Постанова № 30585402, 25.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року 10:56Справа № 808/24/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною,

за участю представників сторін:

від позивача: Волтера О.В. (дов. б/н від 05.11.2012 року)

від відповідача: Радової С.О. (дов. № 3565/10/10-017 від 15.03.2013 року), -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі - позивач, ТОВ "Техенергохім") до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зволікання із розглядом листа позивача від 19.06.2012 за № 15/12-0528.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 19.06.2012 позивач звернувся із листом №15/12-0528 до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, у якому просив надати статус «не визнано як податкову звітність» переліченим у листі уточнюючим розрахункам. Проте відповіді на дане звернення так і не отримано.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та прохав суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо зволікання із розглядом листа позивача від 19.06.2012 за № 15/12-0528.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що Податковим кодексом не передбачено звернення з таким позовом до адміністративного суду. Зазнає, що відповідь на зазначений лист не передбачено жодним законодавством. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

19.06.2012 позивач звернувся до відповідача із листом №15/12-0528, у якому просить надати статус «невизнано як податкову звітність» наступним уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: від 24.09.2010 за вх. № 71199; від 24.09.2010 за вх. № 71198; від 24.09.2010 за вх. № 71204; від 19.08.2011 за вх. № 62061; від 19.08.2011 за вх. № 62034; від 19.08.2011 за вх. № 62062.

Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, у редакції Закону № 4677-VI від 15.05.2012.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані:

дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (із змінами та доповненнями відповідно до Закону № 4054-VI від 17.11.2011) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами ст. 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 12 Закону № 393/96-ВР передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України".

Податковий кодекс України до вищезазначеного переліку не внесено, у зв'язку з чим суд вважає, що твердження представника відповідача спростовуються. Тобто, дії або бездіяльність органів податкової служби щодо звернень підпадають під дію Закону № 393/96-ВР.

Відповідно до ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

За приписами ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано жодних доказів реагування на заяву або винесення вмотивованої відповіді на звернення позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як органом, уповноваженим розглядати заяви і скарги громадян, а також здійснювати передбачені законодавством заходи реагування, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» не розглянуто заяву позивача та не надано йому належну відповідь.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя зволікання із розглядом листа від 19.06.2012 за № 15/12-0528, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо зволікання із розглядом листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» від 19 червня 2012 року за № 15/12-0528.

Судові витрати у розмірі 32,19 (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) грн. присудити на користь ТОВ «Техенергохім» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Татаринов