, чи після, а тому без вирішення вказаного питання ОСОБА_3 не може бути засуджений за умисне групою осіб нанесення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть, оскільки злочин розпочався і міг бути закінчений до того моменту як він проснувся. Крім того, вказує на невідповідність показів судово-медичного експерта ОСОБА_10, які надавались ним в судових засіданнях з приводу нанесених потерпілому тілесних ушкоджень

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та міру призначеного покарання просить вирок суду змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку пом'якшуючу вину обставину засудженого ОСОБА_5 «визнав вину частково», в іншому вирок залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що в судових дебатах та останньому слові ОСОБА_5 просив суд його виправдати, а тому судом безпідставно віднесено до пом'якшуючих вину обставин підсудного ОСОБА_5 часткове визнання вини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала доводи, викладені в апеляції прокурора та заперечувала проти апеляцій засуджених та їх захисників, думку потерпілого ОСОБА_2, який висловив свої заперечення проти апеляцій засуджених та їх захисників, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав доводи, викладені в апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженому ОСОБА_3 останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засуджених і їх захисників та прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з вироку, суд дотримався зазначених вимог КПК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вина засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих їм злочинів, а саме в умисному нанесенні групою осіб потерпілому ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть, при обставинах вказаних у вироку, встановлена судом на підставі оцінки і аналізу доказів, які повно і всебічно були досліджені під час судового розгляду справи.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за ч.2 ст121 КК України є обґрунтованими і знайшли своє підтвердження в ході перевірки матеріалів справи.

Не зважаючи на невизнання засудженими своєї вини, суд правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтував докази обвинувачення кожного із засуджених.

Викладені в апеляційні скарзі доводи адвоката ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також те, що висновки суду не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами є безпідставними, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, в судовому засіданні був допитаний судово-медичний експерт ОСОБА_10, який підтвердив висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та механізму їх утворень. Так експерт зазначив, що частина тілесних ушкоджень у потерпілого утворилася внаслідок волочіння, частина від ударів тупими предметами, зазначивши, що в голову потерпілого було нанесено не менше 11 ударів. Розмежувати, який удар став вирішальним для потерпілого неможливо, оскільки наслідки у виді закритої черепно-мозкової травми у виді забою головного мозку та розвитку поширеного крововиливу під м'яку оболонку настали від ударів в сукупності не менше чотирьох.

Крім того, ОСОБА_5 під час досудового слідства детально розповідав куди і скільки ударів він наніс потерпілому, а також підтвердив той факт, що ОСОБА_3 також наносив удари потерпілому.

Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив той факт, що 24.03. 2011 року до нього телефонував ОСОБА_5, який був п'яний і повідомив, що він когось набив біля вагової та питав, що з ним робити далі.

Доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6 про те, що підстав для кваліфікації дій засуджених за ознаками умисного, групою осіб нанесення тяжкого тілесного ушкодження, що потягнуло смерть потерпілого у суду не було, є неспроможними і спростовуються сукупністю доказів, досліджених в ході судового розгляду справи.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що під час досудового слідства та під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_3 підтвердив покази ОСОБА_5 в тій частині, що коли той розмовляв по телефону із ОСОБА_11, то ОСОБА_7 стояв зігнувшись біля тапчана і його лице було у крові. Він запитав що сталось, і у відповідь на нецензурну лайку потерпілого ОСОБА_7 на свою адресу, наніс йому 3-4 удари в ліву частину тіла по ребрах, коли той стояв боком до нього. Зазначені покази ОСОБА_3 давав в присутності захисника.

Також, судом було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи в групі осіб, з метою створення штучних доказі нібито протиправної поведінки потерпілого, проти волі останнього, застосовуючи фізичну силу, змусили останнього залишити відбитки рук на дверях складського приміщення. А в подальшому, після того, як потерпілий впав, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи спільно в групі осіб потягнули потерпілого за ноги по дорожньому покриттю, при цьому ОСОБА_5 наносив удари потерпілому гідравлічним шлангом, а ОСОБА_3 тримав останнього за ноги.

Кількість тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, свідчить про сумісність дій у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, що стало причиною настання його смерті.

Крім того, в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 вказав, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді садна на лівій кисті по зовнішній поверхні могли утворитися при нанесенні удару іншій людині в обличчя в область зубів.

Зміні показань засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час досудового слідства та в суді дана об'єктивна і ґрунтовна оцінка, з якою погоджується колегія суддів.

З огляду на матеріали справи та протокол судового засідання суд також ретельно перевірив і заяви засуджених про застосування до них недозволених методів ведення слідства та дав їм належну оцінку.

Доводи в апеляціях засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та їх захисників про те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, і висновки суду ґрунтуються на припущеннях та їх вина в ході судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження, є неспроможними і не підтверджені об'єктивними даними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд ретельно перевірив докази, які містяться в матеріалах справи, повно та всебічно з'ясував фактичні дані, які вказують на причетність кожного із засуджених до інкримінованих їм злочинів.

Доводи адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про те, що суд не навів доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 наносив удари потерпілому гідравлічним шлангом, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, під час відтворення обстановки та обставин події 26.03.2011 року ОСОБА_5 в присутності понятих розказав та показав, як він наносив тілесні ушкодження потерпілому та показав куди він викинув гідравлічний шланг і цей шланг було виявлено під час відтворення обстановки та обставин події і вилучено як речовий доказ.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що обвинувачення ґрунтується лише на показах, які він давав на досудовому слідстві є безпідставними, оскільки його вина підтверджується сукупністю доказів, наведених у вироку та належно оцінених судом.

Доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що він не наносив потерпілому удари суд ретельно перевіряв і спростував їх численними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так зокрема, із акту судово-медичного дослідження № 16 від 31.03.2011 року та акту №10 від 05.04.2011 року судово-медичної експертизи вбачається, що при огляді ОСОБА_3 експертом були виявлені такі тілесні ушкодження: в області лівої кисті по зовнішній поверхні в проекції основи 3-го пальця знаходиться садно розміром 1,3х0,3 см, покрите кіркою бурого кольору, яка знаходиться вище рівня неушкодженої шкури; в області ліктьового суглоба по задній поверхні знаходиться садно округлої форми розміром 1,0х1,0 см, покрите кіркою бурого кольору, яка знаходиться вище рівня неушкодженої шкіри. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень і виникають при дії тупих предметів під час нанесення удару іншій людині. Їх утворення можливе в час 24.03.2011 року.

Доводи адвоката ОСОБА_6 про невиконання судом першої інстанції вказівок, зазначених в ухвалі колегії суддів Апеляційного суду Київської області від 03.10.2012 року є безпідставними, оскільки в судовому засіданні, з метою підтвердження висновку експерта № 11 від 05.04.2011 року було допитано експерта ОСОБА_10, який дав чіткі відповіді на питання щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 та у підсудного ОСОБА_3

Посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_5 найбільш вірогідно, наніс умисне тяжке тілесне ушкодження, яке потягло смерть потерпілого ОСОБА_7 в період, коли ОСОБА_3 спав, є лише його припущенням, не підтверджується ніякими об'єктивними даними та спростовується доказами, наведеними та належно оціненими у вироку суду.

Що стосується доводів в апеляції прокурора про те, судом безпідставно віднесено до пом'якшуючих вину обставин підсудного ОСОБА_5 часткове визнання вини, то вони заслуговують на увагу, однак на остаточну міру покарання засудженого ОСОБА_5 на даній стадії судового розгляду не впливають.

За таких обставин, підстав для скасування вироку суду, з мотивів, викладених в апеляціях засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та їх захисників, колегія суддів не вбачає.

Крім того, підстав для скасування постанови Тетіївського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року, з мотивів, викладених в апеляції адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5, колегія суддів також не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року , колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.

Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 24 січня 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 - залишити без змін.

Головуючий:

Судді: