Постанова № 30586832, 05.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2013 р. Справа № 802/983/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: Синявської К.Ю.,

представника відповідача: Коробчинського В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія "Оранта"

до: територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування припису

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НСК «Оранта») з адміністративним позовом до територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису.

Позовні вимоги мотивовані тим, що територіальною державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області винесено припис №02-01-16/154-106 від 19.02.2013 року, яким встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату». Однак позивач вважає, що даний припис винесено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з вимогами визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в адміністративному позові у повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідно до наказів ВАТ НАСК «Оранта» про прийняття на роботу страхових агентів встановлюється відрядна форма оплати праці на умовах, визначених трудовими договорами, а тому табелі обліку робочого часу не ведуться.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та надав суду заперечення, в якому вказав, що оскільки ВАТ НАСК «Оранта» порушено ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», то оскаржуваний припис є законним та спрямований на усунення виявлених інспектором порушень вимог чинного законодавства, а тому підстави для скасування і задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлене наступне.

18-19 лютого 2013 року територіальною державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», зокрема, Вінницькою обласною дирекцією HACK «Оранта».

За результатами перевірки територіальною державною інспекцією з питань праці у Вінницькій області складено припис від 19.02.2013 року № 02-01-16/154-106 (а.с.20), яким встановлено порушення ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: не ведуться табелі обліку робочого часу працівників, які працюють страховими агентами, у зв'язку з чим товариству необхідно забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Як передбачено в ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпПУ трудовий договiр є угода мiж працівником i власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови праці, необхiднi для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором i угодою сторін.

Як вказано в ст. 57 КЗпПУ час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Відповідно ч.1 ст.90 КЗпПУ при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

Частиною 2 ст. 90 КЗпПУ відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Згідно ст. 97 КЗпПУ оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Так, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації ВАТ НАСК «Оранта» визначає статут. Даний статут затверджено рішенням загальних зборів акціонерів НАСК «Оранта» від 10 серпня 2010 року №3 та протоколом №1-10 від 10 серпня 2010 року. 16.08.2010 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за №10681050134020681 (а.с.7-19).

Відповідно до ч.2 п. 3.1 типових правил внутрішнього трудового розпорядку працівників HACK «Оранта», що є додатком до колективного договору, страховим агентам встановлено гнучкий графік, при якому вони самостійно регулюють початок, закінчення та загальну тривалість робочого дня із розрахунку п'ятиденного робочого тижня, восьмигодинного робочого дня, окрім встановленого внутрішніми документами графіку звітування про виконану роботу структурному підрозділу (а.с.28).

Пунктом 1.3 положення про оплату праці страхових агентів НАСК «Оранта», що є додатком до колективного договору, передбачено, що оплата праці страхових агентів НАСК «Оранта» здійснюється за відрядно - преміальною формою і складається із таких частин:

- комісійна винагорода за укладені договори страхування;

- премія за виконання та перевиконання завдання з надходження страхових платежів;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

На підтвердження зазначеного, представником позивача в судовому засіданні надано копії трудових договорів №02-05-51/4405-02 ТД від 20 грудня 2011 року, укладених між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_3, трудовий договір №02-05-51/401-02ТД від 19 листопада 2012 року між ОСОБА_4 Також надано копії наказів №2769-к від 26.11.2012 року, №3343 від 26.12.2011 року про прийняття на роботу страховими агентами ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Наказами про прийняття на роботу зазначених працівників передбачено відрядну форму оплати праці, нарахування комісійних згідно трудового договору.

Облік виконуваної роботи страхових агентів, які працюють за відрядною формою оплати праці, здійснюється на підставі норм часу на роботи, що виконуються страховими агентами НАСК "Оранта", які були розроблені для НАСК "Оранта" центром продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2006 року.

Так, в судовому засіданні досліджено розрахунок планового завдання страхового агента на січень 2013 року, з якого видно, яка кількість договорів страховим агентом укладено за відповідний період, фактична трудомісткість робіт, загальна сума надходжень та загальна сума комісійних винагород.

Отже, судом встановлено, що товариством ведеться облік виконуваної страховими агентами роботи, зокрема, облік договорів, укладених страховими агентами, оскільки саме за виконану роботу по укладенню договорів страхування роботодавцем і виплачується заробітна плата у визначених трудовою угодою розмірах.

Окремо суд звертає увагу, що жодним нормативним актом, який регулює законодавство про працю, не встановлений обов'язок роботодавця вести табель обліку робочого часу, стосовно працівників з відрядною системою оплати праці.

Відрядна розцінка - це розмір оплати, як правило, тарифної, за випуск одиниці продукції, виконання одиниці роботи, окремої операції. Вона застосовується при відрядній оплаті праці, коли є можливість врахувати обсяг виробленої продукції або виконаної роботи, а також чітко пронормувати витрати часу на одиницю продукції (роботи).

Застосування ж прямої відрядної системи оплати праці можливе у разі встановлення працівникові не тільки норм виробітку у вигляді кількості одиниць продукції, але й кількості інших одиниць, якими вимірюються результати праці. Так, працю страхового агента можна оплачувати на основі прямої відрядної системи залежно від суми отриманих страхових платежів (премій), що й визначено в договорах позивача зі страховими агентами.

Таким чином, здійснивши системний аналіз діючого на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що ведення табеля робочого часу має значення лише для працівників з погодинною формою оплати праці, оскільки є визначальним для встановлення обсягу виконаної роботи та обчислення розміру заробітної плати, а відрядна система оплати праці передбачає винагороду за фактично виконану роботу, тому розмір заробітної плати визначається в залежності від кількості виробленої продукції, а не відпрацьованого робочого часу.

Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується з винесеним приписом суб'єкта владних повноважень, оскільки товариством ведеться облік укладених страховими агентами договорів та надходжень страхових платежів, який безпосередньо враховується при нарахуванні заробітної плати страховим агентам.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області від 19.02.2013 року № 02-01-16/154-106.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) судові витрати в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійки) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна